Любов дарована людині Богом і випробувати себе в період посту на цю чесноту так важливо, хоч дуже важко .. В цьому уривку з книги Ансельма Ґрюна "Жити в домі любови" є моменти які кличуть до роздумів.. Коли кажемо про когось: «Сама любов», – то не судимо за величиною його любови до свого партнера по подружжю. Любити – це, очевидно, щось більше, аніж просто бути закоханим у когось. Любов означає загальну доброзичливу уважність. Людина, що є «самою любов’ю», з любов’ю ставиться до себе, ніжно торкається квітів у своїй кімнаті, гладить собаку, яка її зустрічає, з любов’ю оглядає краєвид. Вона випромінює тепло й любов, що благотворно діють на всіх, хто б до неї не наблизився. Її любов не штучна. Вона не мусить відвойовувати її у своєї агресивности. Вона розуміє своє оточення. Реагує милосердно й ніжно та уникає жорстких засудів."
Такої любови прагнемо ..та не..за..вше..вдається в ній перебувати..а так хо..че..ться...Хай нам в цьому Господь допоможе!
Повідомлення відредагував Ксенічка - 11 березня 2015 16:39
Сьогодні свято....Вітаю вас дорогенькі із міжнародним днем щастя !! Дай нам Боже миру та щастя на рідній землі!! "Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах!" (Від Матвія 5:3-12)
Повідомлення відредагував Ксенічка - 20 березня 2015 17:00
Жив в одному селищі швець. Жив він праведно, мав у Бога сильну віру. І ось перед одним з великих церковних свят швець занедужав. Засмутився він, що не зможе потрапити в храм, як раптом, напередодні самого свята, приснилося йому, як ніби чийсь голос, зовсім тихий і лагідний говорить: «Раз ти не зможеш прийти до мене, я прийду до тебе напередодні» . Прокинувся швець і зрадів: «Невже сам Господь до мене завітає?» - думав він. Весь ранок він наводив порядок і чистоту в себе вдома, готував святкові частування - як міг, так і готувався до приходу бажаного гостя. І ось, під час підготовки він побачив за вікном ридає хлопчина. Підкликавши його до себе швець запитав: - Чому ти плачеш? - У мене сьогодні порвалися останні черевики і мені немає в чому ходити. А живемо ми в родині бідно, а тому нові купити не зможемо Тоді швець заспокоїв хлопчика і сказав: - Давай мені свої черевики, я полагоджу тобі їх. Через короткий час хлопчик, весь сяючий від щастя, стояв у відремонтованих черевиках. Провівши його, швець продовжив свою справу. Настав вечір. І ось, приходить до нього бідна жінка і каже: - Пробач мене, будь ласка! Я віддала тобі в ремонт свої чоботи, а заплатити тобі мені нічим ... Але ходити без чобіт тепер не можна - холоди настали ... Швець тільки посміхнувся і сказав: - Готові твої чоботи. Носи і не зношуй! - І віддав їх жінці, так нічого не зажадавши. Наступала ніч. Давно закінчивши всі свої справи, швець сидів біля вікна і чекав обіцяного гостя. Справа вже наближалося до сну, коли швець, зажурилися від безплідного очікування, став стелити собі постіль. І тут у двері постукали. Відкривши, швець побачив перед собою подорожнього. Той сказав: - Пусти мене до себе переночувати. Я весь день в дорозі, але податися мені не до кого: ніхто до себе на ніч не пускає ... Зглянувся швець над ним і пустив до себе в будинок. Давши відпочити подорожньому з дороги, швець уклав його спати на своє ліжко, а сам постелив собі на підлозі. І ось, відходячи до сну, він думав про себе: - Напевно, я виявився негідний гостя, тому що він так і не з'явився до мене сьогодні ... Мабуть, він не удостоїв мене честі справити з ним цей напередодні великий святковий день - з такими невеселими думками і заснув швець. І ось знову сниться йому, як все той же тихий голос говорить йому: - Я сьогодні приходив до тебе тричі, і кожного разу ти Мене радо приймав. ЧАСТО І НАМ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЛЮДИ ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОПОМОГИ.МИ НЕРІДКО ВІДХИЛЯЄМОСЬ ВІД БОЛІ БЛИЖНЬОГО НАПЕВНО ДО КІНЦЯ НЕ УСВІДОМЛЮЮЧИ ЯК ВІДДАЛЯЄМОСЬ ВІД ГОСПОДА. БО ВІН ПРОМОВЛЯЄ ДО КОЖНОГО ІЗ НАС :"БО ЩО ВИ ЗРОБИЛИ БЛИЖНЬОМУ --МЕНІ ЗРОБИЛИ." (ХРИСТИЯНСЬКА ПРИТЧА)
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Щоб бути щасливим запам'ятай п'ять простих правил:
1. Звільни своє серце від ненависті - прости. 2. Звільни своє серце від хвилювань - більшість із них не збуваються. 3. Веди просте життя й цінуй те, що маєш. 4. Віддавай більше. 5. Чекай менше.
Повідомлення відредагував Darka - 8 квітня 2015 03:58
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Марнота заполонила душі, Наче павутиння мертву хату. Німоту її зненацька не порушить Подих вітру мрійливо-крилатий. Зачинили в хаті двері щільно — І туди не можна завітати. Помирає в темряві повільно Та душа, що мріяла літати. Раптом — промінець ясний із неба Крізь фіранку глянув всередину, Запитав: «Чи є якась потреба?» — Диво сталось вмить у тій хатині. Потягнулося усе до сонця, Усміхнулось щиро, заясніло, Ожило заплакане віконце, Двері враз протяжно заскрипіли. Увірвався в хату свіжий подих, Павутиння заходивсь зривати І згрібати непотрібний мотлох, Усе чисто з неї вимітати. Сонце кинуло із пригорщі проміння, Засміялось небо веселково, Розлетілось мертве павутиння, — І життя там забриніло знову. Так проміння Божої любові Поверта життя душі померлій. І вона в своїй святій обнові Сяє, мов дорогоцінні перли. Лідія Вудвуд
Повідомлення відредагував Ксенічка - 10 квітня 2015 00:13
Молитва – це розмова з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа. У нас все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров'я, їжа, все це дається нам Богом. Тому в радості і в смутку, при потребі чи з подякою ми повинні звертатися до Бога.Саме молитва дозволяє відчути радість присутності Бога в нашому житті.
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Молись тоді, коли ослабне віра, Коли в путі вже зовсім знемагаєш. Знай, що у Бога ласки є без міри, І знай, що Він про тебе пам’ятає. Молись в хвилину горя і недолі, Коли ти впав і важко тобі встати, Коли ти сам, мов та билина в полі, Господь тобі бажає поміч дати Молись, молись, бо це одна дорога, Щоб спокій серцю втомленому мати. Молись Йому - розвіється тривога, І серце буде в радості співати. Молись йому так просто, як ти вмієш, І Він почує всі твої благання, Твою журбу Він, мов туман, розвіє, Лише молись, молися без вагання. Молись, коли прийде найбільше горе, Життя твоє, мов море, захвилює, Коли погаснуть ясне сонце й зорі, Молись тоді - і Бог тебе почує.
--------------------
Радій життю, бо тільки раз дається.. Цінуй його так невловиму мить. І поки серце ще у грудях б’ється, Нехай Господь тебе благословить! :)