Розкоші й багатство усе це марнота....(Екл.2:1-11)
1
¶ Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...
2
На сміх я сказав: Нерозумний, а на радість: Що робить вона?
3
Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж добре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя.
4
Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виноградники,
5
запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.
6
Наробив я для себе ставів, щоб поливати із них ліс дерев, що виростали.
7
Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!
8
Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та співачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.
9
І звеличувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при мені.
10
І всього, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого від жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була частка моя від усякого труду свого!
11
Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був, роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!...
Повідомлення відредагував Ксенічка - 21 листопада 2013 23:51
І не..розумному й муд..рому доля одна...(Екл.2:12-17)
12
¶ І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить людина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!
13
І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:
14
у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!
15
І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...
16
Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і мудрий вмирає так само, як і нерозумний...
17
¶ І життя я зненавидів, бо противний мені кожен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!...
...
Повідомлення відредагував Ксенічка - 21 листопада 2013 23:54
І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,
19
а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...
20
І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, що чинив я під сонцем...
21
Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!
22
Та й що має людина зо всього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?
23
Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...
24
Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!
25
Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?
26
Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий перед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...
¶ Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2
час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4
час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,
5
час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,
6
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,
7
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8
час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!
9
Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?
10
Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,
11
¶ усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...
12
Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.
13
І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!
14
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15
Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!
16
¶ І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...
17
Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.
18
Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,
19
бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...
20
Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...
21
Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?
22
І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...
В сьогоднішній день..в п"ятницю додам вірші з книги Еклезіястової.
1
¶ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...
2
І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...
3
А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!
4
¶ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...
5
Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,
6
краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...
Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...
9
Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,
10
і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...
11
Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?
12
А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!
¶ (4-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
2
(5-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
3
(5-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
4
¶ (5-3) Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
5
(5-4) Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
6
(5-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
7
(5-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
(5-7) Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
9
¶ (5-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10
(5-9) Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
11
(5-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12
(5-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13
(5-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
14
(5-13) і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
15
(5-14) як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
16
(5-15) І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
17
(5-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
18
¶ (5-17) Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
19
(5-18) Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
20
(5-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!
¶ Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:
2
Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...
3
Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...
4
Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,
5
ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...
6
А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?
7
¶ Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.
8
Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?
9
Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...
10
Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,
11
¶ бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?
12
Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?