Добре давати поради комусь, коли у самої все добре. І народ не дарма придумав приказку: ситий - голодного не розуміє. Апатичний стан, сльозливість, відчуття безнадії і так далі...Ще хороші ліки для мене - зміна обстановки. Наприклад раз-два на рік до Львова на чатівку

А Тернопільські здибанки хіба зле діють?????????????

тре ще практикуватись

А хіба таке в житті буває, що все добре??? Якщо б так було, то і життя, напевно, було одноманітним і нецікавим. Завжди хтось прихворів, не вистачає часу, грошей, з кимось посварився і т.д і т.п.
Напевно ,всі знають притчу про єврея в якого були проблеми. От він і пішов до батька на пораду, як вибратись з цих проблем. А той йому каже: "напиши собі на дверях табличку: Все так не буде!". Той так і зробив. І справді з часом проблеми пройшли, все вирішилось і він вирішив зняти ту табличку. Побачив батько це і каже йому: " А ти табличку не знімай, бо все так не буде".
Притча банальна і має багато варіантів, але все в житті змінюється і завжди настає світанок і схід сонця. Тож треба жити цим. Мені дуже подобаються саме ваші нотатки Ластівко про біль і вони мені десь перегукуються з депресією, адже в таких випадках, то певно дійсно депресія, бережи нас від того Боже!читайте тут, хто не читав

точно, і це вже скоро...

І так буває,і по іншому.Добре,що у кожного свої ліки. Фил.4:13 Все можу в укріпляючому мене Ісусі Христі.

Привіт, я досить молода, і не мені давати комусь поради, але хочу сказати одне, треба молитися більше особливо коли щось погане в голову лізе. В жінок гормональні перепади настрою, вони приходять і відходять, тож деякі нерозуміючи чому з мухи зроблять слона а за два дні розуміють що то муха, а вже дров наламали, а це наш організм атакує :))) Такщо будьте сильні, деякі дні перечекайте і моліться!

Треба жити? Це ви мені хочете сказати? Що ми знаємо про людей по той бік монітору? Може я неправильно зрозуміла щось, але я доросла дівчинка і бавлю себе сама щодо депресії, то вона приходить сама, від безвиході, не зважаючи ні на статус, освіту, матеріальний стан, коли людині просто фігово то їй і сюди не хочеться заходити і читати наші щасливі дописи, правда? Навіщо пишу це? напевно пробую якось пояснити, що крім нас успішних, є ще інші дівчата, у яких не все гаразд: чоловік п"є по-чорному, гуляє, дитина починає займатись не тим чим треба, доросла дитина зневажає любов і опіку матері і так далі...Просто хочеться, щоб ми уважніше ставились до тих, хто поряд, щоб не відмахувались від їх проблем, бо треба замовлення на торт зробити, розумієте про що я?

Дорогі мої, любі дівчатка! Дай Боже, щоб ви ніколи не пережили цього жахливого стану...Ні, я не про хандру, а про справжню депересію, з якої виходиш місяцями й навіть роками.Я теж захоплююся мужніми , сильними людьми, але коли читаю чи чую про таких, я думаю й про те, що це зовнішнє, те , що бачимо ми, а є в цих історіях ще й інший світ, прихований від інших, світ душевного нестерпного болю, про який, як у Л.Глібова, "Навіщо теє людям знати..." чи , як у М.Лермонтова, "А душу можно ль рассказать?"

Звісно, навіть коли тебе проковтнули,- й тоді є два виходи...

Згідна з Ланою.....Дякувати Богу,що більшість з нас просто не уявляє,що таке справжня депресія....Ото,коли нам кішки душу скрябуть і ти думаєш,як тобі зле,яка ти бідна-то далеко не депресія.....На жаль,стикалася з цією хворобою....А це якраз і є хвороба,до того ж дуже страшна. Найближча мені людина,на жаль,хворіла нею......і повірте,це настільки страшно, що оті всі наші душевні перепитії,назвемо їх депресивними станами,видаються за щастя.Це дуже важках хвороба,яка не лікується психологічно, а лиш психіатрично.....Того, я дуже не люблю вживати ото слово"депресія", бо насправді воно несе за собою більш жахливі відчуття,почуття,вчинки і зрештою наслідки, ніж ми звикли собі думати.....Я ніколи і нікому не побажаю відчути справжнє трактування цього слова.....Будьмо щасливими....Адже щастя так поруч...зараз, в цю хвилину,біля вас....Слід лиш правильно його розгледіти і відчути, а не шукати десь далеко-далеко.......