Найбільший скарб - моя матуся! Її люблю я. У неї вчуся. Учусь прощати. Учусь радіти. Як жити віддано.І як любити. Як добрі справи совершати, Людину чуйністю як лікувати. Збагнуть не можу, звідки сила, Що гнала так її вітрила? Звела на ноги аж десять діток! П"ятьох соколів.П"ятьох лебідок. Невісточок, зятів стрічала, Онуків влітку доглядала. Снували руки без відпочинку, Такі дбайливі, такі невпинні… …Роки пройшли. І я збагнула, Сама спізнавшиматеринства, Життя вітрил вам виповняла. Любов і материнська слава!
У моєї мами очі волошкові, Очі проліскові, ніби неба синь... Їх не позабути вже мені ніколи, Бо ті ж самі очі має і мій син!.. КИдаю я поглад в милі оченята- Подумки ж лечу я в далечінь... До вас! Як живеться, мамо, в небесах зірчатих? Ви вже відпочили від турбот про нас? Порадійте, мамо. з нами за родину! Ми всі тут близенько...Поруч біля вас... І нема години, і немає днини, Щоби не згадали про тодішній час! Ваші очі, мамо. з нами поусюди, Погляд ваш ласкавий зігріває нас... Не сумуйте, мамо! Скоро осінь буде - Вам привіт пошлемо з журавлем до вас...
Мене мови мама вчила Ще під серцем як носила! Колисаночки співала І тоді я міцно спала… Вдень зі мною розмовляла, Ніжним словом осипала... Омивало. як любисток, Мене слово українське Я не зраджу свою мову, Найріднішу, калинову, Бо чудова, світанкова Українська моя мова!…
Ніч сонцем раптом засіяла, Веселка в небо зіп"ялась… Мені приснилась моя мама! Приснилась вперше… І ураз Здригнулось серце. Упізнало! В обійми кинулась душа. І ніжно мама обізвалась: "Глянь, донечко, навкруг дива. Веселка грає, сонце сліпить!"- Вуста усмішкою взялись… І підштовхнула мене стиха: "Іди до діток, не барись…!" «Верніться, мамо!» - мовитьхочу… Та вже не чуєте мене, І тільки усмішка шепоче: «Із серця викинь все сумне
Упаду я снігами дзвінко, Блискавицею вдарю стрімко! І з піснями проллюся дощами… Лиш почуйте мене, мамо! На веселці усядуся вранці, Як в дитинстві у колисанці, Ніччю зорями я пройдуся… Лиш побач мене, матусю! Гулко серце застука в мені І душа забринить уві сні, Ось прокинулася ізрання. .. Заспокойте мене, мамо! Щось здригнулися дрібно плечі, І зайшлося холодом серце… На землі тепла замало! Ви зігрійте мене, мамо
Відлітають роки журавлями. Та не лишить нас у самоті Сяйво славних очей твоїх, мамо, Що найкращі для нас у житті.
Ти сама лікувала нас в ліжку, Піклувалась, молилась за нас, Щоб на хибну не стали доріжку, І щоб вогник добра в нас не гас.
Берегиня сім'ї та любові, Підіймала дітей на крило, Добре кожному мовила слово, Об'єднавши усіх за столом.
Вже літа забілили нам скроні, Та спокійним стає серця стук, Коли сняться нам теплі долоні Твоїх рідних і лагідних рук.
--------------------
Радій життю, бо тільки раз дається.. Цінуй його так невловиму мить. І поки серце ще у грудях б’ється, Нехай Господь тебе благословить! :)
Багато в серці маю дорогого, Та'є одне, що сонцем виграє: Та мить, коли торкаюсь до святого, До найдорожчого, що ще у мене є.
До найріднішого за все на цьому світі, До наймилішого – а це твоє ім'я. До тебе, мамо, я лечу щомиті, Моя голубко, зіронько моя.
Моя невтомна бджілко-трудівнице, Спішиш на крилах щастя принести. А я до тебе – до життя криниці – Напитися любові й доброти.
До тебе, мамо, полохлива пташко, Торкаюсь ніжно променем душі, Як теплий вітер – пелюсток ромашки, Як пестять землю весняні дощі.
Біжать до тебе всі мої дороги, Летять до тебе всі мої думки. Сплітаються цілунки і тривоги, І до твоєї туляться руки.
До тебе, мамо, я в тривогах лину, І всі жалі свої тобі несу. Тобі одній, як та мала дитина, Щоб ти зігріла, витерла сльозу.
І пригорнула до свого серденька, І весь мій біль собі перейняла. Прости мене за це, моя рідненька, Прости за все, бо я б так не змогла...
Низький уклін всім матерям на світі, І хай почують сині небеса, Що тільки мама вміє так любити, І світ врятує мамина краса!
--------------------
Радій життю, бо тільки раз дається.. Цінуй його так невловиму мить. І поки серце ще у грудях б’ється, Нехай Господь тебе благословить! :)
Вірші про маму , вірші про маму - найдорожчу
25 червня 2013 13:00
Навігація 
