¶ Краще добре ім'я від оливи хорошої, а день смерти людини від дня її вродження!
2
Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!
3
Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце!
4
Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощів.
5
Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,
6
бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце!...
7
¶ Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.
8
Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чванькуватого!
9
Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
10
Не кажи: Що це сталось, що перші дні були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.
11
¶ Добра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,
12
бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.
13
Розваж Божий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?
14
За доброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!
15
В днях марноти своєї я всього набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
16
Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
17
Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?
18
Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоязний втече від усього того.
19
Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
20
Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила,
21
тому не клади свого серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихословить тебе,
22
знає бо серце твоє, що багато разів також ти лихословив на інших!
23
¶ Усе це я в мудрості випробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!
24
Далеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?
25
Звернувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!
26
І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж серце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!
27
Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!
28
Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма не знайшов!...
29
Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...
¶ Хто, як той мудрий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суворість лиця її змінюється.
2
Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.
3
Не квапся від нього відходити, не стій при злій справі, бо все, що захоче, він зробить,
4
бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?
5
Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.
6
¶ Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,
7
бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?
8
Немає людини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем смерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.
9
¶ Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбувався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.
10
І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу приходили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті... Марнота й оце!
11
Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе.
12
Хоч сто раз чинить грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!
13
А безбожному добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!
14
¶ Є марнота, яка на землі діється, що є справедливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!...
15
І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
16
Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,
17
і коли я побачив усякий чин Бога, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Тому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...
¶ Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!
2
Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...
3
Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...
Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!
8
Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!
9
Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!
10
Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!
Життя наше залежне від часу й нагоди...(Екл.9:11-12)
11
¶ Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
12
Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
Номери телефону на небо при життєвих потребах., При першій же потребі - телефонуйте.
22 листопада 2013 14:55
Навігація 
