Усіх також вітаю з святом Вознесінням Христовим!!!
Роксоланочко, дякую тобі за твоє душевне тепло та сердечність!!
Ти вмієш в житті вибирати ті перли які істинно важливі. Дякую тобі!! Притча яку ми не раз читали гарно розповідає як то важливенько відсіяти та відділити все істинно потрібне в нашому житті від того, що може почекати...
Притча: Скляна банка і Ваше життя...
Якось професор філософії на своїй черговій лекції взяв п'ятилітрову скляну банку й наповнив її каменями, кожний з яких був не менше трьох сантиметрів у діаметрі. Після чого запитав студентів, чи повна банка?
Всі відповіли: так, повна.
Тоді він відкрив банку горошку й висипав її вміст у більшу банку. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка?
Всі відповіли: так.
Тоді він взяв коробку з піском, і висипав її в банку. Природно, пісок зайняв повністю існуюче вільне місце.
У черговий раз професор запитав студентів, чи повна банка? Відповіли: так, і цього разу однозначно, вона повна.
Тоді з-під стола він дістав склянку із водою й вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.
Студенти засміялися.
А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка - це ваше життя. Камені - це найважливіші речі вашого життя: родина, здоров'я, друзі, діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Горошок - це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, дім, автомобіль. Пісок - це все інше, дрібниці.
Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камені. І також у вашому житті, якщо витрачати увесь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час дружинам, зустрічайтеся із друзями. Завжди буде ще час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити й помити автомобіль. Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначите ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.
Тоді одна студентка запитала професора, яке значення має вода?
Професор посміхнувся.
- Я радий, що ви запитали мене про це. Я це зробив для того, щоб довести вам, що, як би не було ваше життя зайняте, завжди є трохи місця для дозвілля ;)
Повідомлення відредагував Ксенічка - 13 червня 2013 18:55
Щоб описати сьогоднішню сумну подію додам уривок бесіди з Бруно Ферреро.. Бруно Ферреро, до вподоби Україна, адже у нас на вулицях безліч молоді. «Якщо ви приїдете в Турин (звідки родом письменник..) і прогуляєтесь його вулицями, більшість молоді, яку зустрінете, матиме років з 80, - жартує Бруно Ферреро. – Наше суспільство постаріло, впав рівень народжуваності. Тому й найзатребуваніша професія в Італії – доглядальниці за літньою людиною. У вас же багато дітей навколо. Це свідчить про те, що ви як нація далеко підете. Це не комплімент, а факт».
Бережімо дітей , своїх ..і тих які не ..рідні але наші..всі діти наші ( дякую Роксоланочко, за те, що так проникливо сказала) Закриється тема "Просимо допомоги"..бо так сталось в житті..діти залишають світ ..Та давайте озирнемось..можливо ще можна когось врятувати...[b]Простягнути руку допомоги можна тут...
Повідомлення відредагував Ксенічка - 15 червня 2013 00:22
Брайан їхав по безлюдній дорозі. Раптом він побачив на узбіччі затихлий «Мерседес». У ньому сиділа літня жінка, що виглядала абсолютно розгубленою. Він зупинився перед її машиною, вийшов зі свого старого «Понтіака» і попрямував до вже було зневіреної жінки. Дама була дуже перелякана, адже весь час, поки вона сиділа в машині, так ніхто і не зупинився. А ця молода людина - чи не заподіє він їй зла? - Мене звати Брайан Андерсон, - представився той. - Я вам допоможу, мадам. Пересядьте поки в мою машину - там вам буде трохи тепліше. Оглянувши машину, він зрозумів, що у машини пробите колесо. Однак через похилий вік жінка просто не могла впоратися з проблемою сама. Брайан присів навпочіпки, заглянув під машину, щоб визначити, куди помістити домкрат, потім потер руки, щоб зігріти пальці, і взявся за роботу. Помінявши колесо, молодий чоловік посміхнувся.
Дама запитала: - Скільки я вам винна за роботу? - І поспішно додала: - Ціна не має значення. Брайан відповів: - Ви мені нічого не винні. Я просто допоміг у скрутну хвилину тому, хто цього потребував. Адже тільки один Бог знає, скільки разів мені самому допомагали в минулому люди. Якщо вам дійсно хочеться мені віддячити, то наступного разу, коли ви побачите когось в нужді, надайте допомогу цій людині і тоді згадаєте про мене.
Жінка подякувала і сіла у свій автомобіль. Через кілька кілометрів вона побачила ресторан. Вона зайшла до нього, щоб зігрітися і поїсти перед дорогою. Дівчина, яка обслуговувала її, привітно усміхнулася, незважаючи на те, що вона очевидячки цілий день була на ногах. Було видно, що ні її робота, ні вагітність, ні повсякденні клопоти не позбавили цю дівчину привітності.
Закінчивши свою вечерю, жінка розплатилася за нього банкнотою номіналом в 100 доларів. Поки дівчина ходила за здачею, дама швидко покинула ресторан. Повернувшись, дівчина виявила, що жінка зникла. Вона оглянула столик і помітила на столі записку. Сльози бризнули з її очей, коли вона прочитала написане: «Ви мені нічого не винні. Я просто пройшла повз. Хтось допоміг мені сьогодні - так само, як я це роблю для вас. Якщо ви дійсно хочете заплатити мені, то все, що потрібно для цього зробити - не дозволяти цьому ланцюжку добра закінчитися на вас ». Під серветкою на столі лежали ще чотири банкноти по 100 доларів. І як тільки дама могла дізнатися про те, наскільки потребували грошей вона і її чоловік?
Вдома дівчина, притулившись до чоловіка, ніжно поцілувала його і тихо сказала: - Все буде добре! Я люблю тебе, Брайан Андерсон.
Повідомлення відредагував Roksolana - 15 червня 2013 03:22
--------------------
Ранок з щастя починається, щастя мамі усміхається!
Роксоланочко, дякую за такі перли розумних та потрібних дописів, які розчулюють серце та сльоза яка десь там в глибині виходить на..зов..ні і пробуджує надію на краще..лише потрібно..жити..і вірити в дива..які ми люди , можемо робити один для одного.. хоч маленькі але такі важливі !! Я бажаю вам дорогі дівчата поряд себе лише добрих людей та щастя вам хорошого.. людського!!..
Два ангели-подорожні зупинилися на нічліг в будинку багатої сім'ї. Сім'я була не гостинна і не захотіла залишити ангелів у вітальні. Замість того вони були укладені на нічліг в холодному підвалі. Коли вони розстилали ліжко, старший ангел побачив діру в стіні і заклав її. Коли молодший ангел побачив це, то запитав, чому...
Старший відповів: - Речі не такі, якими здаються.
На наступну ніч вони прийшли на нічліг в будинок дуже бідної, але гостинної людини і його дружини. Подружжя розділило з ангелами небагато їжі, яка у них була, і сказали, щоб ангели спали в їх ліжках, де вони можуть добре виспатися. Вранці після пробудження ангели знайшли господаря і його дружину тими, що плачуть. Їх єдина корова, чиє молоко було єдиним доходом сім'ї, лежала мертва в хліві.
Молодший ангел запитав старшого: - Як це могло трапитися? Перший чоловік мав все, а ти йому допоміг. Інша сім'я мала дуже мало, але була готова поділитися всім, а ти дозволив, що б у них померла єдина корова. Чому? - Речі не такі, якими здаються, відповів старший ангел. Коли ми були в підвалі, я зрозумів, що в дірі в стіні був клад із золотом. Його господар був грубий і не хотів зробити добро, я відремонтував стіну, щоб клад не був знайдений. Коли на наступну ніч ми спали в ліжку господаря, прийшов ангел смерті за його дружиною, і я віддав йому корову...
...Речі не завжди такі, якими здаються...
Повідомлення відредагував Darka - 25 червня 2013 20:16
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Дорогенька Darka, щиро дякую за так потрібні та такі душевні дописи!!! Натрапила якось на дописи Юлі і захотілось поділитись..можливо і вам зустрічаються хвилі коли отак хочеться когось стримати від безглуздих жартів або просто від нехтування тим хто є самим важливим в житті кожної людини.. Ніхто не сміється над Богом у лікарні. - Ніхто не сміється над Богом на війні. - Ніхто не сміється над Богом під час пожежі або повені. - Ніхто не сміється над Богом, коли літак починає сильно трясти. - Ніхто не сміється над Богом, коли в темному провулку шлях перепиняють двоє незнайомих. Однак, коли на вечірці хтось жартує на тему Бога, якого не знає, чи коли безумці говорять, що Він нас ненавидить, часто приправивши свої умовиводи ще якоюсь дурістю - ось тоді всім дуже весело і смішно. -Але ніхто не засміється над Богом, коли відчує кожною клітиною своєї бренной плоті холодний подих смерті, десь дуже поруч, за спиною або обличчям до обличчя.- Ніхто не буде сміятися над Ним у день Суду Юля Іванова. Село Грушківка. Україна.
Повідомлення відредагував Ксенічка - 25 червня 2013 13:40
Любімо наших діток!!) Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив. В цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче. "Що трапилося?" - запитав він. "Читай" - відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика.
"Господи, сьогодні прошу Тебе про дещо особливе: перетвори мене в телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім'ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть втомлений. Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали все осторонь і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу багато... Я тільки хочу жити як живе будь-який телевізор. "
"Кошмар! Бідний хлопчик!" - вигукнув чоловік вчительки. - "Що ж це за батьки такі?!" І тоді, вона зі сльозами на очах відповіла: "Це твір нашого сина ..."
СПІВПРАЦЯ На сходах чоловік і дружина моцувалися з тяжкою комодою. Це побачив брат дружини. — Я вам допоможу, — сказав. I вхопився за другий бік комоди. За кілька хвилин ніхто уже не мав сили зрушити комоду навіть на сантиметр, отож усі троє зупинилися відпочити на якусь хвилину. — Але ж важко було піднімати ту комоду! — вимовив швагер. Чоловік із дружиною вибухнули сміхом: — Та ж ми хотіли знести її додолу!
Друзі не дивляться одне одному в очі. Вони разом дивляться в одному напрямку.
Твори добро!!, Зробимо життя людей,що потребують допомоги сповненим добром
13 червня 2013 18:54
Навігація 
