ЧИМ МУДРА ЖІНКА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД РОЗУМНОЇ? - Розумна жінка, виявивши помилку чоловіка, тицьне його носом і нагадає, що вона його про це попереджала. - Мудра жінка підтримає, підбадьорить, іноді зробить вигляд, що нічого не помітила. - Розумна жінка у кризовій ситуації візьме кермо правління і навчить чоловіка жити правильно. - Мудра жінка дуже тонко покаже йому напрям і підтримає в намірі дійти туди. - Розумна жінка буде вчити дітей математики, незважаючи ні на що. - А мудра - побачить в кожному з них особистість. - Розумна жінка на роботі буде намагатися бути кращою за інших і не робити помилок. При цьому більшість колег будуть ставитися до неї дуже насторожено. - Мудра жінка створить у колективі атмосферу любові й тепла. - Розумна жінка буде втручатися в життя своїх дорослих дітей, давати їм непрошені поради та рекомендації, розповідати їм про те, як правильно виховувати дітей. - Мудра жінка дозволить дітям отримати свій життєвий досвід і підтримає в будь-якій ситуації. - Розумна жінка буде боротися з впливом свекрухи, відстоювати свою незалежність від батьків, лаятися з ними через їхні поради. - Мудра жінка навчиться посміхатися, слухати мовчки, погоджуватися. І робити по-своєму. З любов'ю.) - Розумна жінка хоче змінити весь світ, переробити всіх людей навколо. - Мудра жінка почне змінюватися сама. І прийматиме інших такими, якими вони є. - Розумна жінка думає, що щасливий той, хто правий. - А мудра жінка знає, що правий той, хто щасливий.
ВІСНИК- "ЗАПИТАЙТЕ У СВЯЩЕНИКА" Швидка допомога летіла на великій швидкості із сиреною до райцентру рятуючи сиву жінку,біля якої плакало двоє дорослих дітей син і дочка.Дочка мовчки стуливши руки до грудей молилась про спасіння матері від смерті.Стара Марунька хоч сильно боліло її в грудях за ці хвилини немовби в кіно прокручувала своє життя.Хоч набідилася у нелегкому житті тяжко робила на фермі дояркою ,на колгоспних нормах поля сапала і рвала і грузила вручну цукрові буряки ,але дітей виховала побожно."Не плачте діти ви вже великі маєте свої сім"ї,а мій час прийшов .Ми тут не вічні.Живіть добре ,не сваріться і надійтеся на Господню допомогу––стогнучи шепотіла мати.Дочка не стримувала сліз і благала лікарів швидкої рятувати матір.Марунька хотіла щось ще сказати ,не встигла полинула мов у небуття у глибокий сон....Пробудившись у лікарні побачила над собою двох дітей ."Дітки мої --тихо мовила ,я бачила померлого батька він говорив мені ,щоб я поверталась назад додому.Сину маю до тебе прохання ,просила мене дитина ,мала дитина чуєш сину.Виконай то прохання".Діти і лікар просили не хвилюватись,але вона продовжувала.Я була у прекрасному світі такому світлому гарному .Біля брами у квітчастому саду сидів сумний хлопчик і просив мене :"Бабцю скажи моєму татові ,що мене сюди не пускають ,питають як моє ім"я і не знаходять мене у Книзі .Я скажу тобі бабцю адрес, і дитина чітко промовила вулицю і номер квартири у Львові.Це немовби вкарбувалось Маруньці у пам"яті."Та ви що мамо ––сказав син .Так далеко їхати машиною і це всього лиш сон".Але просьбу матері дав слово виконати.Дорога була довгою. ............. .І він з дружиною стоять під дверима львівської квартири.Звінок у двері і відкрив поважний чоловік двері.Микола почав розповідати сон матері .Жінка ,що стояла біля чоловіка доцента інституту ,заплакала .Рік назад у нас помер син десяти років.Хлопчик несподівано захворів і життя дитини врятувати ми не могли, хоч возили його у кращі клініки.Він був не охрещений .Чоловік боявся втратити роботу, був партійним.У мене тоді була постійна тривога ,що дитина нехрещена.Порадьте добрі люди.Заночувавши у Львові на ранок пішли до церкви .Старенький монах довго молився до Господа за спокій душі померлої дитини ".Най виганяють як взнають з роботи "-шепотів доцент.Це були 80-і роки розвинутого соціалізму."Дякую вашій матері наостанок сказала дружина викладача.Може душа нашого синочка заспокоїться." Приїхавши до матері в лікарню лікар з порога палати запевнив сина ,мама ще погосподарює у селі."Сину мені вдень ,коли придрімала приснився цей хлопчик знову ,але веселий і усміхнений стояв серед білих квітів.Він випустив із рук білого голуба який довго,довго кружляв наді мною.Дякую сину,що послухав мене.".А через кілька тижнів тижнів на подвір"ї у селі стояв викладач зі Львова і цілував натруджені руки старенької жінки .Плачучи повідомив недавно його жінці стало погано, і коли лікарі її оглянули радісно повідомили що у них буде дитинка,а в нас вже не було ніякої надіїї мати своїх дітей."Дякую тобі Господи --шепотів чоловік.--Дякую Вам Мамо....
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Бабця не раз говорила Оксанці :"Слухай дитино голос свого сумління -то Божий голос .Іди за ним.Як би тебе не спокушало життя ,живи по совісті.Як буде дуже важко, іди до Божого Храму і розкажи про свої болі і переживання Небесному Отцеві, і слухай в тишині голос свого серця.Як тепер дівчині не хватало цих мудрих порад,особливо тепер коли здається до нестями покохала хлопця однокурсника з будівельного факультету.Високий ростом ,чорне кучеряве волося і сині волошкові очі мовби розтанула в них.Вони майже щодня зустрічались і в один момент він запросив її в інше місто до себе додому коли його батьки були у відпустці. Кіно ,квіти ,романтичний вечір і Руслан бажав вже чогось більшого ,хотів близькості у почуттях.І вона немовби чула внутрішній голос совісті і повчання бабусі і не дала волю почуттям.Руслан немовби нахмурився." Ми і так будем разом" -запевняв він.На ранок у чужому місті рішила відвідати Божий Храм попросила духовної поради у священника.І немовби народилась знову, появилась впевненість у собі і спокій в душі."Ти гарний Руслан промовила до нього ,на тебе звертало увагу багато дівчат ,но я не така -я інша".Вона гордо взявши ранець на плечі йшла з його квартири,він не стримував її.Коли їхала додому картала себе ,багато так роблять тепер дістанеться іншій.Ледь стримувала сльози.Через кілька місяців він з великим букетом квітів чекав її біля студенської аудиторії."Ти найкраща ,незвичайна виходь за мене заміж". І протягнув руку в якій був перстень.Під оплески однокурсників вона в знак згоди махнула головою.І немовби згадались слова її старенької бабусі :"Слухай дитинко голос свого сумління ––то голос Бога,то Свій голос.І ніколи не слухай чужого голосу ,який веде до гріха,і на якому щастя важко збудувати...
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Робити добре і собі і людям!! Такі вони чудові мешканці міста Лева!!
У Львові на двох зупинках громадського транспорту – «Русалка Дністрова» та навпроти пам’ятника Королю Данилу – вже з’явились книжкові шафи для обміну книгами за системою буккросинг. Відтак, львів’ян та гостей міста закликають давати своїм книгам нове життя й читати, читати, читати.
Зараз у людей залишається мало часу на книги, а оскільки громадський транспорт у Львові з одного кінця міста в інший забирає багато часу, ми вирішили поєднати це. Це дозволить більше читати та економити час, – розповіла координатор проекту «Літературні манелі» Анжеліка Підхомна. – Важливо, аби книга жила. У кожного вдома на полиці є прочитані книги, які припадають пилом. Вони уже не виконують своєї місії. Тому люди можуть обмінюватись ними завдяки таким шафам: приносити свої та брати інші».
З її слів, кожна така шафа вміщує понад 100 книг. Обмежень щодо асортименту немає. На зупинці «Русалка Дністрова», скажімо, є багато художньої літератури, зокрема, книги Марії Матіос, «Кобзар» Тараса Шевченка, також тут є книги з економіки, «Азбука юного джентльмена», наприклад.
«Якихось обмежень щодо книг немає, це абсолютно різна література: від шкільних підручників, довідників до книг різними мовами», – додала Анжеліка Підхомна.
Зі слів організаторів проекту, бажаючі принести свої книги можуть залишати їх на останній поличці шафи, оскільки кожну книгу реєструють і наклеюють наліпку для ідентифікації. Книжкові шафи працюють на довірі – люди приносять книги, ставлять, беруть. Але для того, аби її відкрити, потрібно знати спеціальний код. Його можна дізнатися у соцмережах на сторінках спільноти «Літературні Манелі», на сайті буккросингу.
Книги просять не затримувати понад два тижні.
Анжеліка Підхомна зауважила, що у багатьох містах Європи на зупинках або в парках облаштовані аналогічні книжкові полиці: «В Україні поки немає нічого подібного. Якщо львів’янам сподобається ця ідея, то розвиватимемо цей проект надалі, аби в кожному районі міста була така полиця. Але бачимо, що активний обмін уже пішов: з тих книг, які ми принесли тиждень тому, немає жодної. Також багато людей уже залишили на поличках свої книги».