Дорога Ксенічка,дякую тобі за добрі слова .

Тільки я купила книжку!

Кася я тоже люблю більше книжки,Буду дома на Україні то обовязково собі куплю цю книжку.

ПАВУКОВІ ДІТИ
Приїхавши в гори на відпочинок, мати чотирилітнього Марка почала вбивати павуків, що по всіх кутках розплели своє павутиння.
Марко спостерігав якийсь час за нею, а потім каже:
— Мамо, малих павуків не вбивай! Мати питає його:
— Чому? Хіба ти не бачиш, які вони огидні?
— Але для своїх мамів вони такі гарні!
“Бог — це батько, що любить так, як мама”, — сказала на уроці катехизму одна дівчинка.
Може, не знаходиш у собі багато рис, які б тобі подобалися, але для Бога ти — найгарніше створіння у світі: немає нікого подібного до тебе.

МАСКИ.
Одного дня на пляжі зустрілися Краса і Гидота.
— Скупаймося в морі, — запропонувала Гидота Красі.
Роздягнулися й попливли морем.
Через якийсь час Гидота вийшла з води і, не знайшовши свого вбрання, взяла одяг Краси і пішла собі своєю дорогою.
I Краса вийшла з води і, не знайшовши свого одягу, взяла вбрання Гидоти.
Та й вона пішла своєю дорогою.
(К. Жібран)
Ще й сьогодні чоловіки і жінки замінюють Красу Гидотою.
Але є й такі, що бачили справжнє обличчя Краси і пізнають її, незважаючи на одяг. Є й такі, що пізнають обличчя Гидоти, і навіть вбрання не ховає її перед їхніми очима.

ПАМ’ЯТАТИ ПРОПОВІДЬ
У неділю, прийшовши з церкви, жінка готувала обід. її чоловік вирішив покпити з неї і спитав:
— Чи ти могла б переповісти те, що сказав нині отець на проповіді?
— Я вже не пам’ятаю, — зізналася жінка.
— Чому ж тоді ходиш до церкви слухати проповіді, котрих не пам’ятаєш?
— Дивись, дорогенький, вода миє картоплю, але не лишається в мисці, а таки моя картопля є добре вимита.
Не обов’язково запам’ятовувати всі проповіді. Важливо дозволити, щоб Боже Слово “вимило” нас

ПЕРЛА
Устриця пожалілася сусідці:
— Відчуваю великий біль у моєму єстві. Сусідка відповіла з гордим вдоволенням:
— Хвала хай буде небесам і морю! Я не відчуваю жодного болю. Я — здорова всередині й зовні! Добре мені!
Рак почув розмову двох устриць і звернувся до тієї, що була здорова всередині й зовні і не відчувала жодного болю:
— Так, тобі добре й ти здорова, але біль, що твоя сусідка відчуває всередині, — це перлина неймовірної краси.
Найбільша ласка — та, яку має перша устриця. Коли до неї потрапляє піщинка піску, вона ранить її. Устриця не плаче, не кричить, не впадає в розпач. День у день вона перемінює своє терпіння у перлину — шедевр природи.

ЯЙЦЕ
Бідна жінка знайшла одне яйце. Дуже зрадівши, вона покликала свого чоловіка і дітей та сказала:
— Наші турботи і бідування скінчилися! Дивіться! Я знайшла оце яйце. Ми його не їстимемо, а занесемо до сусіда, щоб його квочка висиділа нам курчатко, яке стане куркою. Очевидно, і курку не будемо їсти, а розведемо багато курей, щоб мати багато яєць. Але не будемо їсти ні курей, ні яєць, а продамо їх і купимо телицю. Телиця виросте, народить телят і так будемо мати велике стадо. Продамо це стадо і купимо собі поле, потім продамо… купимо.., продамо… і купимо…
Захоплено показуючи руками, які великі поля можна було б купити, вона ненароком випустила яйце, і воно розбилося.
Наші постанови часто є подібні до балачок цієї жінки: “Зроблю… Налагоджу… Буду…” Минають дні й роки, а ми не робимо нічого.