Отче наш! Молимось до тебе за мир і спокій для нашої великої єдиної родини Дай нам Боже жити в любові до ближнього, у повазі прав і свобод кожного, не розпалюючи непремиренності. Царю Небесний! Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя! Вірю, в силу духу нашого, бо це є Чудо Творіння Твого! Вірю, що ці слова зупинять темні сили Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла! Слава Тобі, Боже! Хай животворна роса впаде на наші землі Нехай вгамується розбрат Нехай зникнуть заздрощі й розпалення пристрастей Щоб полюбили ми один одного І, як одне ціле, перебували в Тобі. І допоможи нам знайти примирення. Захисти найменш захищених. Осуши сльози заплаканих, Скріпи віру тих, які сумніваються Пошли в наші серця любов один до одного, мир і спокій. Господи! Благослови Україну і всі родини наші Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого. Захисти нас від ворогів видимих і невидимих, що хочуть поневолити нас. Дай нам, Боже, жити вільним життям Дай кращу долю нашому народу Дай нам єдність, мир і спокій Господи! Збережи Україну Боже, прийми мою молитву За Україну! За Мир! і Спокій! За Україну! За Мир! і Спокій! За Україну! За Мир! і Спокій!
Одного разу одна молода пані пояснювала співрозмовнику, що поки вона молода, хоче пожити в світі і багато досягнути, а коли буде старенька, як ті бабці, що ходять в церкву, тоді і вона буде ходити до церкви, а зараз недільне Богослужіння забирає в неї багато часу. Паламар, що проходив поблизу, взяв зі столу молодої дами склянку з соком, яку вона собі замовила, випив його, залишивши на дні трошки соку і запропонував: “Допийте це, будь ласка”. Дама розсердилася: - Що за дурні жарти! Чому я маю це допивати після вас? - Тому що ви те саме пропонуєте Богові. Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити в своє задоволення, а решта часу, який вам не потрібен, хочете віддати Богові. Але боюся, що Господь, так як і ви, не буде допивати того, що залишилося. (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Діяння святих апостолів 2:1-11 1 А як настав день П'ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2 Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3 І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4 Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5 А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6 І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою. 7 Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? 8 Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9 партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, 10 Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, 11 юдеї і прозеліти, крітяни й араби - ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?» Євангелія від Йоана 7:37-52;8:12 37 Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! 38 Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» 39 Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. 40 Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» 41 Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? 42 Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» 43 І роздор виник із-за нього серед народу. 44 Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. 45 Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» 46 Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» 47 Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? 48 Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? 49 Та проклятий той народ, що закону не знає!» 50 Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: 51 «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» 52 Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» 12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя
Кожен з нас шукає своє місце у цьому світі. Хтось уже ледь не з першого класу школи знає, ким має стати в майбутньому; хтось - у випускних класах; хтось врешті визначається, яке ж його покликання, після вищого навчального закладу... А хтось шукає себе все своє життя - і не знаходить.
Ми іноді наче блукаємо в темряві, не впевнені ні в чому. Яку спеціальність обрати? Де шукати роботу? З ким одружуватися? Скільки мати дітей і в якому банку тримати гроші? І навіть коли ми в чомусь впевнені - то в майбутньому можем виявити, що глибоко помилялись...
Де знайти відповіді на всі життєві запитання? З ким радитися? Бог готовий нам допомагати навіть у дрібницях. Христос хоче нас вести за собою - лиш би ми цього захотіли. Можна точно не знати, куди йдеш. Але коли попереду тебе Світло Життя - нічого не страшно!
Ісусе! Допоможи мені розпізнавати Твоє Світло у темряві життєвих вагань та спокус! Амінь.
Матеріал dyvensvit March Zozulya.
Повідомлення відредагував Ксенічка - 1 червня 2015 20:15
ЗАКОН ДАРУВАННЯ Щоб стати багатим, ви повинні допомогти іншій людині стати багатим. Щоб стати коханими, ви повинні самі полюбити. Щоб стати здоровими, ви повинні дати здорові компоненти своєму організму (фізичні вправи, їжу, сон, режим дня і т.д.). Там, де існує обмін, там знаходиться життя. Ось чому багато багатих людей розуміють, що для того, щоб в їхнє життя приходили гроші, потрібно частину свого багатства віддавати на благодійність. Вони віддали щось своє Всесвіту, на що він із задоволенням відповідає їм взаємністю. Добрі слова У достатку дуже важливу роль відіграють подарунки і благословення. Якщо ви візьмете за правило робити подарунки іншим, тоді вони будуть відповідати вам тим же. Що мається на увазі? Тут не йдеться про дорогі речі, подарунком може бути ваше добре слово чи порада у важкий момент життя. Подарувати ви можете посмішку незнайомій людині або допомогти у якійсь справі. Ви можете дати телефон або адресу тих людей, які можуть комусь допомогти. Подаруйте книгу, яка дасть відповіді на багато питань, що турбують вашого знайомого. Подарунком може бути що завгодно, щось, що допоможе іншій людині. І не важлива ціна такого подарунка, головне те, з якими намірами вона піднесена. Стосунки Благословення часто у людей асоціюється з релігією. Але в даному випадку під ним розуміється сприятливе ставлення до навколишнього світу. Достаток - здатність людини позитивно ставитися до людей і світу в цілому. Якщо ви бачите, що вас оточує щастя і тепло, тоді й Всесвіт буде підживлювати вашу віру. Коли посилаєте позитивну енергію оточуючим людям, вони отримують приємні відчуття у вашому товаристві. Саме ваш позитив стосовно світу притягує у ваше життя таких же позитивних людей, ситуації та події. Закон обміну енергією Обмін енергіями - це закон увсього Всесвіту. Якщо ви намагаєтеся розбагатіти завдяки постійній економії і не тратите грошей, тоді вони перестануть текти у ваше життя. Лише обмінюючись тим, чого ви потребуєте, із зовнішнім світом, ви відкриваєте шляхи для зворотньої віддачі.
Лише обмінюючись тим, чого ви потребуєте, із зовнішнім світом, ви відкриваєте шляхи для зворотньої віддачі.
Дуже добренько підмічено!!Дякую за гарну знахідку!! Тема дуже добра.
«Блаженніше давати, ніж брати» (Дії20:35).
І поглянув Він угору, і побачив заможних, що кидали дари свої до скарбниці. Побачив і вбогу вдовицю одну, що дві лепти туди вона вкинула. І сказав Він: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх! Бо всі клали від лишка свого в дар Богові, а вона поклала з убозтва свого ввесь прожиток, що мала… » (Лк. 21:1–4).
Лепта — найдрібніша римська монета в часи правління в Юдеї Понтія Пилата. На відміну від золотих і срібних талантів та динаріїв, лепта була виготовлена з бронзи.
Ця подія відбувалася в Єрусалимі. Христос та Його учні прийшли в храм. Ісус стояв навпроти скарбниці та дивився, як люди опускають до неї свої пожертви.
Багаті клали до скарбниці дуже багато, і всі люди навкруги говорили, що це дуже великі та щедрі дари Богові. Але Ісус не поділяв їхнього захоплення. Він мовчав. У цей час бідна вдова поклала до скарбниці дві найдрібніші монети. Ісус відразу звернув на це увагу. Господь сказав, що ця вбога вдовиця вкинула більше за всіх. Тому що всі приносили свої пожертви від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого весь прожиток.
Божий принцип такий: чим більше ми віддаємо, тим стаємо багатшими.
Якщо людина віддає всі свої здібності, таланти, любов іншим, то це також відповідає Божому задуму.
І навпаки, коли людина намагається все затримати лише для себе, то вона втрачає себе як образ і подобу Божу.
І як важливо бути за все вдячному...
Якщо людина вміє бути вдячною, це свідчить про те, що вона має довіру до Бога та людей і усвідомлює, що не є самотньою в цьому світі.
Повідомлення відредагував Ксенічка - 15 червня 2015 20:03
Кожного дня ми чуємо про кровопролиття, хвороби, ДТП, нестабільність, різного роду терпіння… Більшість з нас переживає: а що на мене чекає завтра? Через наші переживання за завтрашній день у наше життя вселяється страх, який паралізує нашу свідомість, життя і віру. Через страх у наше серце закрадаються сумніви, розчарування, депресія і навіть різні хвороби, які пов’язані з нервовою системою. Як ж тоді боротися зі страхом, до кого звернутися, щоб бути впевненим у завтрашньому дні?
Насамперед потрібно усвідомити, що таке страх! Апостол Павло говорить: «Що страху нема в любові… а той хто боїться, той недосконалий у любові» (1 Ів. 4, 18). З цього можна зробити висновок що відсутність любові породжує страх. Ще в раю наші прародичі почували себе безпечно, бо відчували Божу присутність, Батьківську Любов і опіку. В них не було страху, бо вони повністю довіряли своє життя Богові як їхньому Батькові. Але як тільки переступили Божу Заповідь, то найперше відчули страх - « Почувши кроки Господа в саду почали ховатися серед дерев (пор. Бут 3, 8). Отже, прародичі усвідомили недотримання Божої Заповіді і автоматично стали рабами страху, рабами гріха, так у їхню душу увійшла смерть. Так само буває і в нашому житті, коли не дотримуємося Божих Заповідей, нехтуємо Божою Любов’ю, то автоматично стаємо рабами страху і віддаляємося від Бога, ховаючись, як наші прародичі, серед дерев, думаючи, що вони нас можуть заховати від Всевидячого ока. Так як у раю Бог першим звернувся до Адама, кажучи: «Де ти?», так і тепер першим виходить нам назустріч і чекає на наше повернення, чекає коли ми виберемося з хащів наших гріхів. А нам лишень залишається зробити перший крок на зустріч, щоб кинутися в обійми люблячого Батька. Цей перший і важливий крок робимо через покаяння. А для цього потрібно переступити через свої переконання, змінити спосіб свого життя, визнати свою неправоту, попросити прощення, навернути кривду… перебороти страх. І знову страх. І знову Бог виходить нам на допомогу, даючи свого Єдиного Сина, щоб примирити нас з Собою, щоб дати життя вічне. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3,16). Ці слова вказують, наскільки є велика Божа Любов до нас, Господь жертвує своїм Сином, щоб увірувавши в Нього, ми отримали життя вічне. Нам лишень залишається покаятися у наших гріхах і довірити своє життя Христові, життя яке наповнене страхами, переповнене терпінням, наріканням, хрестами… Як маленька дитина з довір’ям стрибає в обійми батька, так і ми повинні довірити наше життя Богові, дозволити Йому бути Господарем нашого життя, дозволити вести нас за руку по цій долині сліз. Адже сам Христос є Лікарем нашого життя. Він досвідчив найбільші надлюдські терпіння, то чи ж не допоможе Він нам нести наш хрест, не розвіє наші страхи, не зцілить наші рани…? Саме через хрест і терпіння прийшло спасіння. Як бачимо, в Бога нема нічого неможливого. Він і знаряддя смерті перемінив на засіб спасіння. За словами ап.. Павла, хрест для нас є силою Божою. Тому не втікаймо у житті від наших хрестів, бо приймаючи їх з любов’ю, ми приймаємо Боже благословення і Божу силу, щоб з мужністю і витривалістю витримати у терпінні і в майбутньому воскреснути для життя вічного.
..Господь постійний у Своїй любові до нас, незважаючи на рівень нашої гріховності. Він завжди поруч з нами і ми завжди можемо розраховувати на Його любов, Його милосердя і Його руку допомоги. В той час, як ми можемо змінюватися – Господь залишається незмінним...†
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Номери телефону на небо при життєвих потребах., При першій же потребі - телефонуйте.
16 травня 2015 23:23
Навігація 
