Познайомилась в Однокласниках з автором душевних віршів. Саша Моїсеєнко дозволила опублікувати свої вірші. Сподіваюсь Вам сподобаються ...
Крила
Омріянийі довгожданий, У Бога вимолений син! Вже не здається світ примарним, Бо засіяла неба синь. Синь неба крихітки-синочка, Як два озерця для душі, Що кришталево на листочках Сіяють вранці на росі… Синочок мій - то нагорода! То моє щастя у житті, То Бога дар, то насолода, То моє сонце у путі… Бог приголубив мою долю - Дав материнства скуштувати І маю вже не просто сина: Я маю крила, щоб літати...
Донечка
На день Явдохи народилась Маленька донечка моя. Душа відразу засвітилась Великим щастям: «Мама я!» Той синій погляд оченяток І досі пам"ятаю я. Припала, як надластів"ятком, Бо в ній живе душа моя. Яке це щастя споглядати Своє дитятко на руках, Над ним схилятись,годувати, До лона свого прикладати… Не сумнівалась я нітрохи, Як звати доню буду я! Хоч був надворі день Явдохи, Вона - Оксаночка моя... Так швидко роки пролетіли! Неначе вчора це було, А вже з її гнізда злетіли Дві донечки і син Димко…
У газетах часто друкують всілякі рецепти: від приготування смачних страв — до позбавлення надмірної ваги. Я хочу запропонувати у записничок господині рецепт жіночого щастявід волинської поетеси Євгенії Назарук.[i][/i] Трішки ніжності, Трішки пильності, Деко вдячності, Мить обачності, Щупку лестощів, Гаму пестощів, Мірку солоду, Краплю «голоду», Перцю трішечки, Зваби лишечку... А на додачу — Терпіння і вдачу. Любов — на причастя. Оце й усе щастя.
А я хотела бы с тобой состариться! Стать некрасивой и совсем седой, После троих детей слегка поправиться! Кормить тебя домашнею едой… Купить ковер, что так тебе не нравится, Для ссор он станет главной из причин… Но знаешь, я хочу с тобой состариться! И не бояться на лице морщин… Хочу вязать тебе жилетки теплые, Которые не станешь ты носить, И посадить подсолнухи под окнами, Они тебя конечно будут злить… Но я отчаянно хочу с тобой состариться! В дрожащих пальцах приносить Фенигидин! И с сединой быть для тебя красавицей! И все твердить: ты нужен мне один! Сейчас вот только - только чай заварится, Я позову тебя, чтоб разделить обед, И сообщу, что я хочу с тобой состариться, Но не сейчас, а через тридцать-сорок лет.
Не проси у Бога денег — Злато счастья не дает… Не проси успеха в деле — есть талант - успех придет. Попроси любви и веры, силы всех простить и жить, чтобы сердце не черствело… Попроси… себя простить!
Помирала остання надія, Гірко сльзи від болю ковтала, Обпікала поранене серце, Що у черзі за щастям стояло. Серце думало: гроші, достаток, І живи, і радій свому щастю. Але виявилось- недостатньо. Серцю більшого треба для щастя. За дітей воно часто боліло, За сімейні усі негаразди, За усе, що цвіло, що вродило, І пекло, і щеміло, нешасне. Серце щиро молилось щоднини, Всім здоровя і долі просило, А само потихенько згасало, Рахувало останні хвилини.... Помирала остання надія, Гірко сльзи ковтала, нещасна, Дуже пізно усі зрозуміли, Що здоровя-то є справжнє щастя.
З.І. відкоректуйте рядки у формі вірша, так зручніше читати.
зробила
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Улюблені вірші
5 липня 2013 12:30
Навігація 
