Ода яєчні

…Коли збунтувався від голоду шлунок,
І смерть вже готується дати цілунок
Останній в уста помарнілі твої,
Послухай поради про їжу мої.
Найшвидше спасе від голодного скону
Творіння з яєць і смачного бекону.
Щоб страву ту дивную приготувати
Спочатку яєчок штук п’ять треба взяти,
Та скибок товстеньких з десяток відкраять
Від айсберга блідо-рожевого краю
Шматка здоровенного свіжого сала…
А різать – повільно, щоб слина стікала,
Щоб в шлунку фонтанами соки бурлили!..
Ну, добре, коли ви ці дії зробили -
Вкладіть на пательню прогріту бекон,
Хай він пошкварчить, ну, а ви - на балкон
Підіть погуляти на пару хвилин.

Гарбуз у хаті нашій – це овоч головний!
Господар він поважний! Корисний та смачний!
В нім вітамінів – море. Поживних речовин!
Він оптимізму повен! Гарбуз у нас один!


Капуста – господиня! Весела, чарівна!
Без неї вся родина похмура і сумна!
Без неї борщ немилий, вареників не жди!
І пиріжків з капустою спекти не до снаги!

Картопля може й третьою у рейтингу іде,
Та на столі найпершою вона у нас стає!
І деруни! Й вареники! І суп з борщем! Пюре!
І в пиріжки картопельку ми радо додаєм!

Скажіть! Ну як забути, ми про буряк могли?
Червоний і рожевий росте у нас в селі!
Ми борщика наваримо. Покличем всю сім’ю!
Без бурячків анархія у овочів в строю!

Про помідор ми скажемо: “Ти хитрий у нас брат!”
Рожевих, жовтих, чорних... ти одягаєш шат!
Часник! Цибулька й перчик! І морква золота!
Всі овочі осінні! Без них життя нема!

О, Осінь! Не завжди ти радуєш теплом!
Але збираєш нас ти за смачним столом!

Іванченко Олександра

Сливове варення#u2c887712des#

Олександр Зубрій

У мисці свіже булькає варення,
В нім рештки ніжаться солодких синіх слив,
Що напувалися нектарами щоденно
Від сонця, вітру й веселкових злив.

І піночки, бурштинно-карамельні,
На блюдечку виблискують принадно,
Течуть цукрові з ложки павутини,
І в сльози обертаються брунатні.

Пашить хліб білий жаром на столі,
Його із печі витягли недавно,
Пшениця, вогняній скорившись долі,
Духмяним золотом життя скінчила славно.

У кухликужовтаво-біле око
Сметанки, що мов ковдра укриває
У комірчині змерзле молоко,
Виблискує, і спрагу викликає.

Олександр Зубрій.

Візьму я оселедчика й здеру
Із нього шкірочку велюрово-сріблясту,
Філе з хребта ніжненько обберу,
І плоть, рожево-кремово-смугасту,

У мисочку біленьку покладу,
І зверху для салату цибулинку
Я фіолетовими кільцями вкладу,
Додамчасник і запашну перчинку.

Олію в пляшці золоту візьму,
І так заллю, щоб плавав як у морі
Той оселедець, наче у диму -
Лінкор в бою, перчиночки ж – як зорі

Блищали крізь олію запашну,
Й цибулька жовто пінилась, мов хвилі.
На «Хортиці» я кришку відверну,
І випари шугнуть до неба милі.

Наллю у келишок горілку крижану,
Перехилю, ковтну, стамую подих,
Шматочок оселедця «наверну»,
І в роті він розтане, наче в водах

Гарячих тане лід, і побіжить
По тілу стрімко жар і насолода
Затьмарить розум, усього на мить,
Час - спиниться, і вся завмре природа…

ТОРТ

В електричці людей повно,
Надзвичайна тіснота.
На колінах везе жінка
Здоровенного торта.
Біля неї примостились
Молоді два хлопці,
Які теж везли торта
В маленькій коробці.
Жінка трохи задрімала
(Монотонно все ж гуло),
А коли вона проснулась,
То торта, як не було.
На колінах в пасажирки
Торт вже був малий…
Ну, а хлопців не було –
Вже десь і зійшли…
Жінка ніби й схвилювалась
І підняла крик:
– Поки трішки я дрімала,
То мій торт і зник…

Мені це навіть не насниться -
Пахучих ягід аромат,
Що полонив і дім, і сад.
Червонощокі полуниці!
Коли я вас, немов малят,
Кладу улітку на долоні, -
То опиняюся в полоні
Кумедних ваших оченят!!!

Чим пахне коровай

(М. Познанська)

А чому так радість сяє
У очах дітей малих?
Бо сьогодні – День врожаю,
Коровай гостює в них.
Він шишкатий і рум'яний,
Ліг на шитий рушничок!
А на тому короваї
Солі білої дрібок.
І калини грона повні
Червоніють для прикрас...
- Короваю, гість шановний,
Звідкіля прийшов до нас?
Коровай, - сказав Борис, -
Під дощем і сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним
І промінням теплим, ясним.
Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай,
В ньому праця тата й мами,
Що збирали урожай.

Пельмені. ) )

Мені ,іноді, сниться в приємному сні,
Велика тарілка пельменів:
Пухкенькі,круглясті,на маслі,м`ясні,-
Я ними наповнюю жмені.

Не знаю чому приходить цей сон-
Не лягаю я спати голодним,
Та сон про пельмені-це мій еталон,
Найкращий зі снів.Великодній.

Я сплю й розумію,що скоро світать,
А на тарілці ще стільки пельменів!
Не встигаю я їх в рот запихать,
Маленькі чомусь в мене жмені.

Й коли прокидаюсь я вранці,то йду,
В магазин купувати...пельмені,
Не пачку,не дві,а в кількості штук,
Що у сні не влізли у жмені.

джерело

ЦИБУЛИНИ
На городі цибулини
Відзначають іменини.
Повсідалися в рядочки,
Одягли нові сорочки,
Запросили Буряка,
Диню, Моркву, Огірка.
І танцюють, і співають,
Боки сонцю підставляють.
На городі - веселини:
Всі святкують іменини.
Н. Бугай

БУБЛИК З МАКОМ

Принесла з базару бабка бублика онучку.
— Я гостинчика купила, — тиче йому в ручку.
Дід схопився: — Де купила? Десь не в магазині?
Дай поглянути, чи можна це давать дитині. —
Потім батько обізвався: — Треба подивиться,
Чи воно не саморобне, чи воно годиться. —
Після батька десь на кухні обізвалась мати:
— Дайте глянуть, чи дитині можна це давати.

Доки м'яли та лизали батько, дід і мати,
На гостинці не лишилось маку ні зерняти.
А на кому ж окошилась пильна перевірка?
Дісталася онучаті від бублика дірка.

Джерело: Бібліотека Української поезії.