Не турбуйся, Я з тобою, Я Бог твій, Я тобі дам сили і підтримаю тебе Своєю правицею . Я Бог твій, Я Господь, Я кажу: Не бійся, Я допоможу тобі. (Ісайя 41: 10,13)Ісус-шлях
Повідомлення відредагував Ксенічка - 12 серпня 2015 16:34
2. "Чистота вух". Це означає не слухати людей наляканих, озлоблених, метушливих і т.д., а також захистити свій слух від лихослів'я, пліток і порожніх розмов.
3. "Чистота очей". Це означає берегти очі від ненависті, від злості, від заздрості і жадань.
4. "Чистота рота". Це означає берегти свій рот від зайвого багатослів'я і лихослів'я. "Мовчання золото".
5. "Чистота тіла і одягу". Це означає тримати тіло і одяг у чистоті.
6. "Чистота думок". Це означає прибрати з голови негативні думки і злі помисли. Також це означає не проявляти до себе жалості. Навіщо жаліти себе? Чи не краще підбадьорити себе за світлі починання?
7. "Чистота душі і серця". Це означає берегти і охороняти свої душевні пориви і не ігнорувати їх. Любити і не вимагайти нічого натомість. Любов вже сама по собі щастя. Ісус-Шлях.
Ісус-шлях 1. Бог не запитає, яку машину ти водив - Він запитає, скільки людей ти на ній підвіз. 2. Бог не запитає, чи великий був у тебе будинок - Він запитає, скільком людям ти давав в ньому притулок. 3. Бог не запитає, стильним Чи був твій гардероб - Він запитає, скількох людей ти одягнув. 4. Бог не запитає, як багато у тебе було власності - Він запитає, що з цієї власності володіло тобою. 5. Бог не запитає, яка в тебе була зарплата - Він запитає, яким способом ти домігся такої зарплати. 6. Бог не запитає яку посаду ти займав - Він запитає чи чесно і старанно ти виконував свої обов'язки ... 7. Бог не запитає, скільки у тебе було друзів - Він запитає, скільки людей вважали тебе своїм другом. 8. Бог не запитає, скільки разів ти говорив правду - Він запитає, скільки разів ти збрехав. 9. Бог не запитає, чому ти так довго не каявся і не виправлявся - Він з любов'ю поведе тебе до твого нового будинку на небесах.
.Бог потребує від тебе в молитві не красивої мови і не слів вишуканих, але краси душі. Часто буває, не потрібно і голосу, бо якщо ти скажеш у серці своєму і покличеш Його щиро, то Він почує тебе, як почув Мойсея і Анну...† Іван Золотоустий
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
"ЯК МОЛИТИСЯ СЕРЦЕМ?..." (притча) Всі дні Поль проводив на вулиці і його знали всі прихожани церкви Святого Якова, на сходах якої він жебракував. Слід визнати, що найвірнішою його подругою була пляшка, але не покидав його і цироз печінки. Колір його обличчя не віщував нічого доброго і жителі кварталу з дня на день очікували його зникнення, втім не дуже турбуючись про це. Але ось одна добра прихожанка. мадам Габріелла, якось вступила з ним в розмову, з сумом усвідомивши наскільки він самотній. Вона зауважила також, що вранці, залишаючи на якийсь час свій пост на сходах, Поль входив до церкви (постійно порожньої) і сідав на стілець у першому ряду перед Дарами .І сидів так, нічого не роблячи. І ось вона запитала його: – Поль, я бачу, що ти часто заходиш до церкви. Але що ти там робиш цілу годину, нерухомо сидячи на стільці? У тебе ж ні чоток, ні молитовника немає, часом ти навіть трохи дрімаєш... Що ж ти там робиш, молишся? – З тих пір, як я зовсім маленьким ходив на «кате» (тобто на уроки катехизму), я забув всі молитви! Я більше нічого не пам'ятаю! А те що я роблю, ну от, це дуже просто: я йду до Дарів, де Ісус зовсім один у цій маленькій коробці і кажу Йому: «Ісусе! Це я – Поль! Я прийшов Тебе провідати!» І потім залишаюся там якийсь час, оце й усе. Мадам Габріелла від подиву втратила дар мови. Все це відкладається у неї в пам'яті, і дні проходять як і раніше. Але сталося те, що мало статися, Поль зникає з церковних сходів. Захворів? Може помер? Вона дізнається, що він в лікарні. Вона йде до нього, бідолаха зовсім кепсько виглядає. Вона знову приходить на наступний день, готова почути сумну новину ... Але... Поль сидить на своєму ліжку, поголений, з живими очима і повністю зміненим виглядом. Обличчя його світиться невимовним щастям і світлом. Мадам Габріелла протирає очі, ну так – це дійсно він! – Поль! Це неймовірно, але ти воскрес! Ти став зовсім інший, що з тобою сталося? – Цього ранку було мені погано; і раптом бачу, хтось стоїть біля мого ліжка. І такий гарний, такий гарний... Ти не уявляєш! Він мені посміхнувся і сказав: «Поль, Це Я – Ісус! Я прийшов тебе провідати». «Молитися сердцем – це прийти до Бога таким який ти є, з усім що в тебе є. А якщо немає нічого, прийти з тим «нічого» і Бог наповнить Собою. ( Він твій найкращий друг)
Перед початком Великого посту кожен має нагоду застановитись над способом свого життя, щоб приготувати своє серце до світлого Христового воскресіння. Дуже чітко в слові Божому підкреслено, що найголовніше – це духовна основа кожного нашого вибору. Якщо я відмовляю собі на час посту у якійсь страві, то роблю це з великої любові, насамперед, до себе, як творіння Божого, до ближнього, до Бога. Бо саме це чи інше відводить мене від щастя на земному шляху. Тому, коли обираємо спосіб свого посту, слід просити у Господа сили і мудрості, витривалості і спокою. Він знає, в який спосіб нам допомогти. Головне – прагнути усім серцем бути в Божій благодаті і ласках
Повідомлення відредагував Darka - 12 березня 2016 19:42
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Дякую, що Господь дає нам один одного! розпочинаючи святий час посту - вміти прощати, хотіти прощати, бажати прощати і вміти приймати прощення... Не тримайте зла на ніколи, бо всі люди слабкі. тіштеся життям і цінуйте тих людей, яких Господь ставить на вашому життєвому шляху... А для вас - притча!!! ПРИТЧА ПРО ПРОЩЕННЯ!!! Йшли якось двоє друзів через пустелю. Сперечалися про щось - і один вдарив іншого по обличчю. Той, кого вдарили по обличчю, образився, але не сказав нічого. Лише написав на піску: СЬОГОДНІ МІЙ КРАЩИЙ ДРУГ ВДАРИВ МЕНЕ ПО ОБЛИЧЧЮ. Вони йшли далі і недалеко побачили оазис, захотіли попити і викупатися. По дорозі до оазису той, кого вдарили, раптом опинився в сипучих пісках. Він почав занурюватися все глибше і глибше, але його друг врятував його. Після цього потерпілий викарбував на камені: СЬОГОДНІ МІЙ КРАЩИЙ ДРУГ ВРЯТУВАВ МЕНІ ЖИТТЯ. Друг, який спочатку його вдарив, а потім врятував йому життя, запитав: «Коли я тебе вдарив, ти написав це на піску, а тепер ти пишеш на камені, чому?» Друг відповів: «Коли хтось нас ранить, ми повинні написати це на піску, щоб Вітер Прощення зміг стерти сліди. Якщо хтось робить нам щось добре, ми повинні вирізати це на камені, щоб ніякий вітер не зміг це стерти»...
Повідомлення відредагував ОЛЕСЯ - 23 березня 2016 15:58
-------------------- смачно як в матусі
Зачеплю досить болючу тему..та натрапивши вкотре на неї хочу поділитись..
Відкинення —що це???? Та як собі дати з ним раду..
Дехто з нас винятково чутливий до найменших жестів відкинення. Через це вони часто знаходять його у словах та реакціях інших, навіть якщо його там і близько немає. Тоді в нас беруть гору застряглі в пам’яті спомини таких моментів, коли ми почувалися небажаними. Кожен такий досвід із минулого робить так, що ми стаємо більш чутливими до їхніх відповідників сьогодні. Біль присохлих ран залишається з нами і час від часу знову нас мучить. Елізабет Скогланд описує цей механізм таким чином: «Обґрунтоване це відкинення чи ні, велике чи незначне, — воно завжди є болісним переживанням, якого ми б хотіли уникнути у майбутньому. Однак ми часто сягаємо пам’яттю по свої переживання з минулих часів, по несправедливість і відкинення, яких ми зазнали, і таким чином ці спогади стають фактично живішими за саму подію. Головна проблема з почуттями цього роду така, що вони спроможні залишатися, гніздитися, кусаючи, аж поки набудуть такої сили, щоби повністю позбавити нас сил і знищити ціле життя». Пережите в дитинстві Деякі люди, що бояться відкинення, походять із сімей, де до них виявляли брак акцептації (позитивного сприйняття) або дивилися на них яке на небажаний тягар, ще коли вони були дітьми. Почуття відкинення, народжене у дитинстві, походить із принизливих зауважень та браку фізичного або вербального схвалення. Якщо ти дитиною почувався відкинутим, то як дорослий будеш чутливий до ран і знеохочень. Страх перед відкиненням може також походити зі стосунків, які дитина мала з найближчою ріднею, товаришем по школі, або може бути наслідком конфліктів із ровесниками. Багато хто відчуває відкинення, коли неспроможний «мірятися» з іншими своєю фізичною кондицією. Буття останнім у команді, кого вибирають насамкінець або й узагалі не беруть до гри, теж болісне. Згадай ті випадки, коли ти не знаходив сприйняття у гроні дітей-сусідів або у школі. Я пригадую свою першу закоханість і біль відкриття: моя «любов» навіть не знає, що я існую на світі! Хто міг би забути про свої прагнення популярності? Може, і тобі випало під час шкільних розваг сидіти попід стінкою в нетерплячому очікуванні або помирати від невпевненості, чи вдасться тобі піти з кимось на шкільний бал? Усі ці страхи ще й підтримувалися страхом невдачі у навчанні та почуттям відкинутості, коли оцінки не заносили тебе до грона найкращих учнів. Тиск із боку батьків або змагання з ровесниками могли зробити так, що слабкіші оцінки ставали знаками твоєї відкинутості на все життя. Як багато ти про себе знаєш? Чи усвідомлюєш ти своє почуття відкинутості? Наскільки воно глибоке? Подумай над цим хвилинку, відповідаючи на запитання: – Коли ти був ким-небудь відкинений? – Опиши відчуття, пов’язані з відкиненістю. – Як саме пережите позначилося на твоєму житті? – Чи ти певним чином не відкидаєш сам себе? Чи не справило тобі клопотів останнє запитання? Якщо у твоєму житті відкинення траплялося часто, то твій страх, що воно може повторитися, робить так, що ти поводишся таким чином, що прискорюєш його. Багато людей мають так мало ентузіазму щодо себе, що стають власними найгіршими ворогами. Вводять самих себе у поганий настрій, звинувачують себе і рідко сумніваються у підставах своїх звинувачень. Оскільки вони самих себе не люблять, проектують негативний образ самих себе на інших. Функціонують у межах негативних переконань на кшталт: «Оскільки я себе не люблю, то й ніхто інший не може мене любити». Вони не дають шансу надії, що хтось узагалі може їх акцептувати. Людей, які залишаються у такому стані, оточуючі нерідко визначають як надвразливих, обережних або надміру запобігливих про акцептацію. Напевно, як і я, ти зустрічав таких людей. Час від часу також і ми самі могли так поводитися. Х. Норман Райт, deon.pl CREDO джерело.
Покладаймо надію на Господа. І пам"ятаймо, Він любить нас!!
Повідомлення відредагував Ксенічка - 19 березня 2016 22:37
Бути з Богом - це вміти сміятися, це вміти бачити у перехожих людях неповторність і унікальність, бути з Богом - це служити своїм життям кожному, хто цього потребує. Бути з Богом - це мати майбутнє, бути з Богом - це все, що потрібно людині для того, щоб бути людиною.
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Номери телефону на небо при життєвих потребах., При першій же потребі - телефонуйте.
12 серпня 2015 16:33
Навігація 
