День народження борщу

Досить, братці, сумувати,
Час прийшов празникувати -
День народження Борщу!
Я вже йду гостей ззивати.
Про таке чудове свято
Всiм по черзi сповiщу.
М’ясо треба б запросити,
Тiльки горде воно, сите,
Зразу видно - не рiдня.
А Квасоля, сваха рiдна,
Веселенька, хоч i бiдна,
Не пропустить цього дня.

Кум Буряк, кума Морквина,
Капустина, Цибулина
Вже й самi з городу йдуть.
Бараболi десь не видко.
Це ж Борщева рiдна тiтка,
Як рiдню таку забуть.
Часничина бородатий
Вже глухенький i про свято
Не допетрає нiяк.
Ще запрошене до мене
Молоде все та зелене:
Крiп, Петрушка, Пастернак.

Обiйшлось не без мороки:
Помiдори-лежебоки
Не бажають в гості йти.
Нащо Помiдор той здався,
А щоб Борщ не здогадався,
Можна Пасту десь знайти.
Заглядаю у комору:
- Якось темно тут знадвору,
Вас я, свате, не знайду.
Мудре Сало засмiялось:
- Я у боднi заховалось,
Не хвилюйтеся, прийду!
Багатьох скликать не стану,
Попрошу зайти Сметану,
Борщ до неї якось звик.
Та якби прибув до хати
Ще й товариш стрючкуватий -
Перець, гострий на язик.

Мабуть день пройшов немарно.
Iменинник, вбраний гарно, Пишний - не якiсь там Щi,
Що колись ми здуру їли.
Зустрiчайте, гостi милi!
Де ж тi гостi ?! А в Борщi...
Тетяна Чорновіл (с), 01.06.2010


БОРЩ

Читати за 30 хвилин до обіду.

…Свининка на кісточці, жменька квасольки,
Грибочки, капуста, штук три барабольки,
Морквинка, буряк, часничок і перчинка,
Листочок лавровий, укропу стеблинка,
Солодкого перцю й селери - частинка,
Петрушечки трішки, та солі краплинка,
Одна цибулинка й шматочечок сала,
Щоб злотомедально та страва сіяла,
А ще – помідори додати у горщик,
І вийде - смачнющий український борщик!
Тепер треба взяти сметани гладущик,
Та миску пампушок гарячих пахущих.
Налити в тарілку духмяную страву,
За смаком додати сметанку в приправу.
Та хлюпнуть у чарочку грам п’ятдесят,
І в шлунок відправить вогненний заряд.
Крякнути, хукнуть і два огірочки,
Що перед обідом дістали ви з бочки,
Зжувати повільно. Й тепер вже, тихенько,
Хоч слина й клекоче, та ви – помаленьку,
Щоб ваше бажання - сягнуло зірок,
(Бо в шлунку – самотньо вола огірок),
У ложку здорову борщу наберіть,
І райський нектар той у рот покладіть…
Прожуйте, смакуючи, й ніжну пампушку
Вкусіть, як хижак - свою здобич-звірюшку.
І знову процес із борщем повторіть -
Хай вічністю стане солодкая мить!...
…Все, любий читачу, кінчаю свій твір,
Бо я вже від голоду – й сам наче звір...
© Arbuz (Олександр Зубрій),

Неначе три сонця, жовтіють яєчка
у білих хмаринах пухкої муки...
Формується тісто в солодкі кружечки
під дотиком ніжним тонкої руки.

Я знаю цю дивну м'яку таємницю:
тут цукор і творог - назавжди одне.
Вже східними чарами пахне кориця -
немов на шедевр надихає мене.

Наспівую тихо і смажу це чудо -
пливе по кімнатах п'янкий аромат.
Здається в цю мить, що довіку він буде
найкращою з всіх піднебесних принад.

З полички дістану варення духмяне -
і сирнички майже готові... На них
чекає густа прохолодна сметена:
останній до страви довершений штрих.

Знайшла в неті, автор - nepechalna

Сонний торт
Кухар знає всі торти,
Кожний вміє він спекти:
Торт на іменини,
Коржик на хрестини,
Коровай весільний
І рулет ванільний.
А чи є серед тортів
Сонний тортик,
Торт для снів?

Кухар тісто замісив
Зі своїх найкращих снів,
А дрімоту в крем поклав…
Та коли вже час настав
Скуштувати торт для сну,
Кухар солодко заснув…


може таки не дуже в тему, та натрапила на просторах нету...от закортіло поділитись з вами...

Ну ж бо, супчику, з'їдайся!
Ну ж бо, сило, додавайся!
Ложечко, допоможи -
Мимо рота не біжи!
З'їли геть увесь супець...
От малятко й молодець!

Загадки про їжу


Бурячка і барабольку,
Капустину і квасольку
Наварили і їмо!
Ще сметани додамо! червоний борщ
***
Лавр, укропчик, цибулина,
Жменька рису і морквина.
Рибки ще вкидаємо,
Спеції всипаємо. юшка
***
Можна смажити, варити,
Можна і сирими пити.
Їх несе нам курочка,
Птаха-чеботурочка. яйця
***
Був зерном він у землі,
Став із сіллю на столі.
З ним їсти ми сідаємо,
І гостей стрічаємо. хліб
***
Заварили, розлили,
Цукру трішки додали...
Скибочка лимону –
Не вирватись з полону! чай
***
Є як ниточка тоненька,
Є спіралькою, пряменька.
Кетчуп в неї додамо –
З задоволенням їмо! вермішель
***
Білосніжна, наче сніг,
Додаєм до страв усіх.
У борщах вона, в супах,
Разом з перцем на столах. сіль
***
Є перлова, є гречана,
Рисова, а ще пшоняна.
Заливаєм молоком,
А немає – кип’ятком. каша
***
Наче сонечко, жовтеньке,
А розтане – то м’якеньке.
Молочко у ньому є,
Смак до каші додає. масло
***
Є із сиром, із грибами,
Із чорницею, вишнями.
Можна цукром посмачити,
Чи сметаною полити. вареники


Джерело http://vsebesplatno.ucoz.ru/blog/zagadki_pro_produkti_kharchuvannja/2012-01-11-2

1



В гостях у Олесі

Дівчата знайшла гарні прислів"я про їжу, такі вони рідні та правдиві



Прислів’я та приказки про їжу та хліб

Без їжі і віл не потягне.
Аби душа сита та тіло не наго.
Водою ситий не будеш.
Гарбузом ситий не будеш.
Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець —то й ситий чоловік.
На ситім тулубі голова стоїть прямо.
Повар від запаху ситий.
По саме горло ситий.
Риба не хліб, ситий не будеш.
Сита кішка, коли сала не їсть.
Сите порося і каші не їсть.
Ситий, як бочка, а ще їсти просить.
Ситий від крупи, п'яний від води.
Хто сит, той гадає, що вже ніколи не зголодніє.
І ріски в роті не було.
Ні росинки, ні порошинки в роті не було.
Там публіка — сім душ на півбублика.
Чудний бублик: кругом об'їси, а всередині нема нічого.
Звабиш калачем, не відженеш і бичем.
Калач за калач, а дармо нічого.
Калач приїсться, а хліб ніколи.
Нагодують калачем та й у спину рогачем,
Плети йому калачі, а він тобі лапті.
Тринди-ринди — коржі з маком.
Без приправи і паляниці не зробиш.
Із-за смичка — тонка паляничка.
їв би паляниці, та зубів нема.
Не для Гриця паляниця.
Або моя душа ворог цілого книша?
Нехай книш, аби не паляниця.
Паляниця — хлібові сестриця.
Паляниця — як пух, як дух, як милеє щастя.
Яка пшениця, така й паляниця.
Байдуже паски, аби порося.
Обійдеться великдень без гречаної паски.
Годі з болота паску спекти.
Добра паска, як є ковбаска.
Не тобі пеклася паска, та тобі досталось з'їсти.
Паска ще в колосі.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби риба, а хліб буде.
А де ж той хліб, що вчора з'їли?
Без зубів лихо, а без хліба ще гірше.
Без хліба і без води погано жити.
Без хліба і любов гине.
Без солі, без хліба немає обіда.
І рибка без хліба бридка.
Бодай ніхто товченого хліба не діждав ні пекти, ні їсти.
Будем постити, як хліба не стане.
Легкого хліба захотів.
Дав бог хліб, як зубів не стало.
Тоді нажив хліба, коли зубів не стало.
Де хліб-сіль-каша, там домівка наша.
Де хліб і вода, там нема голода.
Добрий хліб, коли нема калача.
Живемо: хліб жуємо, а іноді ще й присолюємо.
Є хліб — солі нема, є сіль — хліба нема.
Житній хліб пшеничному калачеві дід.
Жуй, тату, воду, коли хліба нічим.
Завжди є їдець на готовий хлібець.
З полови хліба не спечеш.
Зварили нічо та й з'їли без хліба.
З неба хліб не падає.
З чого хліб, з того й пироги.
З печі сирого хліба не виймають.
І я вчений на хліб печений. їмо хліб троякий: чорний, білий і ніякий.
Кий на кий вадить, а хліб на хліб не завадить.
Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі.
Кожному хліб не гіркий.
Коли б хліб та вода, то не буде голода.
Як є хліба край, то і в хліві рай, а як хліба ні куска,
так і в горниці тоска.
Коли не стане хліба, так грінки грій.
Коли стало на хліб, то стане й на обід.
Коли хліб на столі, то стіл — престіл, а коли хліба ні кусочка, тоді стіл лиш гола дошка.
Коли хліб, тоді й розум.
Краще сухий хліб з водою, ніж паляниця з бідою.
Краще їсти хліб з водою, ніж жити чужиною.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Люди — не татари, дадуть хліба і сметани.
Мова мовиться, а хліб їсться.
Мій татуньо між двома хлібами вмер: старого не було, а нового не дочекався.
Найсмачніший хліб од свого мозоля.
На пшеничний хліб — масло, а на вівсяний — голод.
Небожата-діти, добре було вліті: хоч хліба не мали, та тепло знали.
Не будеш брикати, як прийдеться хлібець з торби смике.
Не вмієш пекти хліба, будеш пекти раків.
Не вчи вченого їсти хліба печеного, я й сам з'їм.

[b]Рецепт гарного настрою[/b]

Що, як сумно стало трішки?
Сумувати ви облиште!
Пропоную вам рецепт
як залагодити це:

Два лимони, дрібку солі,
цукру... Варимо поволі
все на вогнику слабкому:
хвильок десять - та й по всьому!

Доки вариво холоне,
цедру з двох отих лимонів,
цукру склянку, соду з оцтом
(що це - відає жіноцтво),
ще й муки півсклянки личить -
манки треба більше втричі:
добре все перемішати
(не заляпайте ж халата!)
на воді - поки не стане
як густа смачна сметана.
Ще олії грам зо двісті
замістити варто в тісто.
Хай побуде півгодини
(час у справах швидко плине).

Потім форму для тортів
(звісно, хто яку хотів)
обмастити густо-рясно
запашним рослинним маслом!
Позаяк - Великий Піст.

Далі - вже на власний хист -
Наше тісто - на частини,
начинку смачну - між ними.

Випікаємо годину
під контролем без упину.
Двісті градусів. Готово!
Настрій знову став чудовим!

автор - nevedusya

УКРАЇНЦІ ЛЮБЛЯТЬ САЛО

Смачно жити в Україні,

Особливо у селі,

Коли в кожній є родині

Шматок сала на столі.

А до сала ще й горілка,

Щоб п'яніла голова.

Українець, мов та бджілка,

Лиш нектар п'є із горла.

Приспів:
Українці люблять сало,

Ще й з солоним огірком,

А, як свято якесь мають,

То гуляють всім селом.

Україні люблять пісню,


Щоб бриніла аж струна.

Щоб живіт на двоє тріснув,

Й не боліла голова.

Смачно жити, гірко вмерти,

В українському селі.

Вміють добре погуляти,

І великі, і малі.

Салом старість відганяють,

А горілка сил дає.

Як гуляють, то гуляють,

Доки в грудях серце б'є!



автор: Віталій Войтко


Про їжу

Порошкове молоко,
М’ясо й сало – з сої,
Для вибагливих людей
Імпортні напої.

Консервантів повний віз
В нирки та печінку,
Щоб могли ви раз на рік
Покохати жінку.

Зуби висипались вже,
Шкіра з рук зникає
І професор вам нічим
Не допомагає...

Щоб кадилом не махав
Батюшка журливо
Вибирати їжу нам
Треба шанобливо.

автор: Ерох2

ПРИКАЗКИ. «ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ!»

Степан Руданський

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! —
Став він говорити. —
Свари-ка мне вот энтаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да энтаво… как, бишь, ево
У вас называют?..
Вот, что, знаешь… берут тесто,
Сыром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Не галушки, не галушки,
Я галушки знаю…
Свари-ка мне, галубушка…
Все, бишь, забываю…
Уж с глаз долой, так с памяти!..
Вот энтакой бес-то!..
Да знаешь ли, энтак сыр-то,
А на сыре тесто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пирог, голубушка…
Экая досада!..
Да знаешь ли, туда масла
Да сметаны надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!


Вареники Нелiнивi

Наталя Бобер

Вареники з сиром, вареники в маслі,
Ох, які ж бо ви, направду, у мене прекрасні!

Вареники-варенички - кручені краєчки,
Начиночка краща, ніж з м'яса чи гречки!

Взялись попід руки, як на вечорницях,
Побігли купатися в гарячій водиці.

З баняка стрибнули під холодну воду
І у миску - хизувати свою смачну вроду.

Жартували з цукром, падали в сметану.
Ось так годували газдиню старанну.

Вареники-варенусі мої любі й милі,
Нехай всі на світі знають, що ви не ліниві!!!