Цілком підтримую!

прочитала я про свекрух і аж волося на голові дибки стало, мене якось Бог милував ТАКИМИ свекрухами, моя хоч і не дорани прикладай, та жінка нормальна, я можу з нею і поговорити і посваритися, вона ніколи неображається, відразу видно шо мудра жінка, хоча теж постійно тягне за старшим сином, від бідненький те, він несчасний те, найбільш образило мене було те, шо коли мому чоловікові за 1 тиждень робили дві операції, і я її про то сказала то вона відповіла- А шо там Юрко, от Василько руку потягнув, ото біда, бідненький, і відразу в мене до неї якась стіна виросла, та потім я правда відійшла(я взагалі швидко відходжу) і ніби все нормально, .Може тому що живемо не разом, вона вже досить старша, а тепер ше і в лікарні, правда дітей любить, нема чого Бога гнівити, завжди їм шось купляє, постійно дарує подарунки, бюо більше немає внуків, а хто його знає як би склалося як би мала ше, такшо, нісого неможу поганого про неї сказати, ніколи нелізла у наше життя, ніколи нічого мене не вчила, не наказувала, вона взагалі така ніби її нема, як госття шо край рідко і з далека приїздить, погостює і їде назад, коротше шо вона є, шо її нема, толк один, а я і тому рада, бо за 13 років до того вже привикла і міняти нічого нехочу,

Прочитала тему від початку і до кінця, тому дуже хочеться прокоментувати, оскільки маю досвід і невістки і свекрухи. Дівчатка, Іванка розказала притчу із біблії, дуже з глибоким змістом. І якось ніхто і не відреагував на неї. Відразу пішли коментарі і все в тому ж дусі- свекрухи в більшості своїй погані і крапка тут. А в притчі йшлося про взаємність. І любов і повага-це речі взаємні. І якщо людина має важкий характер, то неважно ким вона буде: свекрухою, тещею чи невісткою. Отже, все залежить від людини, як вона вихована- в любові, в повазі до старших чи ні. Якось от з повагою до старших, якщо судити з дописувачів, геть зовсім проблема. Навпаки, часто-густо звучить думка , що свекруха повинна налагоджувати стосунки, та ніхто нікому нічого не зобов"язаний. Це ми, невістки, приходимо в її сім"ю, а в чужий монастир з своїм уставом не ходять . Це ми самі полюбили людину, свого чоловіка, який кров і плоть тієї жінки і не може бути іншим. І не тіште себе думкою , що він на вашій стороні. Він може не показувати виду, а що в нього на душі молоду жінку, часто , мало хвилює. І от минатимуть роки І от це наболіле І буде вам віддаватися в стосунках вже і з чоловіком. Мати-це святая-святих. Поважайте матерів, з яким би характером вони не були, не сприймайте їх як суперниць. В серці кожної людини є місце кожному своє: матері, дружині чи чоловікові, дітям. Не треба відноситися споживацьки до батьків і все буде гаразд. Ласкаве теля-дві мами смокче. Споконвічна мудрість.

Не завжди! Як то кажуть," бували випадки".Деколи такі хороші добрі прояви невістки не розуміють, не сприймають,а навпаки закриваються,бо вважають,що вона прагне все знати,що робиться в їх хаті.
А на рахунок притчи,то також не все то правда.На жаль,притчі і казки дуже рідко втілюються в життя....

Чомусь у мене склалась думка, що ви суперечите сама собі. Так склалось, що у старше покоління вважає, що ми старші, ми мудріші, то і нас треба поважати і слухати, а вони(старше покоління) можуть робити, говорити що заманеться і вони ПРАВІ, бо вони життя майже прожили. А інколи буває, що молодь знає більше і більше в чомусь розбирається, але треба слухати, бо образяться, а потім як бачуть, що вийшло неправильно, то кажуть, а ви нащо нас слухали, чого не робили так як знали. Особисто нам з чоловіком вистачило одного такого разу і тепер ми РОЗУМНІ. Це не стосується тільки свекрух, наші мами теж інколи такі по відношенню до зятів.


Не люблю цю приказку. Вона закликає до нещирих стосунків. Краще гірка правда, ніж солодка неправда. Знаю сімю, де невістка з свекрухою на людях при зустрічі цілуються, одна одні подарунки купляють, а по за очі таке одна на одну говорять, що жах, і при цьому знають, що люди доказують і одній і іншій.
Я розумію, що чужа сім'я, то темний ліс, у кожного по різному. Але хай краще будуть реальні стосунки кожний знає хто чим "дихає", ніж лизати один одному одне місце, а в душі і на людях бажати зла.

Так вже склалося, що людина протягом життя змінюється. А жінка - то взагалі, як правило, особистість гнучка і компромісна. Ми постійно вчимося - кохати, жаліти, бути вдячними і іноді ненавидіти. Це відбувається навіть не свідомо - ми бачимо поведінку та вчинки інших і десь на підсвідомості ми накопичуємо свій особистий досвід.
Вся ця передмова веде до однієї думки - не можна казати, що жінка в якійсь ситуації права чи не права.
20-річна дівчина - Це осередок надій, впевненості у своїх силах та у своєму розумі, яка має залишки юнацкого максималізму, але при тому ще відкрита до людей. При всій різності характерів ми все ще мамині доці(навіть якщо і живемо окремо з чоловіком), і в якомусь сенсі - споживачі. Але я в цьому не бачу нічого страшного. То є склад 20-річних.
Жінка за 40 - вже має досвід в житті, вона виростила дитину, зробила кар"єру. Вона знає, як це жити (в основному) в безгрошів"я. І звичайно!!!! вона бажає лише найкращого своїй дитині Як правило - то вже впевнена в собі жінка, і потрібно мати велику мудрість, прийняти невістку.

Висновок - мислення жінки у 20 та у 40 - кардинально різне. І та і інша зі свого боку праві!!!!! І не можна казати в конфлікті винувати тільки свекруха чи невістка - обидві мають певні передумови для своїх вчинків..
І не треба забувати - Батьківщину та батьків не обирають.

о, то правда, повністю згідна. Але інколи свекруха не розуміє, що якщо б її син не одружився, а ходив ночами і гуляв з друзями, то її було б гірше, і вона б переживала та плакала. Адже сказано, що обидвоє покинуть батьків своїх, то треба розуміти і відпускати дітей від себе. Бо для того і одружуються (не тільки для того), щоб на старість залишитись вдвох, а не з дітьми.
P.S. Все це пишу під вряженням від стосунків своєї знайомої з свекрухою, заявила свекруха їй на днях: " ТИ в мене сина ВКРАЛА!"

Костя Люда,
І знову ми беремо тільки одну сторону, що б було якби хлопець не одружився. Звісно, те ж саме якби не одружилась дівчинка, знаю як переживають їх матері. В наші дні , по-моєму, уже нема різниці в плані гуляння, куріння і розпивання спиртного між дівчатками і хлопцями. Тому не це важливо...Все ж ,дівчатка, я схиляюся до розумних компромісів в стосунках. Говорячи про ласкаве теля, зовсім не мала на увазі лизання якогось там місця. Навпаки, - ніякого приниження, настільки треба дорожити одне одним , щоб боятися образити.Я людина зовсім не конфліктна, тому для мене це абсолютно не важко. Тішуся від того, що з однодітної мами, в мене єдиний син, я стала багатодітною мамою. Зараз дітей вже троє і от за пару тижнів -буде четверо. Син, невістка і внучечок і чекаємо ще одного хлопчика. Життя достатньо коротке, чи варто тратити його на непорозуміння з найближчими і найріднішими.

Костя Люда,
І знову ми беремо тільки одну сторону, що б було якби хлопець не одружився. Звісно, те ж саме якби не одружилась дівчинка, знаю як переживають їх матері. В наші дні , по-моєму, уже нема різниці в плані гуляння, куріння і розпивання спиртного між дівчатками і хлопцями. Тому не це важливо...Все ж ,дівчатка, я схиляюся до розумних компромісів в стосунках. Говорячи про ласкаве теля, зовсім не мала на увазі лизання якогось там місця. Навпаки, - ніякого приниження, настільки треба дорожити одне одним , щоб боятися образити.Я людина зовсім не конфліктна, тому для мене це абсолютно не важко. Тішуся від того, що з однодітної мами, в мене єдиний син, я стала багатодітною мамою. Зараз дітей вже троє і от за пару тижнів -буде четверо. Син, невістка і внучечок і чекаємо ще одного хлопчика. Життя достатньо коротке, чи варто тратити його на непорозуміння з найближчими і найріднішими.

Та , "капєц" отаке почути. Ще як молодша дівчина , то й швидше забудеться .А якщо це сказано дорослій жінці( маю на увазі мій річник 30- 40 р) , ото ій боляче було і не забудеться так швидко...Навіть не знаю , що сказати , скільки можна неприязні і колотнечі "впоследствии" отримати через такі кинуті нерозумні вислови.