. РИЧАРД ПОЛ Еванс Як я врятував свій шлюб Частина 1 Моя старша донька, Дженна, нещодавно розповіла: «Коли я була маленькою, найбільше боялася, що ви з мамою розлучитеся. Коли мені було 12, я вирішила, що ви так часто сваритеся, що вам краще б розлучитися ». Потім Дженна посміхнулася і додала: «Я рада, що ви, мої дорогі, все-таки всі свої проблеми вирішили».
Багато років ми з Керрі, моєю дружиною, зазнавали труднощів. Зараз я вже й не згадаю, що саме допомогло нам зблизитися знову, вже точно не наші характери, які, м'яко кажучи, не дуже підходили одне одному. Чим довше тривав наш шлюб, тим більше наші відмінності були помітні. Коли я став «багатим і знаменитим», наш шлюб і зовсім став тріщати по швах - проблеми тільки посилилися. Нам настільки складно стало уживатися разом, що кожен мій книжковий тур я сприймав як віддушину і відпочинок один від одного. Хоча майже завжди виявлялося, що за цей відпочинок доводилося «розплачуватися» шумним поверненням. Сварки стали регулярними, а мирне життя вже здавалася неймовірною розкішшю. Ми розставили навколо себе загороджувальні стіни, щоб захистити себе від негативу. Розлучення було близько…. І сама тема вже неодноразово була нами обговорена.
Я був на черговому книжковому турі і мене відвідала одна думка. У нас відбувся чергова важка розмова з Керрі, яка переросла у сварку. Керрі кинула трубку. Я був один, в засмучених почуттях і дуже злився. Я дійшов до самої точки кипіння. І саме тоді я звернувся до Бога. Навіть не так: я «наїхав» на Бога! Не знаю, чи можна це взагалі називати молитвою, чи можна крик називати молитвою? Але що б то не було - я це ніколи не забуду. Я стояв в душі дуже дорогого готелю і кричав на Бога, бо мій шлюб мене не влаштовував, і я більше жити в ньому не міг. Я одного зрозуміти не міг. Чому так складно все? У глибині душі я знав, що Керрі - дуже хороша людина. Та й я не поганий. Чому ж так важко нам разом уживатися? Навіщо взагалі я одружився на комусь, хто так сильно від мене відрізняється? І що, важко їй чи що помінятися?
Коли вже сили мене залишили, спустошений і зломлений я сів на підлогу душової кімнати і заплакав. В глибині моє відчаю до мене прийшло осяяння. Рик, змінити її ти не зможеш. Але ти сам можеш змінитися. І в цей момент я почав молитися. Якщо я не можу змінити її, зміни мене, Боже. Молитва моя затягнулася до пізньої ночі. Молився і весь наступний день, поки летів додому. Молився, коли входив в будинок, де мене зустрічала холодна дружина, яка, здавалося, ледь мене впізнала. У ту ніч, коли ми лежали в ліжку, в сантиметрах один від одного і одночасно в сотнях світлових років, до мене прийшло нове осяяння. Я знав, що треба робити.
На наступний ранок я повернувся обличчям до Керрі і запитав: «Що мені зробити, щоб твій день був сьогодні краще?»
Керрі глянула на мене гнівно: «Що?»
- Що мені зробити, щоб твій день був сьогодні краще? - Ти нічого не зможеш зробити, - сказала вона. - Чому ти це питаєш? - Тому що я серйозно це кажу, - сказав я. - Реально хочу знати, що мені зробити, щоб твій день був краще.
Вона глянула на мене з явною недовірою: «Хочеш щось зробити? Зроби прибирання на кухні ». Мені здається, вона чекала чергового спалаху гніву. Я ж кивнув і пішов прибирати.. На наступний день я поставив те ж саме питання. Очі її звузилися і я почув: «Прибери в гаражі».
Я глибоко зітхнув. День мій вже був спланований, а завдання це, я був упевнений, мені дали просто так, без будь-якого сенсу. Мені дуже хотілося в той момент вибухнути і накричати. Але я сказав: «Добре». Наступні дві години я провів у гаражі. Керрі не знала, що й подумати. Прийшов наступний ранок. Питання знову прозвучало..
- Нічого не треба робити, - сказала моя дружина. - Нічого. Перестань питати мене про це. - Вибач мене, звичайно, - сказав я. - Але я собі дав обіцянку, що не порушу. Як мені зробити так, щоб твій день був краще. - Навіщо тобі це все? - Тому що я люблю тебе, - сказав я. - І наш шлюб теж.
На наступний ранок я поставив те ж питання. І на наступне. І на ранок після нього. Десь на другому тижні сталося диво. Коли я задав вже звичне питання, Керрі розплакалася. Коли вона трохи заспокоїлася, Керрі пояснила: «Досить мене питати про це. Проблема не в тобі, проблема в мені. Зі мною дуже важко жити. Я взагалі не розумію, чому ти від мене не йдеш ».
Я ніжно взяв її за підборіддя і змусив її подивитися мені в очі: «Тому що я тебе люблю. Що мені зробити, щоб твій день був краще ».
- Та це мені треба тебе про це питати. - Треба, - сказав я. - Але не зараз. Зараз мінятися потрібно мені. Ти повинна зрозуміти, як багато ти для мене означаєш..
Тут вона поклала свою голову мені на груди: «Пробач мені. Я була з тобою такою злою ».
- Я тебе люблю, - сказав я. - Я тебе теж, - почув я у відповідь. - Що мені зробити, щоб твій день був краще?
Вона подивилася на мене, з якимось милим виразом на обличчі: «Може сьогодні разом кудись сходимо?»
Я посміхнувся і сказав: «О, мені подобається ця ідея».
Своє питання я продовжив задавати весь наступний місяць. Ми перестали сваритися. А потім Керрі запитала мене: «А мені що робити? Як мені стати для тебе кращою дружиною? »
Повідомлення відредагував Ксенічка - 8 квітня 2015 01:52
І це зруйнувало останні стіни між нами. Ми почали чесно обговорювати, що нам потрібно від життя, як зробити життя один одного легше і щасливіше. Звичайно, не всі проблеми нам вдалося вирішити. І не можу сказати, що після цього ми жодного разу не посварилися. Але тон наших сварок змінився. Не тільки їх частота знизилася, в них не було того напруження, що раніше. Ми немов забрали кисень у цих сварок. Під час сварок ми перестали намагатися зробити один одному якомога болючіше.
Керрі і я прожили в шлюбі вже більше тридцяти років. Я не тільки її люблю, мені вона дуже подобається. Мені подобається проводити з нею час. Мені її постійно не вистачає, коли її немає поруч. Мені вона дуже потрібна. Багато наших відмінностей в якийсь момент перетворилися на наші сильні сторони, а якісь і зовсім зійшли нанівець. Ми навчилися піклуватися один про одного, і, найголовніше, ми здобули бажання це робити.
Шлюб - штука нелегка. Але і батьком бути складно, і у формі себе тримати, і книжки писати. І все, що важливо в моєму житті, далося мені нелегко. Йти по життю з кимось поруч - це великий дар. Ще я зрозумів, що в шлюбі зцілюються наші самі непривабливі частини характеру. А такі у нас є у всіх.
З часом я зрозумів, що наш досвід був ілюстрацією більш широкого уроку про шлюб. Питання, яке кожен чоловік повинен задавати своїй другій половині: «Що я можу зробити, щоб твій день був краще?» Це і є любов. Романи про кохання, а я кілька таких написав, завжди про бажання і про «жили вони щасливо з тих пір». Але справа в тому, що «жили вони щасливо» не результат бажання. Ну або результат не того бажання, яким наповнені любовні романи. Справжня любов - це не бажання володіти людиною, а бажання щастя для неї. Іноді навіть ціною власного щастя. Справжня любов - це не спроба зробити з об'єкта любові точну копію себе самого. Це розширення власних можливостей дбати і терпляче робити все, щоб коханій людині було добре. Все інше - це лише варіації егоїзму.
Я не посмію стверджувати, що мій випадок з Керрі підійде для кожного. Але за себе я невимовно радий, що моя сім'я живе, і в мене є дружина, мій найкращий друг, з якою я прокидаюся поруч щоранку. І ще я вдячний за те, що час від часу, через десятиліття, один з нас повертається до іншого й запитує: «Що я можу зробити, щоб твій день був краще?» І не важливо, тобі ставлять це питання або ти - заради цього варто прокидатися.
Господніх благословінь вашим родинам дорогенькі!!
Повідомлення відредагував Ксенічка - 8 квітня 2015 01:55
.В ДОСТАТКУ Бог перевіряє нашу ВДЯЧНІСТЬ †...В БІДНОСТІ Бог перевіряє нашу ВДОВОЛЕНІСТЬ †...В ТЕМРЯВІ Бог перевіряє нашу ВІРУ †...В ТРУДНОЩАХ Бог перевіряє нашу ДОВІРУ †...В КОЖНІЙ СИТУАЦІЇ Бог перевіряє нашу ЛЮБОВ
І все це для того, щоб ми наблизились до Нього, уподібнились до Нього, щоб могли бути там, де Він
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Дивна їй влада випала, Спробуй збагнути тільки, Поки що, в певних випадках, Сильна над нами жінка. Ми ж бо над нею пануємо, Так від народження, здавна, Але чомусь ігноруємо Те, що вона рвівноправна. В буднях, багатих стресами, Очі її печальні… Жінка, якщо по-чесному, Явище надзвичайне. Тут зрозуміло кожному Без філософських суджень, В Слові читаємо Божому: «Жінка — то тіло мужа…» Інколи щось не ладиться, Болем хтось душу ранить, Жінка — вона порадниця, Першою в поміч стане, Наче голубка-горлиця, Буде тужити з нами, Тихо за нас помолиться, Змиє журбу сльозами. Все ж таки ми не ангели, Що там гріха таїти… Гляне очима спраглими — Вибачить, наче дітям, Ще й обдарує ласкою, Ніжністю незбагненою, Мудрою і прекрасною Бачим її щоденно. Учить вона, виховує, Не зрозуміло тільки: Скільки іще приховано Сили в цієї жінки.
Сергій Рачинець
Повідомлення відредагував Ксенічка - 22 квітня 2015 23:27
Один чоловік все життя був щасливим. Він весь час посміхався, сміявся, ніхто і ніколи не бачив його сумним. Бувало, хтось із людей завдавав йому з цього приводу різні питання: - Чому ви ніколи не сумуєте? Як вам вдається завжди бути радісним? У чому секрет вашого щастя? На що чоловік зазвичай відповідав: - Колись я був таким же сумним, як і ти і раптом мене осінило: це МІЙ вибір, МОЄ життя і я роблю цей вибір кожен день, кожну годину, кожну хвилину. І з тих пір кожен раз, прокидаючись, я запитую себе: "Ну, що ж я виберу сьогодні - печаль чи радість?" І завжди виходить так, що я вибираю радість.
--------------------
Коли береш наповняються руки,коли віддаєш наповняється серце.
Зупинись на краю безодні. До погибелі шлях забудь. Бог прощає тобі сьогодні. І дарує спасіння путь. Посміхнулось весняне небо Чисте, лагідне, голубе. За минулим не плач, не треба. Бог для щастя створив тебе. Віка Яричевська
"Гормон щастя" або життя без депресії., Українки живуть без депресії чи не так?
8 квітня 2015 01:47
Навігація 
