Всім привіт, я вертаюся в сімю дрімфуду після довгих канікул Бажаю всім гарного дня і чудового настрою і Віри у краще!!!
Роксоланочко, радо вітаю!! З поверненням!! Приєднуюсь до Дарчиних слів...і вже чекаю нової зустрічі...на..до..в..ше..нько.. Ти щира ніжна... мила і вродлива, Прекрасна, наче зоряне чуття… Замріяно, усміхнено, грайливо Несеш ти краплю щастя у людські життя…
Яке це й справді щастя — просто жити, Вдихати ніжних квітів аромат, Натхненно й радо в небеса летіти, Як дар приймати сонце, дощ і град, І тішитись, що нам земля дарує, Озерами, що манять влітку нас, Світанком, що усе довкіл фарбує, Роками нашими, які дарує час. І бачити красу земну в усьому: У формах, звуках, дивних кольорах. Траві радіти, деревцю живому, Стрімкому злету, що дарує птах. І тим пісням, що нас навчила мати, Тій зірочці, що уночі зорить... Так хочеться всю землю обійняти... Яке це щастя — просто в світі жить!
Чим живу..) Для щастя треба Хтось прагне визнання, багатства, слави І пнеться до вершини, аж пищить… У мене ж книжка є і чашка кави, І щастя, що нічого не болить. І я умиротворена, спокійна, Бо знаю, що усе в житті мине. А жадібність, пихатість, гра подвійна Лише дивують і смішать мене. Багатство, слава — дуже ненадійні, А гріх гордині серце спопеля… Лише любов і доброта постійні, Вони прийшли з глибин віків, здаля. Для щастя людям треба небагато, Любов, здоров’я, щирість, доброта. Тоді завжди у душах буде свято. Це всім відома істина проста. (Н Красоткіна) Так ця жіночка вміє гарно все життєве зарифмувати..
Осінь ... Гарна та чудова пора, яка милує своїм різнобарв"ям кольорів, сво їм неповторним ароматом осінньго листя та налаштовує на роздуми про життя. Для кращого осіннього настрою Осінній вальс
Взагалі, дуже люблю осінь...
Повідомлення відредагував Tatiana - 11 жовтня 2013 18:40
Хочу поділитись душевними уривочками з книги Богдани Матіяш "Розмова з Богом" . Яку вона написала будучи вражена перебуванням на Святій Землі.
Уривок.. кожен біль якби ти захотів Господи міг би обернутися в радість коли світ засинає і коли вже не розрізняю твоїх обрисів думаю яка радість на дотик яка на колір і який має запах думаю як народжується людський усміх і як він розтає тільки скажи чому він розтає мій Боже чому не може просто розсипатися в небі семибарвною веселкою розливатися щебетом пташок це було би так гарно мій Боже так безмежно щасливо так прозоро знаєш часом думаю що ти творив цей світ напрочуд радісно і тоді так засмучуюсь що поміж твоїх гір і річок птахів і звірят риб і комах дерев і трави так багато болю що ним повниться ніч і день ранок і вечір що його не забракне в найсолодших обіймах думаю про тих що сумують і тих що радіють тих що вмирають і тих що народжуються тих що дають і тих що приймають знаєш кожен їхній порух кожен помисл кожен подих від першого до останнього а ще ти знаєш як пронизливо й гостро тепер відчуваю кожну радість і як проживаю кожну втрату як задихаюся серед несправжніх речей і як мало маю справжніх як боюся ранити і як боюся обнімати бо обнімати часом це майже те саме що ранити навчи мене Боже обертати всі ці болі в радість якщо ти навчиш мене я вже більше майже нічого не хотітиму майже нічого не проситиму майже нічого не потребуватиму якщо тільки захочеш цього Господи.
.............................
що ми робитимемо цей вечір Господи ти ж бачиш мені не пишеться не думається не говориться я тільки слухаю твій голос і тремт старого світильника і голоси дітей надворі це ж ти теж у них говориш ти смієшся коли вони сміються і сумуєш коли котресь із твоїх дітей упаде і не може підвестися і плаче і коли з розбитого коліна йде кров це ж найперше тобі стає боляче ти справді Боже думаєш що я цього не знаю справді думаєш що я не чую тебе в кожному голосі так бентежно ти навіть не уявляєш як бентежно і радісно впізнавати твій голос при ранковій каві чути тебе у вагонах метро і в автобусах повних світла обертатися на ці найулюбленіші в світі звуки на ці найкращі в світі обличчя на найгарніше бо твоє відображення так багато впізнаю тебе Господи знаєш мені хочеться щоби ти зробив так аби вони усміхалися аби ті кого бачу розквітали найяснішим у світі усміхом проростали до тебе сміхом бо ти тоді теж усміхатимешся мій Боже а значить я теж матиму чого сміятися значить я вкотре самими губами скажу тобі дякую так тихо Боже так тихо аж я чую як б’ється моє серце аж я чую що ти теж слухаєш як б’ється моє серце і як у небі летить літак і як павук повзе стіною як десь далеко засинають кораблі і як витікає сік із берези а ще чуєш десь спросоння схлипує немовля плачуть засмучені і покривджені ти що пильнуєш наші смутки і радості сам тоді так гірко плачеш мій Господи що ми робитимемо цей вечір коли тобі сумно Боже може дозволиш зроблю тобі м’ятного чаю або ромашкового не ображайся ти ж знаєш я часто кажу дурниці та над усе хочеться щоби ти усміхався.
Як вона гарно говорить про любов до людей, здавалось краще й не скажеш..
(вся ця любов).....
Мені завжди було дивно (хоча знаю, що це слово не найкраще тут пасує, але не знаю того, найвідповіднішого), звідки в світі береться вся ця любов. Звідки її так багато, скажімо, в мистецтві. Як стається, що, знаючи тільки художній твір: книжку, картину, мелодію, пісню, – ми часто говоримо, що любимо тих, хто їх створив. Говоримо про своїх улюблених письменників, художників, композиторів, філософів.. Або ще інакше: часом навіть немає твору, знаємо тільки життя особи – і також за нього любимо. Ніколи не бачивши людини, починаємо нею цікавитись. Хочемо знати про неї більше. Як вона жила. Що на щодень любила й чого не любила. Що її смутило, а що тішило. Ми радіємо, коли наші вподобання збігаються, і не раз засмучуємось, коли натрапляємо в її біографії на щось, за що нам самим стає прикро. Нам приємно цією нашою любов’ю ділитися. Вона не ревнива. Вона щедра й усміхнена. Ми би тішились, якби вона розцвіла в ще комусь, крім нас… (litakcent.com)
Богдана Матіяш — поетка, перекладач, редактор видавництва й часопису «Критика», представник київської редакції часопису «Український журнал» (Прага)..
Повідомлення відредагував Ксенічка - 13 жовтня 2013 00:18
Дівчата дякую! Приємно читати теплі рядкі про осінь і любов :))
Про цінність часу
Для того, щоб зрозуміти цінність одного року, поговоріть зі студентом, який не склав вступних іспитів. Для того, щоб зрозуміти цінність одного місяця, поговоріть з матір'ю, яка народила недоношену дитину. Для того, щоб зрозуміти цінність одного тижня, поговоріть з редактором щотижневої газети. Для того, щоб зрозуміти цінність однієї години, поговоріть із закоханими, які очікують зустрічі. Для того, щоб зрозуміти цінність однієї хвилини, поговоріть з людиною, яка спізнилася на поїзд. Для того, щоб зрозуміти цінність однієї секунди, поговоріть з тим, хто тільки що мало не потрапив в автомобільну аварію. Для того, щоб зрозуміти цінність однієї мілісекунди, поговоріть зі спортсменом, який здобув срібну медаль на "Олімпійських іграх".
Кожна секунда у Вашому житті - на вагу золота! Вчора - вже ІСТОРІЯ (минуле). Завтра - ще ЗАГАДКА (майбутнє). Сьогодні - це ПОДАРУНОК, тому то воно і зветься ТЕПЕРІШНІМ!
--------------------
Ранок з щастя починається, щастя мамі усміхається!
В житті зустрічаю висоти й низини, І часто, здається, що сили не стане, Але відчуває душа в ті хвилини, Як моляться друзі мої — християни.
Коли уже віра — слабке мерехтіння І сумнів у серце моє заглядає, Я знаю, що друзі схиляють коліна, Як Хур й Аарон мої руки тримають.
Коли вже не стримати слізних потоків, Коли йду долиною смутку і плачу, Господня рука мої зміцнює кроки, Бо ллються у небо молитви гарячі.
Коли насуваються шквали і бурі, Коли чорні хмари покриють все небо, Здається, сама залишилась. І чую: «Ми, сестро, молились сьогодні за тебе».
Коли зустрічаюсь в дорозі з ваганням, Коли не приходить чомусь переміна, У серці моєму єдине бажання: Із близькими разом схилити коліна.
І небо схиляється нижче і нижче, І в серці лунають слова із Писання: «Де двоє чи троє — Я з ними, Я ближче...» Молитва — це сила у випробуванні.
Сповняється серце і вдячності, й миру, Тріпоче, в долонях любові зігріте. Я дякую, Боже, за милість безмірну, За дружню підтримку, за щиру молитву.
Можливо, ще раз — і наповниться чаша, Тож хай не опустяться руки в безсиллі. Моліться за того, кому нині важко, Хай з неба Господь благодаті дощ виллє.
Є ті, хто чекає сьогодні любові, Кому так потрібна молитва гаряча. Ми — діти Господні, ми зріднені кров’ю. Хай з братом душа і радіє, і плаче.
В житті є усе: і висоти, й низини, І часто здається, що сили не стане. Та вірю, пройду і найважчі долини, Бо моляться сестри й брати — християни.
--------------------
Радій життю, бо тільки раз дається.. Цінуй його так невловиму мить. І поки серце ще у грудях б’ється, Нехай Господь тебе благословить! :)
коли в мене дуже сильно захворів мій дворічний синочок, температура не спадала і лікарі не знали, що з ним. ..То для нас була дуже цінна підтримка і молитви наших друзів. Інколи лунав дзвінок від далекого друга чи просто знайомих і вони говорили. що вони з нами і моляться за нас. Саме в той час цей вірш став для мене особливим. Ділюся ним з вами. Авторка Олена Романішина.
Давайте дружити, переживати і молитися за друзів.
--------------------
Радій життю, бо тільки раз дається.. Цінуй його так невловиму мить. І поки серце ще у грудях б’ється, Нехай Господь тебе благословить! :)
Твори добро!!, Зробимо життя людей,що потребують допомоги сповненим добром
10 жовтня 2013 07:36
.Думаю скоро побачимось 
Навігація 
