На сковородку, добре розігріту, Кидай скоріш з прослойками сальце. Коли воно добряче зашкварчало, Залий швиденько куряче яйце.
Ти білорус? Додай іще картоплі Як італієць, то томат додай. Якщо болгарин - зразу бринзи ніжной Шматочок у яєшню підкладай.
Якщо грузин - додай сунелі-хмелі, Враз запашніше куряче яйце. Якщо норвежець - кuдай осетрини, Смачніше зразу буде все оце.
З бананами яєшню приготуєш, Новітнього вже буде символ це. З яєшнею усяк собі мудрує, Щоб задобрити куряче яйце.
Таких ось страв смачних і загадкових Нам підкидає куряче яйце. Та придивись на страви ти уважно - В основі, все ж, з прослойками сальце.
28 травня 2009 р. Михайло ДІД.
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Не доводилось Пилипу бувать далі Криму, А недавно взяв путівку і махнув до Риму. Оглядаючи музеї й різні колізеї, Він загавився й від групи відбився своєї. "Зайду, — дума, — в ресторанчик". Ледве сів за столик, А вже кельнер біля нього крутиться, соколик. Пилип меню розглядає, кінчик носа чуха. Не зна мови, як то кажуть, ні рила, ні вуха. І сказав він: — Пардон, гарсон! Фужер коньякессо, Порціоні біфштексіно, гарнів — картоплесо. Шугнув кельнер блискавично у сусідні двері, Приніс м'ясо, і картоплю, й коньяк у фужері. Зрадів Пилип, як дитина: — Штука непогана! Не така вже вона й хитра — мова італьяна. Береш слово, яке знаєш, та кінець доточиш — І вже тобі несуть випить, і їси, що хочеш. — Кельнер хитро посміхнувся, крутнув головою І звернувся до Пилипа мовою такою: — Ві тут єль би дуля з маком, а не картоплеси, Єслі б нє бил мой бабушка родом із Одеси.
Нептун же зараз взяв мітелку І вимів море як світелку, То сонце глянуло на світ. Еней тогді як народився, Разів із п'ять перехрестився, Звелів готовити обід.
Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли; Та і горілочку хлистали, -- Насилу із-за столу встали І спати послі всі лягли. Пішли к Дідоні до господи Через великі переходи, Ввійшли в світлицю та й на піл, Пили на радощах сивуху І їли сім'яну макуху, Покіль кликнули їх за стіл.
Тут їли рознії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубци, путрю, квашу І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив'янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку, Куривсь для духу яловець. Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала, А дудка грала по балках; Санжарівки на скрипці грали, Кругом дівчата танцьовали В дробушках, в чоботах, в світках. Борщів як три не поденькуєш, На моторошні засердчить; І зараз тяглом закишкуєш, І в буркоті закеньдюшить. Коли ж що напхом з'язикаєш І в тереб добре зживотаєш, То на веселі занутрить; Об лихо вдаром заземлюєш, І ввесь забуд свій зголодуєш, І біг до горя зачортить.
Еней немарно тратив врем'я, По-молодецьку закурив: Горілку, пиво, мед і брагу Поставивши перед ватагу, Для збору в труби засурмив.
Троянство, знаєш, все голодне Сипнуло ристю на той клик; Як галич в врем'я непогодне, Всі підняли великий крик. Сивушки зараз ковтонули По ківшику, і не здригнули, І докосились до потрав. Все військо добре убирало, Аж поза ухами лящало, Один перед другим хватав.
Вбирали січену капусту, Шатковану, і огірки (Хоть се було в час м'ясопусту), Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху- Як не було: поїли з маху І всі строщили сухарі, Що не було, все поз'їдали, Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі. І зараз попросив до столу Латин Енеєвих бояр, Пили горілку до ізволу І їли бублики, кав'яр; Був борщ до шпундрів з буряками, А в юшці потрух з галушками, Потім до соку каплуни; З отрібки баба-шарпанина, Печена з часником свинина, Крохналь, який їдять пани.
В обід пили заморські вина, Не можна всіх їх розказать, Бо потече із рота слина У декого, як описать: Пили сикизку, деренівку І кримську вкусную дулівку, Що то айвовкою зовуть. На віват - з мущирів стріляли, Туш - грімко трубачі іграли, А многоліт - дяки ревуть.
Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито опішнянських слив, Горіхів київських смажених, Полтавських пундиків пряжених І гусячих п'ять кіп яєць; Рогатого скота з Лип'янки, Сивухи відер з п'ять Будянки, Сто решетилівських овець.
Готовлю я, признаюсь вам, убого, И избегаю кулинарных дел. Да и умею в общем-то немного. Но тут сам Бог икру воспеть велел, Поскольку нынче летняя пора А с нею - баклажанная икра. Сперва купить придется баклажан (кило иль два, по аппетиту глядя), но в супермаркет, этикеток ради, Мы не пойдем. От жадности дрожа, Мы будем сладострастно выбирать из тех, что нам везет крестьянства рать. Решительно отринем толстых баб, В крикливом макияже и с руками, Унизанными перстнями, хотя б И зазывали нас они кивками. Найдем крестьянку медную с полей И отдадим свою копейку ей. Сам баклажан пусть будет в меру толст, И темен цветом, будто негр лиловый, Папаше Рубенсу для герцогской столовой Чтоб формами годился он на холст. Еще златого масла, трав пучок, Преспелых помидор и чесночок. Сначала баклажаны сунем в печь, В мангал, духовку, можно даже в "чудо", (Но СВЧ советовать не буду!) Дабы до черной шкурки их обжечь. Но прежде проколоть их вилкой надо, Не то в духовке будет канонада. Пока остынут, надобно решить - Хотим икры зеленой или рыжей. Мне рыжая вкусней и сердцу ближе, Но впрочем обе дюже хороши, Зеленая уходит на ура, Но запах... не советую с утра. На сковородке подрумяним лук, Натушим там для рыжей помидоров (без шкурки, если заедает норов, - я лично обхожусь без этих мук). Кто Стаута читает как Коран - Кладите базилик и майоран. Мне жалки те, кто в рыжую икру Кладет кашицу из сырых томатов. Отринем этот путь ,ведь он. Годится лишь с похмелья поутру Бесцветная и кислая бурда. Нет, нет, и не просите. Никогда. А для зеленой надобен чеснок, Побольше, можно прямо две головки. Давить, тереть, короче, кто как смог, Их измельчить в пюре потребно ловко. Туда же мелко режем лук сырой, Слезу роняя горькую порой. С остывших баклажанов шкурку снять, А потроха свалить на деревяшку. Долой интеллигентские замашки: Их ни на кой не надо промывать! Вся горечь пусть останется внутре, Равно как бесподобное амбре. Рубаем массу вдоль и поперек Ножом из металла нержавейки - Устроим им конкретный Рагнарек (Надеюсь, ждет их синяя Валгалла!) Поделим, изрубив несчастных в хлам, Все на две части, но не пополам. В большую половину сыплем лук, Чтоб нам во рту горело, не погасло! Чеснок туда ж, растительное масло. Конечно, соль. И сразу же к столу, На белый хлеб намазывать - и есть (напомню, лучше все же не с утра). В оставшуюся часть - из помидор Сготовленную ранее поджарку. (Приятен глазу с некоторых пор Цвет оппозиции, оранжевый и яркий). Туда же из Кайенны перца чуть И ложку сахара. Таков тернистый путь. Наградой за возню, такую, Обычно лица едоков бывают: Разинут рот и ручками сучат, И торопливо жидкость заливают, Стеная "термояд, а не икра!" Так и задумано. Закусочка остра! Вот две икры, бесценный дар небес! Закрой, читатель, браузер устало, И начинай, не мешкая нимало, Готовить это чудо из чудес. Предайся объеденью, как монах Молитве, и забудь о временах.
Вірші про їжу
8 червня 2009 09:31
Навігація 
