Мамині вареники Щонеділі і у свято Є вареників багато. У сметані, зі шкварками – Це вареники від мами. Любить мама частувати, Різні страви готувати, Та найбільш люблю у мами Вареники картопляні.
Вивертаються в укропі На бочок і на животик. Зараз, зараз вас гарненьких, Ми з'їмо усіх смачненько. Друшлачком усіх в макітру, Справа ця проста, не хитра. Зверху масла і сметани, Ох, смачні ж вони у мами!
Посідали всі до столу Дружно - у родиннім колі, Та не довго це тривало, Бо вареників не стало. Скоро, знову прийде свято І вареників багато Буде в маслі і в сметані, Їх наліплять руки мами.
Країна вареників Варенична машина Наліпить їх мені. Хай квітне черемшина У сонячному дні. Бузку сягає запах Відчинених вікон. Не знайдете на мапах Таємний цей район.
Приспів: Із тіста тротуари Дерева і мости. Вареничні тут бари, Із сиру всі кусти.
Вареники в сметані, Як в морі кораблі Пливуть у шлях останній Від рідної землі. Хапаю їх руками Без жалю і турбот. Вони із криком: Мамо! Потраплять мені в рот.
…Він шкварчить на пательні і пухкає парою в небо, Темні цятки, мов плямки на сонці, вкривають його. Скачуть краплі олії, малюючи комами ребус, Я дивлюсь на налисник, і дух мій бажа одного.
Зараз він допечеться - й злетить в емальовану миску. Доки стигнути буде – страждання я стійко знесу. Буде свято і в мене – і муки отримають риску! Я у банці з комори червону ікру принесу.
…Намішалось у ній, як в житті, усього потроху, І кохання, і кров, і солодке, й пекучо-жалке. Печериці і перець, салямі і риба з горохом, М’ясо курки із соусом блідо-рожево-слизьке.
Помідорні вулкани, маслинові вугільні шахти, Із салату і кропу – зелені гаї і сади, Майонезні моря, а із чілі – пустельнії пастки, І в кружальцях цибулі – киплячі озера води.
…Ось лежить серед столу, гаряча, мов жінка в бажанні, І вкрива її сир, наче юрмальські пляжі пісок. Поруч банка стоїть,- фіолетові в ній баклажани, До судом у щелепах духмяно пахтить часничок.
Хочеш – ріж на шматки, хочеш – просто гризи її з краю, Соковитую плоть, захлинаючись слиною, рви! Хай, гріховно, язик пригадає, як яблуко з раю Їли предки-гурмани у шалі смертельної гри…
Наберу полуниці в городі здоровий гладущик. Гарно вимию, так, щоб блищала з червоних боків. З комірчини дістану сметани свіженької горщик, І змішається кров з білизною молочною дів.
Трохи цукру додам, як приправу солодку в кохання, Срібну ложку візьму, вибачайте, такийя гурман. А від запаху страви – у грудях клекоче бажання, Очі – стелить туман, а у шлунку – гуркоче вулкан.
Наберу повний рот, того ніжного делікатесу, Аж щелепи зведе від її неземного смаку, І душа попливе по незнаному райському плесу, І шугне в полунично- сметанно-цукрову ріку…
Вишнева наливка тягуча й солодка, міцніша текіли і краща за ром. Великі ковтки хоча й мить ця коротка, гальмують в душі мій неспокій і шторм . Хай свічка горить,в'ється полум'я вгору , чим сутінки глибші тим вище вогонь. А тіні малюють на стінах потвору, сміється вона і бере у полон. В полон кожен вечір беруть довгі тіні, несуть на руках її в стрічках портрет. Кляну свою долю і муки постійні, сплелися нещастя в печальний квартет. Проснувся я з сумом і з ним же й лягаю, рахую всі довгі безрадісні дні, і сам вечорами нагукую стаю, молюся то богу, а то сатані..... Щоб чорні круки знов збиралися в коло, клювали у серце ...А смерті нема. Наливка пом'якшить,затихне все скоро, відійде, розтане ця чорна стіна.
Торт Знайшла в Інтернеті прикольний рецепт. Не супер-салату, ні диво-котлет. А ТОРТА шикарного... Там на картинці він був супер-пупер, аж витекла слинка. Придбала, як треба було, марципанів, горіхів, фундуку чотири стакани, п’ятнадцять бананів, чотири морквини, два ківі і пляшку сухого Мартіні, чотири лимони, одну шоколадку, зефіру і навіть рожеву помадку, желе кілька пачок, крохмаль, ваніліну. один ананас, півтора апельсина, яєць три десятки, два літри кефіру, а ще екзотичного дивного жиру... Приперла дві торби продуктів у хату. - Я торта печу! І мене не займати! – Домашнім з порогу, аби не чіпали. Роботи ж чимало у мене, чимало. Півночі возилась. Не втримаю сліз! Даремно, бо син з магазину приніс звичайного Празького торта на стіл..... А їсти у мене не вистачить сил Софія Кримовська
Повернетесь – о! Наче зграйка рибин У сальному морі купаються шкварки! Настав тепер час бити в купіль ту жарку Яєчка свіженькі. Прозорі білочки, У спеці страшній захищаючи очка Яскраво-вогнистих медалей жовтків, Біліші стають від альпійських снігів. Тепер посолімо принадну ту страву, Та дрібочку спецій притрусим в приправу. Тримайтеся, друже! Вже скоро кінець! Ви - просто герой, кулінар-молодець! Але, щоб довести до звершення справу, В яєчню часник покришімо, й по праву Назвемо божественним, з голоду, дух, Що нас оповиє… Ні ніг, і ні вух ушаленім чеканні, Коли вже здійсниться «- ПОЇСТИ !!!» бажання Ви не відчуваєте… Трусяться руки, Бо їжа готова, й останнії муки Сприйма організм, доки стигне вона. Усе, охолола!!! Й п’янкіший вина Шматочок яєчні розтанув у роті, Мов юна Венера сховалася в гроті…
Вірші про їжу
21 червня 2014 13:50
Навігація 
