Десь у полі соловейко


Десь у полі соловейко
Пісню заспівав,
Нашу матінку рідненьку
Піснею вітав.
Поклонімося і ми
Матінці коханій,
Лиш вона поміж людьми
Завжди разом з нами.
Мати квіти посадила
Під віконце біля хати,
Наче діти тії квіти
Стала доглядати,
І діточок, як квіточок,
Цілий вік ростила
Недоїла, недоспала....
Звідки в МАМИ сила ?
Із любові, із серденька,
Із теплого літа....
Наша матінка в родині
Наче сонце світить .

У маминих очах, неначе цвіт лілеї


У маминих очах, неначе цвіт лілеї
І жар зорі - це бачила не раз.
Коли нам гірко - ми приходимо до неї,
І забуваємо її в солодкий час.
Мамо, Тобі низесенько я вклонюсь,
Мамо, на теплі руки нахилюсь,
Мамо, пробач мені пекучий гріх,
Мамо, Ти найдорожча за усіх.
Мамо, Тобі низесенько вклонюсь,
Мамо, за тебе Богу помолюсь,
Мамо, прийду я знов на Твій поріг,
Мамо, Ти найдорожча за усіх.
Цю праведну любов, яку беру в дорогу,
І доброту - від матері дано.
Куди б не йшла, тамуючи тривогу.
Для мене світить мамине вікно.

Ода матері

Ми славимо Матір найкращу, єдину.
Яка дарувала життя нам на вік.
За ночі безсонні, за руки невтомні
Вклоняємось Матері низько до ніг...
Ми славимо Матір за ласки безмірність,
За щиру молитву на тисячі літ.
Задовге чекання, надію і вірність,
І подихом серця осяяний світ!
Ми славимо Матір за очі прекрасні,
Що сяють і в ночах, як зорі ясні,
Подалі ведуть від біди повсякчасно,
І символом щастя з'являються в сні!
Ми славимо Матір за вміння прощати,
Усе розуміти, бути поруч в путі,
І щоб там не сталось, завжди надихати,
Нам прикладом бути у цьому житті!
Ми славимо Матір, яка нас навчила
Любити свій дім, і свій батьківський край.
Як слово любові, матусенько мила,
Ти нашу подяку всім серцем вбирай!
Любов материнська весь світ зігріває,
Незгасно осяює далеч років.
Життя поколінь ця любов зберігає.
Ми славимо Матір – майбутнє віків! (К.Грубляк)

Посміхнись, моя мамо,

Посміхнись, моя мамо,
Прийде знову весна,
І розтануть тумани,
Ти, як зірка, ясна,
Ніжна, наче берізка,
Як тополя, сумна,
Відпочинь, моя люба,
Ти у мене одна...
Твої руки ласкаві,
Як натомлені крила,
Ніжно-ніжно цілую,
Моя горлице мила.
Ти мені дарувала
Все життя, цілий світ,
Моє сонечко миле,
Відпочинь, відпочинь.
Твої очі привітні
Від біди бережуть,
А слова заповітні
В моїм серці живуть.
Не захмарить світанки
Сивиною років,
За недоспані ранки
Я вклоняюсь тобі... ( К.Грубляк)

Торкнулись руки матері дитини…

Торкнулись руки матері дитини…
І… спокій скрізь, казкові сни,
У них тепло і ніжність, і довіра,
В якому б віці не торкалися б вони.

Допомагають перші кроки нам робити,
Які в житті такі завжди важливі.
Не звикли ми, звичайно, їх лічити,
Але з руками мами ми щасливі.

Ні! Не прості ці материнські руки,
Бо дарували теплий нам обід…
Не вистачає їх, коли розлука
Та скрізь лишається їх слід.
В надійності і затишку їх сила,
У квітах, що торкаються зорі…
Які ж ви, руки матері, красиві!
З чим вас зрівняти ще мені?

А з чим зрівняти? Мабуть і не знаю.
Їх неповторність бачу знов і знов.
Єдині, ту магічну силу мають,
Яка зоветься віддана любов.

Яке ж святе слово, любе і ласкаве

Яке ж святе слово, любе і ласкаве
для кожного дорослого
і для немовляти,
що любо сказало
перше слово - мати .

Мати - це душа і сердце ,
і велика сила ,
вона кожного із нас
серцем зкормила ,
ласкою купала
і як часто із-за нас
і не доїдала

Все робила для нас ,
щоб нам життя дати
і ніхто сильніше не любить ,
як рідная мати.

Чи є в світі що світліше,

Чи є в світі що світліше,
Як мамині очі,
Що все зорять за дітками
Вдень і серед ночі?

Чи є в світі що миліше,
Як мамині руки,
Що працюють для дитини
Щиро без примуси?

Чи є в світі що щиріше,
Як серденько мами,
Яке б'ється для дитини,
Днями і ночами,

Чи є в світі що дорожче,
Як мама кохана,
Що трудиться для дитини
До ночі від ранку?

Мама, мамочка, мамуся,

Мама, мамочка, мамуся,
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
Підняли мене з колиски
Ніжні руки мами,
Берегли від горя-лиха
Днями і ночами.
Вчили на землі стояти,
І ходити вчили,
І коли бувало важко,
Додавали сили.
Працьовиті та невтомні,
Ласкою зігріті,
Руки мамині для мене
Найдорожчі в світі.
Нема в цілім світі,
Всім вам признаюся,
Кращої матусі,
Як моя матуся.
А моя наймиліша
Зі всіх людей ненька.
Тиха, мов голубка,
Щира і миленька.
Я свою матусю
Щиро так кохаю,
Що і розказати
Не вмію, не знаю.
Коли я хворенький,
Прийде моя ненька.
Тільки раз погляне,
Мені легше стане.
Над матері в світі
Немає опіки.
Материне серце –
То найкращі ліки.

Дорога додому, дорога до хати,

Дорога додому, дорога до хати,
Де жде мене рідна задумана мати,
I очі чарівні, - такі мені милі,
A ще погляд сина, відвертий i щирий,
Наповнений щастям ,- такий зрозумілий.

Дорога додому, дорога до хати,
Як довго мені довелося блукати,
Шукати, губить, не знайти, помилятись,
Надіятись, вірить, любить i боятись,
За тих , хто у серці глибоко запали,
За тих хто молився, - мене зберігали.

Дорога додому, дорога до хати,
Нам вічно по ній у житті повертати,
Де мамина пісня, дитяча колиска
I батьківське слово i щира усмішка,
А ще ніжна жінка i вірне кохання
I хлопчик маленький, - моє сподівання.

Дорогу додому, дорогу до хати,
Дай , Боже усім, віднайти, відшукати,
Зустріти матусю свою на порозі
I батька обняти,
Ще очі чарівні, що довго чекали,
Так довго чекали, - любов зберігали

A ще погляд сина, відвертий i щирий,
Наповнений щастям ,- такий зрозумілий.