А оця історія, що сталася зі мною вчора - то анекдот, який тільки зі мною може статися...внаслідок моєї феноменальної розсіяності
Ішли в гості, де в якості подарунка безпремінно хотіли бачити мій торт. А часу, як завжди , нема, оскільки ж робота... шоколадний бісквіт спекла перед роботою, а збирала та прикрашала вже ввечері, після... Поспішаю, діти пріють вже вдягнені біля порогу та ниють : " Ма-а-а....ти вжееее?" чоловік нервово міряє кроками вітальню...а мама ніяк з трояндочками не може покінчити...не виходять, хоч ти трісни, і не перший же раз, слава Богу, ну як пороблено наче....Отаке поліпила хто його зна й що, позичила в сірка очі та й понесли....самій від себе соромно. Але найцікавіше було потім...Коли вже лягали спати, мене осяйнуло :я взяла насадку не для троянд , а для ЛИСТОЧКІВ!!! і в тому хаосі не помітила цього...А я ж думаю, та що ж таке, я вже так наполегливо гвалтую ту насадку, і так її кручу, і сяк.....і собі вже руки ледь не повикручувала...
Ну, це взагаліііі......Отепер можете з мене реготати.!