Дарка дякую за чудові історії. Перечитую їх з приємністю.

Кожна жінка це неповторна - квітка в саду життя. Троянди і орхідеї, конвалії і волошки, лілеї і ромашки. Яка краса, який аромат!!!
Як кожна квітка не може жити без сонця, так і кожна жінка потребує тепла, ласки і кохання. Наші ніжні пелюстки - руки обіймуть, приголублять, сяючі очі всміхнуться, уста жадані поцілують.
Мудреці кажуть: "Царство жінки – це царство ніжності, тонкості і терпіння".
І завдання чоловіка не зруйнувати його, а захистити від усіх можливих життєвих негараздів.

Заповіді доброти.
Бути добрим – це забути про себе самого, щоб думати за інших.
Бути добрим – це пробачати, пам’ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.
Бути добрим – це мати милосердя для слабкості інших людей і пам’ятати, що ми не є кращими від інших, навіть в їхніх ситуаціях ми були б, може, ще гірші.
Бути добрим – це закрити очі на прояви невдячності.
Бути добрим – це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих, які нас не розуміють, навіть недооцінюючи нашої доброти.
Бути добрим – це вчинити зі свого життя дар для інших, навіть лучити з працею кожного дня клопоти ближніх.
Бути добрим – це приглушити біль власного серця і посміхатися завжди.
Бути добрим – це погодитися на те , що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.
Бути добрим – це згодитися на те, що не затримуємо нічого для себе, за винятком радості, яка випливає з чистого сумління.
Бути добрим – це визнати у великій простоті, що правдиво добрим є тільки БОГ.

дякую! Сьогодні попробую подивитись фільм!!!

МАГАЗИН ПОЧУТТІВ.
Вітаю! - привіталася Молода Людина, увійшовши всередину магазину, про який недавно прочитала в рекламі.
— Привіт! - привітно відповів їй вже немолодий Продавець.
— Скажіть, будь ласка, чи є у вас Романтика? Мені потрібно приблизно 2-3кг.
— Романтика? - Продавець здивувся. - Ні, такого товару у нас вже давно немає. Ви напевно про нас в Інтернеті прочитали, так?
— Так, - кивнула Молода Людина. - Але там було написано, що у вас повинна бути Романтика.
— Це тільки в online-магазині, - погодився Продавець. - У нас цей товар рідко мав попит. Зазвичай ті, кому вона потрібна, замовляють її по Інтернету, це і анонімно і по місту за нею йти не треба.

— Хіба люди соромляться того, що хочуть Романтики?

— Не знаю. Дівчата ще не так цього соромляться, а ось Хлопці...

— Дивно, - задумалася Молода Людина.

— А ви, напевно, Студент Гуманітарних Наук, Письменник або Поет? - Продавець уважно розглядав Молоду Людину.

— Ні. Я Звичайна Молода Людина. - Скажіть, а що ви мені можете запропонувати замість Романтики?

— Так, подивимося, - Продавець почав оглядати полиці.

— Є, наприклад, Натхнення. Оскільки воно швидко вивітрюється, то краще його відкритим не тримати, а використовувати все відразу.

— Так, мабуть, не відмовлюся. Скажіть, а який товар користується у вас зараз найбільшим попитом?

— А попит у нас мають такі товари, як Гумор, Гордість, Пихатість, Цинізм, Іронія, Віра...

— А як же Любов?

— О, Любов у всі часи неймовірно популярна і завжди має великий попит.

— І яка її ціна?

— Дуже-дуже дорого. Любов - це сильне світле почуття, концентроване, і продається грамами.

Взагалі-то у більшості вона є ще з народження, але люди її не цінують, і розтрачують її, так і не пізнавши всієї краси. А у деяких людей вона залишається, вона у них росте і збільшується, і тоді люди можуть дарувати один одному Любов. Ось вам коли-небудь дарували Любов? - Продавець, мабуть, згадував свою молодість. - Це так чудово, коли дарують Любов. Відразу відчуваєш себе сильним і щасливим, Любов наповнює тебе всього, це так чарівно!

— Напевно, я ще дуже молодий. Мені ще ніхто ніколи не дарував Любові і я теж нікому її не дарував. Після ваших слів мені здається, що я так ще і не пізнав цього почуття, хоча кілька хвилин тому думав зовсім інакше.

— Все у вас попереду... Головне - не розтратити її завчасно.

— І що ж, багато хто у вас купує Любов? - продовжувала розпитувати Молода Людина.

— Та як сказати. Я вже сказав, що вона продається грамами і коштує дуже дорого. Ось наша промисловість і придумала, щоб кожен міг собі дозволити любов, продавати її зі всякими добавками. А добавки мало того, що дуже негативні, вони часто і поганої якості. Зате коштує такий «економний» пакет набагато дешевше і розкуповується частіше.

— Які ж це там шкідливі добавки? - усміхнулася Молода Людина.

— Любов і Ненависть, Любов і Ревнощі, Любов і Презирство, і тому подібне. Такі добавки самі по собі не продаються, Слава Богу, на них окремо ще немає покупців.

А оскільки це теж природний товар, він теж повинен бути поширений серед людей. Багато хто на це зниження ціни клює. Молоді, наприклад, вибирають найстрашнішу на їх погляд добавку - Ревнощі. Ну а потім вбивають на цьому грунті своїх дружин і наречених.

— Але ж це не їх провина. Адже якщо чисту консистенцію не можеш дозволити собі купити, доводиться вибирати, так би мовити, з нижчого сорту.

— Ні, я ж вам мало не зaбув сказати найважливіше. Любов не обов’язково купувати, її можна виростити в собі. Я вже казав, що вона є у більшості вже з народження, і що багато її розтрачують на просто так. Але, як мовиться, земля пам’ятає, що виростила. Так само і у нас всередині завжди залишається те крихітне насіннячко Любові, яке, якщо за ним доглядати, поливати, і нищити бур’ян, може вирости до великої красивої квітки. Просто не всі люди в це вірять, у багатьох немає на це достатньо Терпіння або Надії. Отже, ви зважилися на щось?

— Так, звичайно. Мені, будь ласка, 2кг Натхнення і по кілограму Терпіння, Віри, Надії для росту мого насіння Любові. Спасибі вам велике. До побачення!

Оксаночка, дякую дуже повчально і актуально!!!

Багато людей в цьому світі рухаються надто швидко, а відтак залишають свою душу позаду. Всередині них виникає порожнеча, яку не можуть заповнити мобільні телефони, чи комп’ютери, це щось, що є дуже людське,тому цю внутрішню пустку може заповнити тільки інша особа, яка вміє передати всю глибину того, що означає бути справжньою людиною сьогодні.(слова Бруно Ферреро на зустрічі у Львові)



Родина

У самому серці долини, серед полів, луків і лісів, у двоповерховому будиночку мешкала щаслива родина. Складалася з трьох осіб: матусі, татуся й шестирічного синочка. Долиною протікав веселий і бурхливий струмок.
Будиночок стояв віддалік села, і тому в неділю родина сідала в маленький автомобіль та їхала на Службу Божу в парохіяльну церкву. Увечері перед сном усі разом молилися. Один із Господніх ангелів щовечора забирав молитви й відносив їх на Небо.
Якось восени багато днів поспіль падав дощ. Струмок наповнився каламутною водою. Вода почала заливати долину. Татусь розбудив матусю й синочка. Були перелякані, бо вода заливала перший поверх будиночка. І далі прибувала. Щораз темніша й щораз швидше.
«Підемо на дах!» - сказав татусь. Узяв синочка й зійшов на горище, а звідти - на дах. Матуся пішла за ними.
На даху почувалися, як пасажири затонулого корабля на острівці, який ставав дедалі меншим.Вода невпинно піднімалась і дійшла вже до колін татуся. Татусь, стоячи на даху, обійняв дружину і сказав: «Стань на моїх плечах і постав синочка на свої плечі. Не бійся. Що б не сталося, я вас не покину!» Матуся поцілувала синочка і сказала: «Стань на моїх плечах і не бійся. Що б не сталося, не покину тебе!»
Вода далі піднімалася. Затопила татуся і його плечі, на яких стояла матуся. Потім затопила матусю, яка тримала синочка. Татусь тримав матусю, а вода далі піднімалась. Дійшла до рота дитини ... її очей... чола... Господній ангел, який прилетів, щоби забрати вечірні молитви, побачив лише пасмо світлого волоссячка в каламутній воді. Схопив це пасмо й потягнув... З'явився хлопчик, далі - його матуся, а за нею - татусь. Усі міцно трималися разом. Ангел злетів з ними й поклав той людський ланцюг на найвищому пагорбі, куди вода не доходила. Татусь, матуся й синочок лягли на траву та почали обіймати одне одного, радіючи. Замість молитов того вечора ангел відніс на Небо їхню любов. Усі небесні сили раділи цьому.

"Що б не трапилось, Я тебе не покину" - каже Бог у Святому Письмі.

Молімось, дорогенькі і Бог нас почує!!!

Молитва дитини

Зішли, Боже, ласки
На дітей маленьких,
Щоб ми виростали на потіху неньки.
Май, Боже, в опіці всю нашу родину,
Глянь ласкавим оком ще й на Україну.

У Біблії
написано: "Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких, бо Царство Боже. Істинно кажу вам: хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього."