Любов… Даруй її, розсівай її, випорожнюй свій гаманець, свої кишені… а завтра будеш мати більше, ніж сьогодні. Якщо хтось поруч тебе страждає, плач разом з ним. Якщо хтось радіє, радій разом з ним. Любов – дивиться і бачить, чує і вислуховує. Любов – це єдиний скарб, що помножується, це єдиний дар, що росте, коли його роздають.
НАЙУБОГІШИЙ Колись давно існувало село в якому всі мешканці були вбогі. Зима у тих краях дуже сурова, і всі непокоїлися за вбогого дідуся: не мав у що вбратися, ходив у лахмітті. Потребував теплого светра. Та ніхто у цьому селі не мав двох светрів і також ніхто не мав грошей, щоби допомогти старенькому. Нарешті одна жінка запропонувала: «Якщо кожен з мешканців села витягне зі свого светра одну нитку, зберемо достатньо вовни для того, щоби сплести з неї светр, який подаруємо старенькому. І ніхто не постраждає! » Усі згодились. Кожен приніс по вовняній нитці. Усі нитки зв’язали і зробили з них клубки. Одна добра жінка трудилася багато днів і сплела гарний кольоровий светр. На початку зими всі разом занесли його вбогому старенькому чоловікові. Старенький зі сльозами на очах прийняв дарунок. Отож у цю морозну зиму ніхто з мешканців не мерз. Убогий дідусь, безперечно, був убраний найелегантніше.
Любов – єдиний скарб, який після поділу збільшується!
Твори добро!!, Зробимо життя людей,що потребують допомоги сповненим добром
3 березня 2013 01:44
Навігація 
