Одягнімо, друже, вишиванки – Наш чарівний український стрій. Не для когось, не для забаганки, А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо вишиванки, друже, Як одвічний предків талісман. Хай не буде серед нас байдужих І один в нас буде отаман.
Одягнімо в свята і неділі. В будень, за потреби, одягнім І відчуєм – вороги безсилі Зруйнувати український дім.
Одягнімо вишиванки, друже, Хай побачить українців світ – Молодих, відважних, дужих У єднанні на багато літ. /Василь Дерій м.Тернопіль/
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
В сімнадцять кохають. Ах, як кохають! А в тридцять за першим коханням зітхають. А в сорок... А в сорок вже все розуміють І тільки тоді любити уміють. В сімнадцять в вас принца казкового бачать І вади найменшої вам не пробачать. А в тридцять за все без кінця докоряють, Всі ваші недоліки перебирають. А в сорок... А в сорок уміють простити. І попрощатись. І відпустити.
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Я дякую за день, що вже минув, Я дякую за те. Що ще жива, Що зараз я сказала ці слова... З подякою я душу простягну. Я дякую. Що Ти мене вберіг У храмі незгасаючих молитв. Я дякую за душу, що болить, За те, що я не впала нині в гріх. Я дякую за свої почуття, За те, що я потрібна ще комусь. О Господи, я вдячна за життя!
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
lana, о, запИшалась уся тут;) Я не дуже з рецептами наразі, я віршами вас частуватиму. ;) Донька нині питає: мамо, що вам зварити, а я кажу - та будь що, аби я його не готувала, аби воно вже було наготовлене :)
ось настроєвий вірш
Я не люблю стоять на задніх лапках І зневажаю тих, хто так стоїть. На чотирьох, як суджено собакам, Нехай на перебитих, та своїх.
Я не люблю догідливо у вічі – Принада цукру звабна і легка, Ховаючи в очах голодний відчай, Піду шукати чесного шматка.
Я не люблю – під дуду і у танець, Де оплесків дешева хлюпота; Манежу фейєричного вигнанець, Піду ганять бездомного кота.
І мерзнуть взимку, і самотньо плакать, І друга – не хазяїна – шукать... Хай інший хтось стоїть на задніх лапках.
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Улюблені вірші
8 травня 2010 21:07
Навігація 
