Як пахнуть свіжі ще булки Чи підрум’янена хлібина!.. Хліб не дається залюбки, Над ним чиясь згиналась спина. Я просто думаю собі, Торкаючись земного плоду, В якій натхненній боротьбі Кується щастя для народу! Є хліб у тебе на столі. Подумай часом, не соромся. Є люди, що достойні сонця. А ти! Що ти даєш землі?
Тільки-но з печі, Скоринка в золі – Свіжа хлібина Лежить на столі. День розпочався З цієї хлібини… В ній наш достаток, Могутність країни, Наших морів Нетривожена синь, Шлях до зірок У космічну глибінь, Кажуть в народі Правдиві слова: Хліб-годувальник – Всьому голова!
Хлібину батько крає над борщем, Навпіл. До того, охрестивши знизу тричі. А я вдивлявся у його сумне обличчя. Задумливість чола — кидала в душу щем.
До холодку, і скибки над борщем Він краяв ніжно, ніби ритуальне. І це виходило набожно і повчально. На все життя осмисленим взірцем.
До його миски сипались крихтини. Наче дощу рідке благоговіння. І в цьому ритуалі все: веління, Любов до праці і людського вміння, — Господаря, шановної людини.
Не завше ми дотримуємось цього До найбагатшого здобутку на землі. Скибки жбурляють діточки малі, А підростуть і буханці — під ноги.
А скільки праці вкладуємо в хліб, Допоки в хату зайде ця святиня? Не кожна знає молода людина. Чого нам вартий золотавий Сніп.
Зелений борщ Зелений борщ – це вам не просто страва! Сакральна штучка, майже задарма. То ж тут не досить жити кучеряво, А конче треба мати хист і смак. А ще щавель, картопельку, цибульку, Часник, яєчко, прянощів потрошку. Якусь каструльку, треба, щоб забулькав. Тарілку, ложку… ну, принаймні, ложку.
Цей ОЛІВ’Є присвячую памфлет… Я перший в світі , інші – тільки їли! Бо я ж гурман і… трішечки поет, Тримайтесь, друзі! Раджу – краще б сіли…
Скажіть, коли насправді настає Мить новорічна? Є одна дилемка! Так от: коли готове ОЛІВ’Є, А не тоді - коли дванадцять бемка…
Насипане у миску на столі, Помащене свіженьким майонезом, Воно не може зрадити мені, На честь його співаю Марсельєзу!
Шматочки огірка… І ковбаси… Картопелька! Горошок! Яйця! Няма! Мерщій, Олено, вже сто грам неси! Так хочу доторкнутись до краси… Ти – молодець… Хоч краще вміє мама… Та все ж …Осанна ОЛІВ’Є, Осанна!
Що ти вранці їж? Голубці їм! На обід що їж? Голубці їм! Що ти в вечір їж? Голубці їм! А вночі ти спиш? Голубці їм!
Приспів: Голубці, голубці, ви мої молодці, Голуби, голуби, мудрі наші голови. Голубці, голубці, ви мої молодці, Голуби, голуби, мудрі наші голови.
Чи капуста в хаті є? Є! Є! М'ясо з рисом в хаті є? Є! Є! Сіль і перець в хаті є? Є! Є! А горілка в хаті є? Є! Є!
Приспів.
Хто крутить ці голубці? Молодий та і великий! А підливу хто робив? Той, хто голубці крутив! А подякувати їм? Я один, їх було сім! Значить, кожній дякував? Дякував, підскакував!
Приспів.
З'їли голубці? Скисли голубці! Животи боліли? Ми горілку пили!
Поблискують черешеньки в листі зелененькім, черешеньки ваблять очі діточкам маленьким. Дівчаточко й хлопчаточко під деревцем скачуть, простягають рученята та мало не плачуть. раді б вишню з’їсти, та високо лізти, ой раді зірвати, та годі дістати! —Ой вишеньки-черешеньки, червонії,спілі, чого ж бо ви так високо виросли на гіллі? —Ой того ми так високо виросли на гіллі, — якби зросли низесенько, чи то ж бо доспіли?
Борщ (пісня) Рано стала моя мила, Мені борщику зварила, Вона нічку не доспала, Мені їсти готувала: І пампушки, і галушки, І вареники й палюшки - Все робила моя мила, Тільки борщику не вміла.
Приспів: Моя мила навчилась | Варити борщ - | Тепер я буду щасливий! | Зранку, ввечері | Я їм її борщ, це торч | Смачний, гарний, красивий. | (2)
До борща усе по-трошку, Треба взяти в руку ложку, Бульба, морква, часничок І, звичайно, бурячок. Наварила моя мила, Борщик милої то сила. Дістаю, хлопаки, шок, Коли їм її борщок!
Вірші про їжу
21 червня 2014 13:30
Навігація 
