У жінці є сила, яка вражає чоловіка. Вона може впоратися з бідою і винести тягарі життя. Вона несе щастя, любов і розуміння. Вона посміхається, коли їй хочеться кричати, співає, коли хочеться плакати. Плаче, коли щаслива, і сміється, коли боїться. Вона бореться за те, у що вірує. Повстає проти несправедливості Не сприймає відмови, коли бачить краще рішення. Вона віддає усю себе на благо сім'ї. Веде подругу до лікаря, якщо та боїться. Любов жінки безумовна. Вона плаче від радості за своїх дітей. Радіє успіху друзів. Розчулюється народженню дитини і весіллям. Серце її розривається від горя, коли помирають рідні або друзі. Але вона знаходить в собі сили продовжувати жити. Вона знає, що поцілунок і обійми можуть зцілити розбите серце. У неї лише один недолік: Вона забуває про свої достоїнства
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Якось пустельник спостерігав у лісі за яструбом. Птах ніс до свого гнізда шмат м'яса. Він розділив його на багато маленьких кусників і став годувати ними, крім своїх пташенят, ще й поранене вороненя. Пустельник спершу вельми здивувався, що яструб виявляє турботу про мале вороненятко, а далі подумав: «Бог подав мені знак. Прецінь навіть поранене вороненя Він не залишив напризволяще, а навчив хижого птаха піклуватися про нещасне створіння, що належить до іншого виду, бо про нього нікому подбати у цілому світі. Це, мабуть, значить, що Бог дає кожному створінню те, чого воно потребує. А ми так клопочемося про себе! Що ж, мушу перестати турбуватися! Бог показав мені, що треба робити. Не журитимусь більше про те, щоб добути поживу! Бог не залишає жодного зі своїх дітей, не залишить і мене!»
Як сказав — так і зробив: сів у лісі під деревом і лише молився. Залишався там три дні і три ночі, без ріски в роті. Врешті пустельник так знесилів, що не годен був і руки догори піднести. Від знемоги заснув. Уві сні йому явився янгол. Янгол зиркнув на нього невдоволено і сказав: «Тобі і справді було дано знак, але для того, щоб ти брав приклад із яструба!»
І тоді Ісус спитав: «Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?» Він відповів: «Той, хто вчинив над ним милосердя». Тоді Ісус сказав до нього: «Іди і ти роби так само» (Лк. 10,36-37). Дуже легко-бо опиняємося посеред тих, які мають щось отримати. Ісус каже, що ми по винні давати.
Перш ніж покласти олівець в коробку майстер відклав його вбік. «Є 5 речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки зможеш стати. Перше: Ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Іншому тримати тебе в Його руці. Друге: Ти час від часу будеш переживати нелегке обточування, але це буде необхідним, щоб стати добрим олівцем. Третє: Ти будеш здатним виправляти помилки, які ти зробиш. Четверте: Твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе. І п'яте: На якій би поверхні тебе не використали, ти завжди зможеш залишити свій слід. Незалежно від твого стану, ти повинен продовжувати писати». Олівець зрозумів і пообіцяв пам'ятати про це; він був поміщений в коробку з покликанням в серці і очікував свого часу.
І тепер, ставлячи тебе на місце олівця, хай ці слова будуть почуті тобою. Завжди пам’ятай ці 5 правил і ніколи не забувай їх, і ти станеш доброю людиною, якою тільки зможеш бути. Перше: Ти будеш здатний робити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо дозволиш Богу тримати тебе у Своїй руці і дозволиш іншим людям мати доступ до багатьох дарів, якими ти володієш. Друге: Ти будеш час від часу переживати нелегке обточування, проходячи через різні проблеми. Але ти будеш потребувати цього, щоб стати більш сильною людиною. Третє: Ти зможеш виправляти помилки, які ти зробив, або зможеш «вирости» з них. Четверте: Твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися усередині тебе. З глибини серця твого будуть виходити твої вчинки. І п'яте: Скрізь, де б ти не йшов, ти повинен залишити свій слід. Незалежно від ситуації, ти повинен продовжувати служити Богові всюди і у всьому.
На морі лютували страшна буря. Сильні пориви холодного вітру, здавалося, прошивали хвилями, що падали на пляж, немов удари ковальського молота. І кожна хвиля на десятки метрів викидала раків, молюсків та інших морських мешканців. Здавалося, немовби морське дно проорювали гігантські сталеві лемеші. Та ось буря стихла – так само раптово, як почалася. Море заспокоїлося і повернулося до звичайного стану. Один пляж тепер суціль укривало болото, у якому звивалися тисячі морських зірок, викинених із води. І було їх стільки, що берег здавався рожевим. Це явище привернуло увагу багатьох людей з цілого узбережжя. Приїхали навіть знімальні групи, аби сфільмувати незвичну картину. Морські зірки вже майже не рухались. Вони вмирали. Серед гурми люду, тримаючись за батькову руку, стояв один хлопчина. Сумними очима він вдивлявся у маленьких зірочок. Усі на них дивилися, але нічого не робили. Раптом дитина відпустила руку батька, зняла черевики і шкарпетки і кинувся на берег. Хлопчина нахилився, підібрав маленькими рученятами три зірки, побіг до води, випустив їх, швидко повернувся назад і знову зробив так само. З-за цементової балюстради з’явився якийсь чоловік і вигукнув: «Що ти робиш, дитино?» «Повертаю до води морських зірочок. Бо на березі вони всі загинуть», – відповів хлопчик. «Але тут тисячі морських зірочок! Ти не зможеш порятувати їх усіх! Їх надто багато! – правив своєї чоловік. – І така сама картина на тисячах інших пляжів уздовж узбережжя! Ти не зможеш нічого змінити!» Хлопчина нахилився, щоб підняти ще одну зірку, і, вкидаючи її до води, вимовив: «А проте я змінив, для оцієї зірочки!» Чоловік якусь хвилю мовчав, а потому нахилився, роззувся, зняв шкарпетки і рушив на берег. Він узявся збирати зірочок і відносити їх до моря. Далі до них приєдналися ще дві дівчини. Тепер уже четверо людей рятувало морських зірочок. За кілька хвилин їх стало п’ятдесят, потому сто, двісті, тисяча осіб допомагали морським зіркам.
Щоб перемінити світ, досить аби хтось один, навіть малий, здобувся на відвагу почати.
Великий пес потрапив якось до великої кімнати, всі стіни якої були завішані великими дзеркалами.
Несподівано він побачив навколо себе зграю псів.
Почав вищирятися й гарчати.
Усі пси в дзеркала, певна річ, зробили те саме, – показали грізні ікла.
Пес почав із шаленою швидкістю обертатися навколо, намагаючись захиститися від цієї зграї, й нарешті, люто гавкаючи, кинувся на одного з уявних ворогів.
Сильно вдарившись у дзеркало, він знепритомнів і закривавлений упав на землю.
Якби хоч раз тоді пес привітно помахав хвостом, усі пси з дзеркал зробили б те саме.
"Гормон щастя" або життя без депресії., Українки живуть без депресії чи не так?
4 березня 2013 22:56
Навігація 
