Вірші - то насолода для мене. Тепер трошки від того відійшла, але бібліотеу регулярно поповнюю новими збірками.
Коли сумно тобі - посміxнись!
Коли біль на душі - поділись!
Коли радість навколо - радій!
Коли друг зажуривсь - пожалій!
Коли серце коxає - неxай!
Коли щастя немає - бажай!
Коли любиш когось - не мовчи!
Коли важко тобі - закричи!
Коли жити не хочеш - терпи!
Коли крила розкрились - лети!
Коли ворог образив - пробач!
Коли горе спіткало - поплач!
Коли щастя зумієш знайти,
ПОСТАРАЙСЯ ЙОГО ЗБЕРЕГТИ.
(із збірки "Гірка Мандрагора")
А долоні ще пахнуть травою, волосся - туманом,
А черешні солодкі випорскують сік на коліна,
Дві години до потяга. Вітер вологий з лиману
Нам облизує спини солоні, роздмухує сіно.
Нас у травах ніхто не знайде, не сполохає нишком.
Я намовлю царя польового зложити нам віно.
Дві години до потяга йдемо стежиною пішки.
Ти мені із волосся вологого струшуєш сіно.
Мар'яна Савка
і безмежно улюблена Ліна Костенко:
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.