Рецепти
 
Ми на FaceBook | Ми в Pinterest |
 
логін :
пароль :
Реєстрація на сайті
Нагадати пароль?
 
Рецепти
 


Відповісти
 Улюблені вірші
Людмилка
6 жовтня 2010 13:57
Повідомлення #121


Молода господинька
  • 34

Репутація: 24
Група: Відвідувачі
Повідомлень: 80
Реєстрація: 16.09.2010

ICQ:--

Бали: 209
Автора я не знаю, з нету скачала (дуже люблю поезію і частенько шукаю в неті гарні віршики).

--------------------
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Перейти на початок сторінки
Ластівка
9 жовтня 2010 09:22
Повідомлення #122


Голова профкому
  • 51

Репутація: 916
Група: Модератор
Повідомлень: 1839
Реєстрація: 27.04.2010

ICQ:--

Бали: 2171
Сльози душі
Чи винна я, скажіть мені будь ласка,
що я така, яка насправді є?
Що я лише простого хочу щастя,
що хочу знати, що воно моє.
Що я не хочу більш нікому підкорятись!!!
Я буду жити, я буду старатись,
чи вас нема, чи ви на світі є.
Так, я така, в житті цьому єдина.
Можливо і не та, що треба вам,
та я всьго лиш навсього людина…
Та що для вас оці пусті слова?
Хіба ви намагались зрозуміти,
що я жива, я просто хочу жити,
Болять у мене серце і душа?
Вам всеодно, чому вночі я плачу.
Чому крізь усмішку летить сльза.
Цього ніхто напевне і не бачить.
І добре так. І, впринципі, я за.
Ви недостойні просто розуміти,
що я могла колись і вас любити,
що через вас порвалася струна.
Чи винна я, що щиро вас любила?
Що віддавала вам усе що маю?
А ви так легко обламали крила
і вигнали мене до пекла з раю.
Хто ви такі? Істоти незбагненні,
звичайні люди, і ніхто для мене,
і я на вас образи не тримаю!!!

десь з нету вірш авторки — Verunchyk

--------------------
Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу
Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу
і мудрість відрізнити одне від другого
Перейти на початок сторінки
lana
13 жовтня 2010 21:58
Повідомлення #123


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Разобрали меня. А собрали неправильно.
Потеряли запчасть , вместо сердца - отверстие ,
слили веру с надеждой , обидой заправили.
Я не знаю ,но очень похоже - диверсия.

Разобрали на "нет" очумелые рученьки ,
нагребли сувениров - по чувству на каждого :
тот - подвеской - любовь , эта - дружбу - на ключики ,
третий - взял прикарманил упрямство отважное.

Меня нет. Талисманом на шее болтается
мое сердце - горячее , нежное , верное.
Словно мелочь , душа по карманам шатается...
Только силой своей и стремленьем - безмерными -

отыщу свою веру , надежду нащупаю ,
их с мечтой познакомлю , сдружу , сердце выкраду.
Рты закрою - сумею - всем тем , кто шушукают
и заставлю поверить – счастлива я отроду.
Перейти на початок сторінки
Оля-ля
13 жовтня 2010 22:15
Повідомлення #124


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 0
Група: Відвідувачі
Повідомлень: 0
Реєстрація: 12.03.2014

ICQ:--

Бали: 50
lana!
Дякую за гарний філософський вірш!
Перейти на початок сторінки
Ластівка
14 жовтня 2010 09:55
Повідомлення #125


Голова профкому
  • 51

Репутація: 916
Група: Модератор
Повідомлень: 1839
Реєстрація: 27.04.2010

ICQ:--

Бали: 2171
я полюбила себе під осінь
Під зливи і кашлю звуки,
і внутрішню нестабільність,
крізь біль і закладені вуха,
втрачаючи свою пильність.

Під довгі чекання завтра,
і шепіт — інакше ж не можу,
лишаючи слід від помади
на чашках, губах і ложках.

Під хворі стогони тіла,
приспавши ту зайву совість,
під осінь себе полюбила,
сказавши минулому «досить».

--------------------
Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу
Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу
і мудрість відрізнити одне від другого
Перейти на початок сторінки
Ластівка
23 жовтня 2010 18:57
Повідомлення #126


Голова профкому
  • 51

Репутація: 916
Група: Модератор
Повідомлень: 1839
Реєстрація: 27.04.2010

ICQ:--

Бали: 2171
ХОЧУ
Від сонця хочеться тепла,
Від ворогів безсилля.
Оцінка іншим, щоб була
Не надто агресивна.

Від неба хочу висоти
І простору без міри,
Щоб в себе віру пронести
Крізь будні надто сірі.

Від ранку чистої роси,
І невеличке чудо-
Що ми потрібні тут усі,
І Бог нас не забуде.
В.Потебня

--------------------
Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу
Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу
і мудрість відрізнити одне від другого
Перейти на початок сторінки
lana
25 жовтня 2010 19:09
Повідомлення #127


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
В не раз уже заштопанном халате
Из яркого цветного волокна
В больничной переполненной палате
Стоит старушка,плачет у окна
Её уже никто не утешает-
Все знают о причине этих слёз.
Соседок по палате навещают,
А ей лишь раз сынок халат привёз.
Про тапочки забыл, сказал смущённо:
- Я завтра привезу... Потерпишь, мать?
- Конечно, потерплю. Я ж на перинке
И в шерстяных носках могу лежать.
Куда мне тут ходить? Простора мало.
Покушать санитарки принесут.
Меня болезнь настолько измотала,
Что мне б лишь полежать, да отдохнуть.
Вздохнул сынок, отвел глаза в сторонку:
- Тут...Понимаешь...Дело есть к тебе...
Всё это очень путано и тонко...
Но ты не думай плохо обо мне!
Квартира у тебя стоит пустая,
И мы с женой подумали о том,
Что ты то там,то тут...Одна... Больная...
Поправишься - к себе тебя возьмём!
И внуки будут рады, ты же знаешь!
Они души в тебе не чают, мать!
Всё! Решено! Ты к нам переезжаешь!
Твою квартиру будем продавать!
Достал бумаги, молвил без сомненья:
-Я все продумал, мне доверься, мам...
Как только мы увидим улучшенья,
Отсюда сразу жить поедешь к нам.
Что скажешь тут? Он сын ей, кровь родная...
А внуки - ради них и стоит жить!
И подписала, не подозревая,
Как все на самом деле обстоит.
Проходят дни, проходят и недели..
Сынка все нет. И вряд ли он придёт.
Старушку тешили и жалели...
Но кто же и чего тут не поймет?
А с каждым днём старушка всё слабеет
И по ночам все чаще снится сон,
Как кашку по утрам сыночку греет,
Но плачет и не хочет кушать он.
И первые шаги сынка-малышки,
И слово, что сказал он в первый раз,
И первые царапины и шишки,
И детский сад, и школа- первый класс...
Врачи молчат, стараясь что есть силы
Хоть как-то ей страданья облегчить.
А родственники строго запретили
Старушке про диагноз сообщить.
Она не знает, что больница эта -
Не городской простой стационар,
Что шансов на поправку больше нету...
Но, для нее незнанье-не кошмар.
Табличка «Хоспис» на стене у входа
Ей ни о чём плохом не говорит.
На странные слова давно уж мода-
И нужно ли кого за то винить?
Она не знает, что сынок исправно
Звонит врачам, в неделю раза два: -
Вы ж говорили- умирает?!... Странно...
Что до сих пор она ещё жива...
Она жива. Она всё ждет и верит,
Что сын придёт, обнимет, объяснит,
Откроются сейчас палаты двери,
Она же всё поймёт и всё простит.
С последних сил встаёт она с кровати.
Держась за стенку, подойдёт к окну.
Насколько ей ещё терпенья хватит
Так верить безразличному сынку?
Она готова до конца стараться.
И сил, что нет, она должна найти.
Вдруг он придёт? Она должна дождаться!
Придёт...Ну как он может не придти?
Стоит и плачет...Ждёт от сына вести...
На небо лишь посмотрит невзначай
И теребит рукой нательный крестик-
Мол,подожди, Господь, не забирай!
Перейти на початок сторінки
Майя Шутенко
25 жовтня 2010 20:01
Повідомлення #128


Файна господиня
  • 51

Репутація: 1835
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 1999
Реєстрація: 27.11.2009

ICQ:--

Бали: 163
Людмилка 3fb
Ірка-Шкірка 3fb
Ластівка 3fb
Світланко 3fb !!!!
Дякую ,дівчатка,за прекрасну поезію!
Перейти на початок сторінки
lana
25 жовтня 2010 23:17
Повідомлення #129


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Л. Дзюбан
Коса

Пильним оком кутки виміряла
(Чи не знайде, чого продати?),
Бо чекає на свято донечка,
А півроку немає зарплати.

Адже іншим цукерки і Барбі
Дід Мороз і батьки приносять,
А Світланка вже звикла: немає,
Бо кмітлива, більше не просить.

Порадієш і ти, дитино,
Буде в нас, як у інших свято:
Накуплю і бананів, і печива,
І цукерок тобі багато.

Міркувала про себе, пошепки;
Телефон і реклам відголосся,
Стукотіло у скроні напружено:
-Фірма купить довге волосся.

От і все: лиш змінила зачіску,
От і все: розпрощалась з косою,
Без русявої, що до пояса,
Стала враз і собі чужою.

Накупила всього, як мріяла,
Двері поспіхом відчинила,
На порозі малу Світланку
У обійми свої вхопила.

Усміхнулася, щоб не плакати,
Розгортала пакунки, ділила.
А Світланка дивилась на стрижку:
-Що ж ти, матінко, наробила?
Перейти на початок сторінки
Ластівка
26 жовтня 2010 07:29
Повідомлення #130


Голова профкому
  • 51

Репутація: 916
Група: Модератор
Повідомлень: 1839
Реєстрація: 27.04.2010

ICQ:--

Бали: 2171
Ланусю, від вірша про маму - мурашки по шкірі...розпач, жаль, біль і злість

--------------------
Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу
Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу
і мудрість відрізнити одне від другого
Перейти на початок сторінки
 
« · Поезія · »
Быстрый ответ Відповісти




1 люд. читає(ють) цю тему (гостей: 1)
Користувачів: 0

  Зараз: 24 листопада 2024 07:04

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ
 
Оголошення
 
Нове на форумі
 
Вершки 33%
  Пише Натонька (14 лютого 2021 14:31)
Гарні книжки для дітей
  Пише ОЛЕСЯ (21 січня 2020 07:14)
Огірочки з кетчупом "Чилі"
  Пише ole4ka (30 січня 2019 23:32)
Миколая
  Пише ОЛЕСЯ (2 грудня 2018 03:47)
Дієтичне харчування
  Пише ОЛЕСЯ (20 листопада 2018 23:04)
Заробіток в інтернеті
  Пише Яруська (12 листопада 2018 20:24)
Сушка для фруктів, овочів
  Пише ole4ka (6 серпня 2018 14:35)
Запитання.
  Пише Натонька (28 червня 2018 22:20)
Східниця
  Пише Чуня (11 травня 2018 16:45)
Поможете голосами?
  Пише galalviv (27 квітня 2018 16:09)
Зараз на сайті
 
Всього на сайті: 12
Гостей: 9
Користувачі: - відсутні
 
 
  © 2009-2023 DreamFood.Ua Всі права дотримано.
   
bigmir)net TOP 100