.ДОВІРА...†
Одного разу пізно ввечері в одному з будинків спалахнула пожежа. Вся сім'я – батько, мати і діти, приголомшені тим, що відбувається, вибігли на вулицю і дивилися на палаючий вогонь. І раптом всі зрозуміли, що серед них немає наймолодшого члена сім'ї – п'ятирічного синочка. Швидше за все, він, злякавшись полум'я і диму, замість того, щоб спуститися вниз, виліз по драбині на самий верх. Не можна було вже й мріяти знайти його. Несподівано відкрилося вікно, і в ньому з'явилося спотворене страхом обличчя дитини. Батько в розпачі закричав: «Стрибай!» Малюк, бачачи перед собою тільки клуби диму і полум'я, крикнув:
– Тату, я тебе не бачу!
– Зате я тебе бачу, не бійся, стрибай негайно!
Хлопчик, набравшись мужності, стрибнув – і опинився у обіймах батька.
Саме такої довіри чекає від нас Бог ...

7 липня - Різдво Івана Хрестителя

Іван Хреститель — найбільший святий після Діви Марії. Про нього Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав пророк, більший від Івана Хрестителя» (Лк.7:28). Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Різдво Івана Хрестителя, яке Церква східного обряду відзначає 7 липня, - це найбільший з усіх празників св. Івана Хрестителя. Як празник його зачаття, так і цей празник уже був знаний у IV ст.. Науки на цей празник маємо від свв. Івана Золотоустого, Амвросія і Августина. Цей останній у своїй проповіді цього дня каже: «Сьогодні святкуємо день різдва св. Івана. Це - честь, якої не має ні один святий. У всьому християнському світі е назначений і почитаний тільки день Різдва Господа і св. Івана». Св. Августин не згадує тут про празник Різдва Божої Матері, бо в тому часі цього свята ще не було. На християнському Заході празник Різдва св. Івана Предтечі находиться в найдавнішому календарі північноафриканської Церкви з V ст.

За старозавітнім вченням, перед приходом Месії повинен явитись його попередник – предтеча, яким, у відповідності з пророцтвом Малахії (Мал. 4:5), вважається пророк Ілля.

В християнстві вчення про провісника Спасителя-Месії – Ісуса Христа – пов'язане з образом пророка Івана Хрестителя, який відновив і продовжив служіння Іллі. Як оповідає Євангеліє, Сам Ісус назвав Івана "Ілля він, що має прийти" (Мт. 11:14).

Коли Івану виповнилось 30 років, він почав проповідувати в Іудейській пустелі, а далі - в околицях ріки Йордан. Він суворо викривав пороки і вади тогочасного суспільства і закликав людей до щирого покаяння і навернення, сповіщаючи про швидке пришестя Месії. Його зовнішній вигляд також відповідав описам вигляду Іллі: він носив одяг з верблюжого волосу, підперезаний шкіряним ременем, а їжею йому служили сарана і дикий мед (Мр. 1:10-16).

Проповідь Івана була - у владі і дарах Святого Духа - настільки сильною і переконливою, що скоро навколо нього стали збиратись учні, які заснували общину його послідовників. Зовнішнім знаком покаяння і духовного оновлення Іван вибрав добре відомий тодішнім іудеям старозавітній обряд хрещення – омиття у воді і занурення у неї (звідси і його ім'я – Хреститель).

Прийняти хрещення від нього прийшов і Ісус з Назарету, про місію і чесноти Якого, як Месії, сповіщав у своїй проповіді Іван (Мт. 3:14-15). Тим самим Іван Предтеча, котрий виконував роль своєрідного з'єднувального "містка" поміж Старим і Новим Завітами, проклав шлях служінню і вченню Ісуса Христа, а затим - діяльності заснованої Ним новозавітньої Вселенської Церкви Сходу і Заходу. Тобто, у такий спосіб шлях до входження у лоно вибраного Божого народу та, відповідно, Господнього благословення і спасіння був відкритий і для представників усіх багаточисельних язичницьких етносів і племен. Щоб таким чином, урешті-решт, змогла отримати "спасіння" певна - знана лише Богом - "повна кількість язичників", починаючи від Близького Сходу "та аж до краю землі" (Рим. 11:11,25; Діян. 1:8).

У свято Різдва Івана Хрестителя - за заступництвом цього святого Господнього Предтечі - просімо у всемогутнього й премилосердного Бога, щоб Він обдарував усіх нас тими необхідними ласками, які потребуємо для очищення, освячення і спасіння наших безсмертних душ.

У т. ч., "щоб усі" учні й послідовники Христа "були єдине" (Ін. 17:21), а у різних християнських громадах і спільнотах неодмінно пильнували й належно дбали про постійне відродження, віднову і зростання їхніх членів у дарах і плодах духовних. Аби вони, зокрема, наочно й переконливо проявлялися в їхній проповіді Євангелія та свідченні ними Божої любові, величі і слави. Тобто, як наголошував Сам Ісус, цих - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм, покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк. 16:17,18).

А також, щоби Господь потужно відродив і наділив Свою Христову Церкву цим благословенним і благодатним духом, силою та практично-послідовним служінням пророка Іллі та Івана Хрестителя. Аби неспростовно й успішно викривати і протистояти в суспільстві всілякому ідолопоклонству, збоченню й беззаконню та "щоб навернути серця батьків до дітей [та дітей - до батьків], і непокірних - до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений" (Лк. 1:17). Цього разу - вже для грядущого Другого, у всій Його славі і силі, - тріумфального пришестя на землю Царя царів і Верховного Праведного Судді Ісуса Христа та, відповідно, "перед настанням дня Господнього, великого і страшного" (Мал. 4:5). Амінь.

Тихої осінньої ночі одному трохи пустотливому, проте доброму і відвертому хлопчикові наснився Ангел.
- Я Ангел, - промовив небесний житель, - твій Охоронець, покликаний допомагати тобі і захищати тебе від біди.
- Тоді де ти був, коли я настромився ногою на старого цвяха? Пам’ятаєш, я грав у футбол на шкільному спортмайданчику? – слізно запитав уві сні хлопчина і показав перебинтовану ногу.
- Пам’ятаю, - лагідно відповів Ангел.
- Ти що, ходив у буфет обідати? – кольнув запитанням хлопчик, а потім продовжив нарікати: - Скажи мені, будь ласка, а де ти був цього літа, коли я сидів на березі озера і ловив рибу, а мій товариш підбіг і ненароком ковзнув по моїй руці битим склом? Забув? Чи, може, полетів додому вимикати праску, бо перед виходом забув її вимкнути, адже ти щодня прасуєш свою білу краватку, чи не так?
- Я пам’ятаю і цей випадок, - так само лагідно відповів Ангел.
- А де ти був, коли я падав з велосипеда і поранив собі коліно? – запитав хлопчина і зітхнув. – А ще кажеш – Охоронець… Ех, ти!
Ангел ніжно торкнувся хлопчикового підборіддя. Підняв його голову, зазирнув прямо в очі і тихенько прошепотів одне слово:
- Поруч.
Запала мовчанка. Вони сиділи навпроти один одного і витирали сльози.
- Дивися, - сказав Ангел, - і показав своє крило. Ось це - глибока рана від того старого цвяха, на який ти наступив ногою. В тебе лише частинка поранення, у мене – решта. Рана ще не загоїлася, тому сильно болить щоночі. А ось поглянь на це крило, – Ангел високо підняв його. - Воно коротше за інше, бо я ним загородив твою руку від гострого скла. Довго гоїлося, ще довше відростатиме. Продовжувати?
- Ні, не треба, - різко зупинив хлопчина свого співрозмовника. – Не треба, вибач… Я ж ніколи усього цього не бачив і не знав, – слізно виправдовувалося дитя.
- Тоді дозволь мені тебе запитати.
- Авжеж, запитуй, - винувато кивнув головою хлопчик.
- А де ти був тоді, коли проходило чергове тренування у спортивному клубі? Річ у тім, що того дня твій друг Сашко дуже хотів із тобою поспілкуватися, запитати, як правильно вчинити у тій ситуації, що у нього склалася. А ти не прийшов. Не почув його. Не порадив. Сашко прийняв неправильне рішення, за яке і поплатився.
Хлопчина мовчав.
- А де ти був, коли твій однокласник лежав у лікарні і хотів почути хоч якісь новини про ваш клас? Ти не прийшов, не провідав. Не розрадив. А він сумував. А де ти був минулої суботи, коли твоя старенька бабуся сиділа біля вікна і чекала на тебе. Їй потрібно було допомогти попоратися з господарством. А ти так і не прийшов. Вона того дня своїми хворими руками мила підлогу… Продовжувати? – по-доброму і водночас з дорослою твердістю запитав Ангел.
- Не треба, я зрозумів. Я все зрозумів. Ми, люди, так хочемо, щоб нам служили ангели, а самі не служимо один одному. Про що ж продовжувати? Візьми мої думки і поклади до свого сейфу. Я хочу працювати з тобою у парі.
Ангел ніжно торкнувся вустами хлопчикового чола:
- Усе ти розумієш… - багатозначно мовив Ангел і додав: - Виростеш – будеш Людиною.
По цих словах нічний гість зник.
Хлопчина прокинувся. За вікном усміхався ранок. Хлопчик зібрався і побіг до школи. На пішохідному переході сильно загальмувала машина.
- Я не винен, - вголос сказав хлопець. – Чесне слово, не винен.
А про себе подумав: «Якою ж потрібно володіти силою, щоби спинити «винувату» машину на ходу! Мій Ангел таки сильний. Не був би він моїм!»
Тепер хлопчикові потрібно було добре пильнувати за своїми кроками, адже він у парі з Ангелом!

Царський блазень
У царя був блазень, який щодня розвеселяв його жартами і сміховинками.
Одного дня цар доручив блазневі свій скіпетр:
- Тримай його доти, допоки не знайдеш дурнішого від себе. Тоді можеш подарувати йому цей скіпетр.
Через кілька років цар важко занедужав. Відчуваючи, що невдовзі помре, покликав улюбленого блазня і сказав йому:
- Вирушаю в далеку дорогу…
- Коли повернешся? Може, за місяць? – спитав блазень.
- Ні, - відповів цар. – Уже ніколи.
- А як ти підготувався до цього походу? – запитував далі блазень.
- Ніяк! – сумно відповів цар.
- Ти відходиш навіки, - задумливо прошепотів блазень, - і зовсім не приготувався. На, бери свій скіпетр – я знайшов дурнішого від себе.

Щоб підтримати віру в учениках Своїх,коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу.
Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини).

Поки Спаситель молився, ученики від утоми заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус Христос преобразився: лице Його засяяло, наче сонце, а одяг Його став білим, як світло. В цей час до Нього з'явились, у славі небесній, два пророки, Мойсей та Ілля, і розмовляли з Ним про страждання і смерть, які Йому належало перетерпіти в Єрусалимі. Незвичайна радість наповнила тоді серця учеників. Коли ж вони побачили, що Мойсей та Ілля відходять від Ісуса Христа, Петро, не знаючи, що сказати, викликнув: "Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі". Раптом світла хмара осінила їх, і вони почули із хмари голос (Бога Отця): "Цей є Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте!"

Ученики зі страху попадали на землю. Ісус Христос підійшов до них, доторкнувся до них і сказав: "Встаньте і не бійтесь". Ученики встали і побачили Ісуса Христа у звичайному вигляді.

Коли ж вони спускалися з гори, Ісус Христос повелів нікому не розповідати про те, що бачили, доки Він не воскресне з мертвих.

(Див.: Мф 17, 1–13; Мк 9, 2–13; Лк 9, 28–36)

Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне.

Читаймо Слово Боже. " Бо Господь дає мудрість; з уст Його - знання й розум"
Притчі 2: 6

«Непрощення — це гачок, за який часто чіпляється диявол»//

Друга частина інтерв’ю з о. Даріушем Галянтом ОМІ, який на кілька днів завітав до України. Священик розповів про «вікна», якими в наше життя може проникнути злий, а також — що робити, аби не потрапити в його тенета.

Джерело: CREDO..Аліна Петраускайте

— Отче, тож яким чином злий дух може входити в наше життя?
— Важливо підкреслити, що злий дух може увійти у наше життя як свідомо, так і несвідомо. Свідомо ми запрошуємо диявола у своє життя, коли укладаємо з ним договір.
— Справді? Мені здавалося, що це можливо лише у фільмах.
— Так, я з цим зустрівся. Наприклад, приходить до мене молода жінка, лікарка. Її подружжя розпадається, дітей не може мати; все, здається, йде шкереберть, у роботі немає успіхів. Нічого доброго не діється. Але вона сказала, що знає причину цього, бо підписала договір із дияволом. Я їй не повірив, перепитав. Вона почала розповідати, що це сталося минулого року. Вона на картці написала прохання до злого духа і підписала його своєю кров’ю. А просила про те, щоб бути красивішою.
— Цікаво. І Ви їй допомогли?
— Ну, спочатку треба було написати, так би мовити, анти-договір. Тобто треба письмово зректися всього того, що вона написала. Потім була одна-друга молитва. Вдалося. Народила дитину. Поступово все налагоджується.
— І це поодинокі випадки?
— Знаю ще історію однієї жінки, яка мріяла, щоб її син став кимось великим. Коли ходив до школи, то молилась до Матері Божої, аби все було у нього добре. Але йому навчання давалося важко. Одного разу вона прийшла до храму і сказала Богородиці: або вислухаєш мене, або звернуся до сатани. Вийшла з храму і попросила допомоги у диявола. Здавалося, що дуже швидко життя покращилось. Але це було тимчасово. Зараз її син уже дорослий чоловік, але життя у нього не складається. У її родині теж щораз гірше. Але вона розуміє причини цього. Зреклася диявольської допомоги. Насправді злого духа взагалі не обходить, чи ти робиш щось свідомо, чи ні. Рахується факт: зробив або не зробив — і все. Це стосується й викликання духів.
— Розкажіть детальніше.
— Багато хто сприймає викликання духів як гру. Але диявол не розуміє жартів. Треба знати, що коли йдеться про викликання духів, то ніколи душа бабці, діда, Сталіна, Гітлера не прийде, бо нам так хочеться. А прийде злий дух, який прикидатиметься тією людиною. І це дуже небезпечно. Під час викликання духів може дійти до одержимості. Бо такий дух «чіпляється» за тих, хто перебуває не у стані освячувальної благодаті. Ця тема дуже небезпечна. Бо злий дух дуже легко приходить, але не хоче швидко йти.
— А що з чорною і білою магією?
— Чи біла, чи чорна — різниці немає. Магія є магія. І там, і там є дія злого духа. В одному випадку робимо зло іншим, а в іншому — здається, що добро. Так, злий дух може робити «нібито» добро, але воно врешті-решт є злом. І може перетворитись у ще більше зло.
Якщо говорити про ворожіння, то тут дія злого — потужна. Немає різниці, чи це карти, чи зірки, чи маятник. Будь-яке ворожіння йде від злого.
— Навіщо тоді люди ворожать?
— Аби знати своє майбутнє. Придивімось до цього уважніше. Виходить, що я відвертаюся від Божого Провидіння. Не вірю, що Бог мною опікується. Хочу знати своє майбутнє і мати все під контролем. Злий дух дуже швидко за це чіпляється і скаже тобі…
— Чи те, що буде сказане, — правда?
— Увага! Злий дух не знає майбутнього. Його знає лише Бог, і воно пов’язане з нашою вільною волею. Але злий дух — розумний і вміє хитрувати. Він дивиться на мене, моє життя, поведінку і може передбачити, що «буде» у моєму майбутньому. Людина, яка входить у ворожіння, стає потім залежною від злого. Потім хтось настільки стає залежним від ворожки, що не може жодного рішення самостійно прийняти, а в усьому консультується з ворожкою. Таким чином людина входить на територію злого духа і стає залежною.

Джерело: CREDO..Аліна Петраускайте