Рецепти
 
Ми на FaceBook | Ми в Pinterest |
 
логін :
пароль :
Реєстрація на сайті
Нагадати пароль?
 
Рецепти
 


Відповісти
 Улюблені вірші
Татіка
15 грудня 2010 11:54
Повідомлення #181



  • 0

Репутація: 0
Група: Відвідувачі
Повідомлень: 1
Реєстрація: 29.12.2014

ICQ:--

Бали: 95
Прийшла зима, неждана гостя.
Прийшла, не стукаючи в двері.
А осінь… Осені здалося,
Що лист ще златий, десь зелений,

Що листопад іще для неї,
Що листопад не є зрадливий…
Осінні змиті акварелі,
Нові пейзажі зовсім білі.

Її відлуння ще в повітрі.
Її благання хтось почує.
А листопаду більш не вірте –
Прийшла зима… Мороз лютує.

Прийшли холодні срібні ночі,
Пастельно-голубі пейзажі
Я малюватиму охоче –

Бо кожен місяць повний вражень.
Перейти на початок сторінки
Татіка
15 грудня 2010 11:55
Повідомлення #182



  • 0

Репутація: 0
Група: Відвідувачі
Повідомлень: 1
Реєстрація: 29.12.2014

ICQ:--

Бали: 95
Мне нравится, когда идут дожди
Земные, тёплые, без тени на ненастье...
Мне нравится в спокойствии души
Молчание, похожее на счастье...
Мне нравится весенний снегопад
Из белых лепестков в саду цветущем ...
Мне нравится поток приятных дат,
И день прошедший и ещё грядущий ...
Мне нравится влюбляться и любить,
Любить людей, за то, что они люди...
За все хорошее, за каждый этот миг,
Который больше никогда не будет...
Мне нравится быть той, какая есть,
Живя под небом с синими глазами...
Мне нравится так много, что не счесть!
И это все я разделяю с вами...
Перейти на початок сторінки
uliana_y
16 грудня 2010 20:31
Повідомлення #183


Файна господиня
  • 51

Репутація: 408
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 810
Реєстрація: 31.10.2010

ICQ:--

Бали: 1621
Коли кохаю,тоді живу!!
Своє почуття,тобі несу,
Та чомусь оглядаєшся ти,
Хочеш повз мене пройти.

Кохаю,та не не чую твоїх ніжних слів,
Довго,вогонь у серці горів,
а може горітеме ціле життя,
чуєш,кохаю тебе я!!

Думала,ночами не спала,
просто німо кохала,
малювала тебе у солодких мріях,
Був день ,коли згасла надія.

Не я, твого життя друга половина,
Ніби на голову впала лавина,
Так серце защеміло в грудях,
Я горда,не покажу свій біль на людях!

--------------------
Життя, як велика непрочитана книга!
Так багато в ній ілюстрованих подій,
а ти, крутишся, вертишся, як дзига
і плекаєш в серціі сотні надій!
Перейти на початок сторінки
lana
18 грудня 2010 12:59
Повідомлення #184


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
ОКНО (притча)
Лежали в больнице в палате одной
Два тяжко больных человека.
Один у окошка лежал, а другой
У двери, где не было света.

Один постоянно в окошко глядел,
Другой лишь на краску дверную.
И тот, что у двери, узнать захотел,
Про жизнь за окошком, другую.

С готовностью первый больной рассказал,
Что видно ему из окошка:
— Там тихая речка, дощатый причал,
И ходит по берегу кошка.

По синему небу плывут облака
Причудливые, как зверушки.
Сидят на причале там два рыбака,
И с внуком гуляет старушка.

И так каждый день: то про сказочный лес
Рассказывал, то про влюбленных.
Другой же сосед перестал даже есть,
Считая себя обделенным.


Он мучался злобой, и зависть росла,
Его постепенно съедая.
Не мог он понять, почему же была
Тут несправедливость такая.

Однажды сосед у окна занемог,
Что не было сил разогнуться,
Он стал задыхаться и даже не мог
До кнопки своей дотянуться.

У двери сосед мог на кнопку нажать,
И вызвать сестру милосердья.
Но он не нажал, а остался лежать,
Глаза закрывая усердно.

На утро сестра милосердья пришла
Постель поменять за покойным.
Сосед попросил, и она помогла
Занять эту самую койку.

Когда ж он в окно наконец посмотрел,
На шее задергалась вена.
Увидел он вместо того, что хотел,
Глухую высокую стену.


Он был потрясен и сестре рассказал,
Про тихую чистую речку,
Про сказочный лес, про дощатый причал
И небо в кудрявых овечках.

— Ах, если б он видел, — сказала сестра, —
Всю жизнь он слепым оставался.
— Зачем же тогда? — тут больной прошептал.
— Да он вас утешить старался.
Перейти на початок сторінки
uliana_y
20 грудня 2010 13:02
Повідомлення #185


Файна господиня
  • 51

Репутація: 408
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 810
Реєстрація: 31.10.2010

ICQ:--

Бали: 1621
Заметушились люди в білих халатах,
Страшно,та я одна із них,
Чую людські стогони в палатах,
і вітер за вікном вже стих.

Січень,мороз кусає щоки,
А я поспішаю до мами,
Думаю,цей біль ще триватиме доки!?
Витираю очі замурзані сльозами.

Жовта,з кров"ю сорочина,
Прикрила ослаблене від болю тіло,
Яка чорна і сумна ця днина,
Але твоє слово так мене зігріло.



--------------------
Життя, як велика непрочитана книга!
Так багато в ній ілюстрованих подій,
а ти, крутишся, вертишся, як дзига
і плекаєш в серціі сотні надій!
Перейти на початок сторінки
lana
20 грудня 2010 23:07
Повідомлення #186


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Я думала умирать...
Ольга Блонди(Прошкуренко)
I

Я думала, умирать – это больно,
А оказалось, труднее возвращаться.
Знаете, меня просили остаться,
Но я решила, 2 минуты – вполне довольно.

Я думала, он другой, а он не старый и совсем не в белом.
В костюме и бабочке, такой молодой,
Спросил меня: «А ты хочешь домой?»,
А я ни слова сказать не сумела.

Знаете, этот тоннель похож на метро.
Такой же шумный и много народа.
И он уже ждал меня у входа
С табличкой «Туда, где светло».

Он вложил до конечной мне в руку,
Сказал, что там меня встретит папа,
Что он соскучился и не надо плакать,
Что я стану ангелом и больше не буду сукой.

Я робко спросила: «Не слишком ли рано?
Я очень хочу ребёнка и хорошую работу,
С мужем по будням и с подружкой в кафе по субботам,
А смерть как-то не входила в мои планы…»

И он улыбнулся мне, сказал, понимает,
И что у него хорошо, только скучно немного,
А на земле темно, грязно и, в общем, плохо…
Но я-то помню, чего хотела умирая.

И я умоляла, кричала, доказывала, что живая,
Он молча слушал удары моего сердца,
Достал из кармана ключи, открыл маленькую дверцу
И нехотя прошептал: «Ладно, ненадолго отпускаю».

II

Я распахнула глаза. Всё в той же безликой палате
Лежу, чем-то обвязана, опутана, обколота,
Мурашками мелкими покрылась от холода,
И отчего-то нестерпимо так хочется плакать…

Я долго спала, наверно? Куда-то исчезли все скальпели, ножницы и иголки.
Ни врачей, ни лекарств, только мама рядом, больничная койка и белые стены.
И что-то чужое льётся-капает-льётся по венам,
И хочется заорать – а толку?

И, кажется, я – не я. И сердце моё с чьим-то спутали,
Безрадостным, серым и мерзким. Возьму, перекрашусь в чёрный.
Короткую стрижку и пробор на другую сторону,
И, может, всё будет круто…

III

Он снится мне иногда. И тикают – часы на полке.
И понимаю, что больше никакого чемера и плана.
Отпущена ненадолго, но всё же назад – ещё рано.
И хочется жить –
_______________а толку?

__________________________________________другой я уже не стану
Перейти на початок сторінки
lana
20 грудня 2010 23:14
Повідомлення #187


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Різдво
А.Фесенко


Сніжинки кружляють лапаті
Й не тануть. Оце вже дива!
І хтось сповіщає у хаті:
- Лишилася ніч до Різдва.

Там чудо чекає у ліжку,
Там сонце з країною мрій…
І сон обережно, потрішку
Розчинить дверцята у ній.

А феї і ельфи ворожать
Навколо ялинки всерйоз.
Їм чари Різдва допоможуть,
Любов принесе Дід Мороз.

Малюнок на шибці розтане,
І казка засне на вікні,
Як з білого снігу повстане
Мій принц на своєму коні.

Ми будемо з ним танцювати
Навколо ялинки удвох.
А чудо залишиться в хаті,
Бо завтра у хаті - Різдво.

Перейти на початок сторінки
oksenya75
22 грудня 2010 09:35
Повідомлення #188


Файна господиня
  • 51

Репутація: 303
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 619
Реєстрація: 23.09.2010

ICQ:--

Бали: 1381
Борис Олійник

"Мати сіяла сон..."
Мати сіяла сон
під моїм під вікном,
А вродив соняшник.
І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,
А мені – сонячно.
Мати сіяла льон
під моїм під вікном,
А зійшло полотно.
І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,
А я йду все одно.
Мати сіяла сніг,
щоб він м’яко – до ніг,
А вродило зілля.
І хоч січень січе, а мені за плечем
Журавлі журавлять.
Мати сіяла хміль,
щоб дівчат звідусіль
Станом я знаджував,
А вони, як на сміх, проминали усі,
Все ж одна – зважилась.
Мати вибрала льон.
І вино вже давно
Хмільно так хмелиться.
І з-під крил журавлиних
мені під вікно
Листопад стелиться.
Тільки квітом своїм
при моєму вікні
Не опав соняшник.
Я несу його в світ,
щоб не тільки мені,
Щоб і вам сонячно.
Перейти на початок сторінки
lana
23 грудня 2010 21:28
Повідомлення #189


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Песня о бездомной дворняге

...Родился не на коврике, в трехкомнатной квартире,
А в сумрачном подвале, среди вонючих луж,
Где маленький глупыш уже в щенячьем мире,
Познал жестокость голода и беспощадность стуж.

Наивная мордашка, он думал - так уж вышло,
Наверно так должно быть, у всех одна судьба.
Но почему же ночью, их мать скулит чуть слышно
И отчего слезятся любимые глаза?..

...Возня под мрачным сводом, бесхитростная шалость.
Вдруг, шорох где-то сверху и незнакомый лай.
А мать не зарычала и почему-то сжалась,
Наверно поняла, что кончился их рай...
В последний раз лизнула, обнюхав торопливо,
Как будто бы хотела запомнить навсегда,
Как будто бы прощенья за что-то попросила,
Ну словно точно знала - пришла ее беда.
Шесть пар щенячьих глаз следили с изумленьем,
Куда она идет?..И почему одна?..

...И серенький клубок, на миг пришел в смятенье,
Когда опять в подвале застыла тишина.
Все тихо, все спокойно, ни шороха, ни крика...
Никто из них не слышал, чтоб так кричала мать.
Из них никто ни разу не видел человека,
Но каждому хотелось увидеть и узнать.
И осмелев немного, толкаясь в нетерпеньи,
Не в силах оставаться под ящиком, в углу...
Шесть пар щенячьих глаз увидели две тени,
Лежавших посредине, на каменном полу.
Та, что лежит поодаль, как будто просто камень,
Но кто его принес? Зачем? И для чего?..
А впрочем, что за дело? Найти бы только маму,
Уткнуться бы скорее в мохнатое плечо...

...Да вот - она! Смотрите...Да вот - она, родная!
Ее повсюду ищут, а она... лежит...
Наверно, притомилась, их угол охраняя,
Лежит в какой-то луже, усталая и спит.
И шесть носов с разбегу, с разгона, кто быстрее?..
Уткнулись разом в шею, знакомое плечо...
И каждому казалось, что он в шесть раз сильнее,
В тот вечер любит маму, чуть теплую еще...

Перейти на початок сторінки
Майя Шутенко
23 грудня 2010 22:21
Повідомлення #190


Файна господиня
  • 51

Репутація: 1835
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 1999
Реєстрація: 27.11.2009

ICQ:--

Бали: 163
Lana! 86a0
Вірш про собаку....неймовірно зворушливий,читала і мороз проймав ..до глибини серця... recourse
Дівчатка,дякую усім за чудову поезію.Роздруковую її,вже маю цілу збірку ! a0a
Перейти на початок сторінки
 
« · Поезія · »
Быстрый ответ Відповісти




1 люд. читає(ють) цю тему (гостей: 1)
Користувачів: 0

  Зараз: 24 листопада 2024 21:18

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ
 
Оголошення
 
Нове на форумі
 
Вершки 33%
  Пише Натонька (14 лютого 2021 14:31)
Гарні книжки для дітей
  Пише ОЛЕСЯ (21 січня 2020 07:14)
Огірочки з кетчупом "Чилі"
  Пише ole4ka (30 січня 2019 23:32)
Миколая
  Пише ОЛЕСЯ (2 грудня 2018 03:47)
Дієтичне харчування
  Пише ОЛЕСЯ (20 листопада 2018 23:04)
Заробіток в інтернеті
  Пише Яруська (12 листопада 2018 20:24)
Сушка для фруктів, овочів
  Пише ole4ka (6 серпня 2018 14:35)
Запитання.
  Пише Натонька (28 червня 2018 22:20)
Східниця
  Пише Чуня (11 травня 2018 16:45)
Поможете голосами?
  Пише galalviv (27 квітня 2018 16:09)
Зараз на сайті
 
Всього на сайті: 22
Гостей: 19
Користувачі: - відсутні
 
 
  © 2009-2023 DreamFood.Ua Всі права дотримано.
   
bigmir)net TOP 100