Lana! Такі вірші глибоко западають до душі і її струни починають вигравати...Навіть лід у серці розтане ...загояться його "рани" і розквітне знову радість,як тендітна троянда... Дуже вдячна за прекрасні ліричні рядки,вони легко запам"ятовуються..!
lana, н-да...останній вірш - без слів.....важко від нього
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
ну що ж..соплі-сльози? най будуть. Продовжую тему Ланочки
Донечці на весілля
Під ранок змучене дитя заснуло. Дихання рівне. Кашель стих. За вікнами кружляє сніг... Зіваючи, полегшено зітхнула І з насолодою закрила очі мати. Якби хто знав, як хочеться їй спати. А скільки ще не зроблено роботи! На грубці кафельній ворушаться колготи. Сухе тепло спокоєм струменить. А час летить, не томиться, не спить.
О, час летить! Вже вкотрий раз відпахли матіоли. В нас пори року вічні емігранти. У такт ході тріпочуть білі банти – Ти перший раз в житті ідеш до школи. В руках портфель і айстри сині-сині – Немов зійшла з картинки в Букварі. Новенькі тапці пахнуть у торбині. Поважно йдуть нарядні школярі. Ти поміж них – моє маленьке диво. Щемить душа і радісно й журливо.
Щемить душа. То певно підсвідомість Нам посилає з глибини сигнали. Ти пам'ятаєш, як ми всі ридали, Як нас лякало слово „невідомість”? Як на таможні, спершись на перила, Листи писати Віра нас просила, Як баба Тоня плакала: „Прощайте!” Як дід Василь хрипів: „Не забувайте!” Злітна смуга – розлуки траєкторія, А все, що потім - то нова історія.
А все що потім? Швидко виростала Єдина донька, мамі помічниця, Старанна, пунктуальна учениця. Я якось непомітно перестала Тебе „моя маленька” називати, Ти, якось непомітно, заглядати У дзеркало частіше мами стала, І крадькома в щоденник щось писала. Так споконвіку зміна покоління Несе в собі печаль благословіння.
Печаль? Бо ж, з доми доньку відпускаємо! Кровинка наша, наша ти дитина! І хто казав: „Без болю пуповина Так просто рветься. Так здавна ведеться.?" Твоя посмішка і моя надія- В цей час найеффективніша анестезія. Молюся й вірю і благословляю, Міцної дружби і кохання вам бажаю. Нехай Господь живе у вашій хаті, Тоді на щастя будете багаті. /Світлана Касянчик/
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
lana, ну якщо ви плачете, дивлячись Ключовий момент, то із слізьми у вас - норма ;) (на вушко: я плакса теж)
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
lana, куроче так, подала фартушка, в якому їсти готую, витираю тобі сльози і шмарки і ось тримай подарунок: Знаєте – виросли крила, Знов роспустила вітрила, В небі я знову літаю, Крилами хмари ганяю.
Вітер мене заплітає, Ранок росою вмиває, Сонечко світить любеньке, Хвилі гойдають раденько...
В чомусь себе ти знаходиш, В чомусь себе ти втрачаєш, Іноді боляче дуже, Іноді – не відчуваєш.
Може не можу чи знати – не знаю, Вміти – не вмію, а хочу й літаю! Крила цікаво людині данІ: Як поламаєш – получиш нові! песик - дівчатоньки, ми вас не дуже втомлюємо своєю писаниною?
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Улюблені вірші
14 травня 2010 16:30
Навігація 
