Образа - це камінь в душі

Учень попросив учителя:

- Ти такий мудрий, ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся - допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.

- Якщо ти на когось розізлишся і затаїш образу, - сказав учитель, - то візьми одну картоплину. З одного її боку напиши своє ім'я, з іншого ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплину в пакет. - І це все? - Здивовано запитав учень.

- Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей пакет носити з собою. І кожен раз, коли на когось образишся, додавати в нього картоплину. Учень погодився.

Пройшов якийсь час. Пакет учня поповнився ще декількома картоплинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою. До того ж та картопля, що він поклав на самому початку, стала псуватися. Вона покрилася слизьким гидким нальотом, деяка проросла, деяка поцвіла і стала видавати різкий неприємний запах.

Учень прийшов до вчителя і сказав:

- Це вже неможливо носити з собою. По-перше пакет занадто важкий, а по-друге картопля зіпсувалася. Запропонуй щось інше.

Але вчитель відповів:

- Те ж саме відбувається і в тебе в душі. Коли ти на кого-небудь злишся, ображаєшся, то в тебе в душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каменів стає все більше. Вчинки перетворюються на звички, звички - в характер, який породжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже нелегко забути, адже він надто важкий, щоб носити його постійно з собою. Я дав тобі можливість поспостерігати весь цей процес з боку. Кожен раз, коли ти вирішиш образитися або, навпаки, образити когось, подумай, чи потрібен тобі цей камінь.

Роксоланочко, щиро дякую тобі за твоє добро душевне!!



Про Великий Піст: роздуми та молитви ....

Послухаймо тут....

Твори добро!!!

Жорстокий світ. В людських серцях – пітьма.
Злість і байдужість часто в них панують.
Там співчуття і чуйності нема,
І жоден лікар зло це не лікує.

«Пройдисвіти, бандити, хулігани!» -
Обурення звучить то тут, то там.
Та перш ніж їм приписувать догани,
Гуманнішим, добрішим стань ти сам.

Почни із власної особи переміни,
Свій егоїзм і черствість розтопчи,
Зруйнуй байдужості високі, товсті стіни,
До совісті молитву прошепчи.

Нехай вона проснеться в повній мірі
І пустить корінь в чорне зло пітьми.
Розквітнувши в любові та довірі,
Пожне плоди свої поміж людьми.

Будь милосердним до людського болю,
Повз біди й плач байдужо не пройди,
Пориви серця випусти на волю
І руку допомоги простягни.

Творить добро попробуй безкоштовно,
Нічого не чекаючи взамін, -
Моментів щастя в тім відчуєш повно,
Помітиш безліч гарних перемін.

Хай вдячності привітная усмішка
Платнею стане за розкрите зло.
Ти щасливішим зробишся ще трішки
Тому, що з іншим розділив тепло.

Засяє світло доброти яскраве,
Ти зрозумієш – результат настав,
Бо завдяки твоїм гуманним справам
Навколо тебе світ добрішим став!

Цим результатом нехтувать негоже –
Краплина з кожного – позбавлення від мук.
Ніхто чужий нам в цім не допоможе,
Бо світ добра – творіння наших рук!



ЖИТИ ЗАВТРА.....

Ксенічка,
Чудові і правдиві слова у вірші. Та на жаль багато людей обпікалося через зраду, помсту, ненависть, зависть і вони захотіли якось себе захистити від того. Тому створили захисну маску холодності та байдужості.

Ксенічка дорогенька, щиро дякую тобі за доброти вогник який несеш на сайті, адже ми не тільки готуємо для живота, але і для душі черпаємо їжу з цього сайту чудового!
Всіх благ!

bozhena,все правильно) нікого не засуджую)) дуже сподобавсь вірш)

Тобі Роксоланочко, щиро дякую за все!!!
Дякую всім кому ця тема близька, та мабуть я вже багато нарозказувала)) тому як є бажання продовжіть ..не дайте занепасти))



Хоч добро робить не..лег..ка штука
Ти не.. бійсь вузьким шляхом іти
Хоч на серці навіть тяжка мука
Сій добро бо цим щасливий ти...