- Краще померти стоячи, Ніж на колінах жити! - Сказав учитель історії Дітям.
Слухайте, діти, вчителя, Слухайте маму й тата, І дай вам Бог тільки з читанок Про це читати. Так... «Краще померти стоячи...» Сказано мужньо і строго. ...А в них були перебиті Ноги.
Вони піднялись на колінах - І впало вороння крепом. ...Ой зросла у полі червона калина, А над нею - синє небо...
Це я не вам, діти. Я просто думаю, діти, Що можна і на колінах Померти краще, ніж стоячи жити.
...Діти, Читайте історію.
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Така, як всі - босоніж по калюжах, Промокла під брудним дощем, Між сірих стін і сірих перехожих, Така, як всі, - з накинутим плащем.
Збирала мрії, дотики і миті, Холодні ранки і пророчі сни, Обіцяні зірки й волошки в житі, Така, як всі, втікала від весни.
Хотіла волі, щастя і тепла, Просила в світу спокою і тиші, А боса під дощем до нього йшла Така, як всі, а може, трохи інша.
Любила осінь, вірші й молитви І дивні очі кольору ночей, Розмови з небом, з серцем битви, Така, як всі, - лиш крила з-за плечей.
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Єленка, тю...чого б це? візьми там мій фартушок, скоро втри оченята і поклади на місце, бо його час від часу(той фартушок) коліжанки позичають
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Відкриває ранком очі, а в голові роїться сотні думок, ніби і не було тої ночі, в душі залишився противний комок.
Сварки ,біль,образи, Навіщо вони і хто їх створив? Розбивають серце,залізаюь в душу твої фрази, Пізно..Ти вже все зробив...
Думаєш,сидиш,як після буревію, Намагаєшся зібрати все по кусочках, Не бійся!Я твоє серце зігрію, Не ховайся десь там по куточках.
Розкажи,я дам пораду, Як і ти, відчуваю твій біль, Залиши цей негатив позаду, Та не тримай в собі ,бо з"їсть тебе,як міль.
--------------------
Життя, як велика непрочитана книга! Так багато в ній ілюстрованих подій, а ти, крутишся, вертишся, як дзига і плекаєш в серціі сотні надій!
...Новогодние игрушки... У всех есть дома свой семейный клад Богатым от него никто не станет , Но бережно сокровища хранят В коробке или в старом чемодане .
Они хрупки , блестящи и тонки , И красоты волшебно-филигранной ! Они разбиться могут на куски , И жалко их бывает несказАнно !
Их ценность не в каратах , не в цене , Но , нам передаваясь по наследству , Они рождают трепет в глубине , Что дорог и знаком любому с детства .
Мы достаём их только в Новый год , И вот ведь странность -- сердце замирает . В них , видно , дух магический живёт -- Не зря ж они таинственно сверкают !
Чтоб все сбылись надежды и мечты , Мы рядим ёлку ими до макушки ! В заветный час желания чисты , Просты , как новогодние игрушки !!!
Человек шептал: “Господь, поговори со мной!” И луговые травы пели. Но человек не слышал! Человек вскричал тогда: “Господь, поговори со мной!” И гром с молнией прокатились по небу. Но человек не слушал! Человек оглянулся кругом и сказал: “Господь, позволь мне увидеть тебя!” И звезды ярко сияли… Но человек не видел. Человек вскричал снова: “Бог, покажи мне видение!” И новая жизнь была рождена весной. Но человек этого не заметил! Человек плакал в отчаянии: “Дотронься до меня, Господь, и дай мне знать, что ты здесь!” И после этого Господь спустился и дотронулся до человека! Но человек смахнул с плеча бабочку и ушел прочь…
Улюблені вірші
24 грудня 2010 10:46
Навігація 
