Обабіч дороги стояли Любов і Розлука і милувались молодою парою. Розлука з азартом потерла руки: «Закладемось, я їх розлучу?!» Любов попросила: «Дозволь мені підійти до них всього лиш раз, а потім ти роби, що захочеш – і подивимось, чи вдасться тобі їх розлучити». Розлука погодилась. Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до них, зазирнула в очі і побачила, як поміж них пробігла іскра... Любов відійшла і сказала: «Тепер твоя черга». Розлука відповіла: «Ні, зараз я нічого не можу зробити – їх серця переповнені коханням. Я зазирну до них пізніше». Пройшов час. Розлука зайшла в дім і побачила молоду маму з немовлятком, батька. Розлука надіялась, що кохання уже минуло, але, зазирнувши в їхні очі, вона побачила Вдячність. Розлука здвинула раменами: «Ну що ж, прийду пізніше...» Через роки Розлука знову завітала до них – в будинку шуміли діти, з роботи прийшов змучений чоловік, мама збирала вечерю. Ось тепер вона точно повинна їх розлучити – адже за цей час і Любов, і Вдячність повинні були щезнути з їхніх сердець. Але, зазирнувши в їх очі, вона побачила Повагу і Розуміння. «Зайду пізніше» - знервувалась Розлука. І знову вона прийшла. Дивиться – діти уже дорослі, сивочолі батьки допомагають дітям порадами. Подивилася вона в їхні очі і розчаровано видихнула: в них була Довіра. «Нікуди не подінуться, прийду пізніше», – гаркнула Розлука і гримнула дверима. Пройшов час, заглядає Розлука в дім, а там бігають онуки, біля каміну сидить похилившись старенька бабуся. Розлука зраділа: «Ну на кінець, прийшов мій час!». Хотіла вона зазирнути старенькій в очі, але та підвелась і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром старенька прийшла на цвинтар і присіла біля могили. Це була могила її чоловіка. «Я спізнилась, – зажурилася Розлука, – час зробив мою роботу». І зазирнула старенькій в очі. В них вона побачила сльози і Пам’ять – Пам’ять про Любов, Вдячність, Повагу, Розуміння і Довіру...
--------------------
Інколи серце бачить те, що не видно очам
Жінці потрібні місячні ночі, Ніжні світанки, лагідні очі, Вуста медові, подих гарячий: Нехай від нього вона аж плаче... Жінці потрібні ліси і гори, Степи широкі, безмежне море. Слова чарівні, криниць безодня... Все це потрібно жінці сьогодні Жінці потрібні весни квітучі. І п”янкі квіти й луги пахучі, Літо з дощами, осінь з грибами, Зима, що повна диво - снігами... Жінці потрібен дім – повна чаша, Щебіт дитячий: чи є що краще? Жінці потрібне надійне плече. До нього горнулась би ще,ще і ще!
"Гормон щастя" або життя без депресії., Українки живуть без депресії чи не так?
6 березня 2013 01:00
Навігація 
