Ксенічка дякую!

Бути багатим-гріх?

Бути багатим не гріх, гріх – служити багатству та мати накопичування багатства за мету життя. „Ніхто не може служити двом господарям; - каже Господь, - бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме прихильність, а другого зневажатиме.
Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6, 24).
Не багатство є гріхом і лихом, а зайва надія на нього віддаляє людину від Бога.
З іншого боку, і багатство може бути знаряддям на шляху до спасіння. Для цього воно повинно стати не метою, а засобом.
Останнім часом в нашому суспільстві все більше з’являється людей, яких можна назвати багатими. Але чи менше одночасно стає жебраків та безпритульних дітей на вулицях? Чи кожний дитячий будинок, лікарня або в’язниця, забезпечені усім необхідним? Нажаль, поки що ні...
Тому, для тих, хто навчився примножати своє багатство на землі, не зайвим буде навчитися збирати собі багатство і на небі. А для цього, перш за все необхідно навчитися служити ближньому та Богові.

Блаженніший митрополит Володимир

Ксенічка дякую тобі за добрі слова та побажання.

Darka, дякую Вам за все, що сієте тут.

А хочу дати на Ваш розсуд тему про християнське подружжя.

Світ каже: "Підшукай підходящого кандидата для шлюбу."
Бог говорить: "Стань підходящим кандидатом для шлюбу."



Пара, що збиралася вступити у шлюб, питала усіх:
— Що нам робити, аби наше кохання тривало завжди?
Учитель відповів:
— Разом любіть інших.



ПРИТЧА "ЛЮБОВ НЕ Підраховує"

У одного християнина була хвора дружина. Їй часто доводилося лежати в лікарні, багато коштів пішло на операції. Якось його запитали:
- Напевно, це вартує вам дуже дорого?
- Любов не підраховує, - була його відповідь.


ДІЄТА ДЛЯ КРАСИ

Жили собі колись в одній країні на Сході дві гожі сестри.
Першу видали заміж за правителя країни, а другу – за купця. Одначе з плином років дружина володаря ставала чимдалі худавішою, виснаженою та сумною.
Її ж сестра, що мешкала з чоловіком-купцем поблизу палацу володаря, день у день гарнішала і гарнішала.
Султан викликав купця до палацу і запитав:
- Як ти цього досягаєш?
- Дуже просто. Я годую дружину язиком.
І султан велів, аби мерщій приготували силу-силенну язиків – баранячих, верблюдячих, а також канаркових – як основу чудо-дієти для своєї дружини. Але дієта не зарадила. Жінка все більше марніла й занепадала духом.
Тоді розлючений правитель наказав учинити заміну. Султаншу відіслати до купця, а сестра її стала новою дружиною володаря.
Але, ставши султаншею, купчиха швидко втратила при дворі свою вроду. Тоді як сестра її, замешкавши в оселі купця, незабаром відновила свою красу і привабливість.
Секрет?
Щоднини купець та його дружина розмовляли, оповідаючи різні історії, і разом співали.

Ми всі повинні добре усвідомити, що любов починається з родини.
День у день стає чимдалі очевиднішим, що за нашої доби найгостріші життєві драми започатковуються саме в родині.
Все більше бракує нам часу на те, щоб дивитися одне одному в вічі, здоровити одне одного, ділитися радістю, а ще більше, аби жертвувати нашим дітям те, чого вони найдужче від нас потребують, віддавати те, чого сподівається чоловік од дружини, а дружина від чоловіка.
І так день у день чимдалі менше ми належимо нашим родинам, а наше спілкування стає все обмеженішим.
А тепер – особиста згадка. Нещодавно сюди прибула з візитом численна група американських професорів.
Один з них запитав мене:
- Будь ласка, повідайте нам щось таке, що може придбатися у житті.
Я й повідала:
- Посміхайтеся брат братові.
Мені здається, я мовила це з неймовірною поважністю.
Інший професор запитав, чи я заміжня.
Я відповіла:
- Так, посміхатися Ісусові часом дуже тяжко. Адже посмішку даруєш особі, що вимагає дуже багато.
Мені здається, любов починається саме тут, у родині.
(Мати Тереза з Калькути)

Відчинемо двері для Господа!!!

ДЕ СХОДЯТЬСЯ НЕБО З ЗЕМЛЕЮ

У старовинній книзі з бібліотеки монастиря два монахи прочитали, що на краю світу є таке місце, де сходяться небо з землею. І ось вони вирішили відшукати його, пообіцявши, що не повернуться доти, доки не знайдуть.
Мандруючи по світу, вони наражалися на безліч небезпек, витримували спеку і холод, терпіли страшні злигодні, які часто супроводжують паломництво. Долали тисячі перешкод, які спроможні були відвернути людину від її мети. Та все-таки монахи
витримали.
Вони знали, що в тому місці, яке вони шукають, мають бути двері, в які достатньо лиш постукати, щоб побачити Бога лице в лице.
Знайшли двері. І, не роздумуючи й миті, зі щемом у серці постукали.
Двері повільно відчинилися. Стривожені, монахи увійшли і...
опинилися у власній келії свого монастиря.

Одного разу до рабина з Коцк прийшли вчені гості.
Вони довго веселилися, аж раптом господар запитав:
– Де живе Бог?
Ті засміялися і відповіли:
– Що за дивне питання? Чи ж всесвіт не є повний Його слави?
Але рабина не задовільнила така відповідь. Він похитав головою і сказав:
– Бог живе там, куди ми дозволимо Йому увійти.
І це є найважливіше у нашому житті – дозволити Богові увійти. Але дозволити Йому увійти можемо тільки туди, де самі перебуваємо, де живемо правдивим життям, – тобто у серце.
“Стою при дверях і стукаю”, – каже Господь у Біблії.
Чи відчиниш ти Йому сьогодні двері свого серця?

Життя святителя Олексія, митрополита Київського і всієї Руси, чудотворця

Святий чудотворець Олексій — виходець із боярського роду. Батьки його — Федір і Марія — були боярами Чернігівського князівства, потім переїхали до Москви, де в 1300 р. народився Олексій. Його хрестили ім’ям Єпевферій.
Одного разу, коли йому було 12 років, хлопчик розставляв в полі сільця для пташок. Заснувши, він почув голос: «Для чого, Олексію, ти даремно трудишся. Я зроблю тебе ловцем людей». Проснувшись, хлопчик нікого біля себе не побачив і дуже здивувався тому, що чув. Він довго думав, що б мали означати ці слова.
У юному віці Олексій залишив своїх батьків і поступив у Богоявленський монастир у Москві. Постригся в ченці під іменем Олексій в 1320 р. Тоді ігуменом монастиря був Стефан — брат великого чудотворця Сергія Родонезького.

З того часу і до сорокарічного віку святитель Олексій безперестанно трудився, молився і виконував різні чернечі подвиги. За богоугодне життя всі любили й поважали його, навіть великий князь московський Симон Іванович Гордий (1340-1353) і митрополит Феогност (1328-1353). Після смерті святителя Феогноста собором єпископів Олексій був обраний на посаду митрополита. У 1354 р. Олексія поставили митрополитом Київським і всієї Русі. Прийнявши управління церквою, він ще більше служив їй, подавав приклад словом, вірою і чистотою, духом і любов’ю. Слава про нього поширювалася не тільки серед християн, а й серед магометян.

Він ізцілив сліпу дружину хана Джанібека Тайдулу. Після молитви в Орді Олексій окропив святою водою царицю і та прозріла. Хан подарував митрополиту перстень, який і нині знаходиться в патріаршій ризниці. Святителю прийшлося їхати в Орду ще раз до хана Бердибека, який хотів йти на Руську землю війною. Він його переконав не робити цього. Коли помер князь Іван, то на плечі митрополита лягла опіка над малолітнім князем московським Дмитрієм. Тоді вже кафедра Київського митрополита була в Москві.

Тимчасово Московським князівством управляв суздальський князь Дмитрій Константинович (1359-1363). В 1362 р., коли підріс князь Дмитрій Іванович, святитель Олексій поблагословив його на престол чудотворною іконою Володимирської Божої Матері. При митрополиті було побудовано нові храми й монастирі: на річці Руза храм на честь нерукотворного образа Ісуса Христа, у Москві церкву Св. Архістратига Михаїла, відкрив монастир, названий Чудним (на честь чудесного зцілення татарської цариці Тайдули). У цьому монастирі він заповідав себе поховати. Багато інших добрих справ зробив святитель.

Відчувши свою смерть, святитель відслужив літургію, прийняв святі Христові тайни і віддав Богу душу в 1378 р. У Чудному монастирі зберігається Євангеліє, перекладене митрополитом із грецької мови і власноручно ним написане.

У працях дослідників, які пишуть про українських святих, імені святителя Олексія немає. Українська церква в церковних календарях згадує його як святого.

Пам’ять святителя Олексія, митрополита Київського і всієї Русі, чудотворця вшановується 25 лютого.