ТРЕМТИТЬ СЛЬОЗА.... Тремтить сльоза, сполохана прощанням, Ідуть дощі, змиваючи тепло. Все те. Що називалося коханням, Минулося. Як літо. Відійшло... Я сльози свої в темряві сховаю, Холодна ніч приглушить крик душі, тебе я в своїм серці поховаю, Себе я поховаю у дощі. Ірина ПИРІГ
Скину камінь із душі тривожної - Як зоря, зійде душа моя. За велінням долі, з ласки Божої - Українець, Українець я! Із небес упаду зориною, У барвінку стихну вічним сном, Щоб навіки бути з Україною, З мальвами під маминим вікном. Небокрай, що грає житнім колосом, Котить славу, як медовий дим. І Тарас благословенним голосом Слово скаже мертвим і живим. Долю нашу вітер гне тополею, І стирає сонце тінь біди. За тисячолітньою недолею Ми були і будемо завжди! В.Романюк
Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка, і злива, і злива… Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива.
Просто дерево, просто тополя, Просто птаха у тисяч нечута Просто стовбура тихо щокою Доторкнутись і просто зітхнути.
Просто подих, долоні і губи, Просто місяць у мокрому небі… Просто…любий, мій любий, мій любий… Просто…любий, не можу без тебе…
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Благословляю я невдачі – Ті найболючіші, оті, З яких безсиле серце плаче У кулачок на самоті.
Благословляю я невдачі За обпікаючий вогонь, За те, що жити вчать не завчено, А все життя шукать свого.
Я їх, гіркі, благословляю За невблаганну прямоту, Що так нещадно нам являють Реально взяту висоту.
Вони в житті – як в спеку грози, Вони і прірви, і мости… Я по щоках розмажу сльози – Бо треба йти… /Олена Матушек/
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
О, люди добрі, Ну для чого звідусіль. Чуже сміття до себе загрібати? Хіба потрібне вам чуже усім? – В своєму можете себе сповна сховати.
Облиште піклуватися про всіх, Свою нещирість заховавши в грим чутливих Для чого вам, скажіть біда чужих, Коли й у вас і біди є, і зриви?
Подумайте ви краще про своє І оцініть себе сповна, як треба. Скажіть собі: «Чого вартую я й ім’я моє? Яку оцінку Бог мені дасть з неба?»
Ви замість того, щоб когось чорнить – Себе б обмили від мазути й фальші. І замість того, щоб когось топить – Себе б втопили ви у власному щасті.
Даруйте людям радість і добро Не заздріть в тім, що краще їм живеться, І не тримайте в серці чорне зло. Не смійтеся з когось – хтось і з вас сміється!
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Улюблені вірші
11 травня 2010 10:17
.
Навігація 
