Маю надію,що Нінок,не образиться,але,щоб якомога більше людей прочитали це,копіюю її допис і сюди.(прошу вибачення,якщо щось не так.) Вже давно по телевізору показують сюжети , як люди обмінюються одягом , технікою , речами і т.д. Може хто має бідніших сусідів чи знає людей, які , наприклад, потребують дитячі речі(я би такі могла віддати , ще й переслала би). Розкажу випадок з мого життя ": пару років тому , якраз у пік "мого моднічества"(я тоді досить пристойно заробляла і весь купувала нове) я спитала знайому , чи може знає кого, кому би потрібні були жінеочі речі. Каже , знаю , одинока мама , яка старається тратити все на дитину і на себе зовсім не хватає, а батьки в селі старенькі , не мають чим допомагати. Я повіддавала все що могла , навіть були дуже дорогі костюми (такі прикольні , я на роботу ходила ,).Пройшов час , зустріла якось ту знайому і вона каже- ти знаєш, та дівчина похудала на 4кг , щоб носити ті речі , все дуже добре , вона поміняла засічку , пофарбувалась , "цвіте і пахне" .І вже не виглядає на ту пригнічену життєвими негараздами жінку. Супер ,що так можна деколи домогти людині "воспрять духом".Я це знаю , в мене були періоди в житті , коли ледь на іжу хватало , і таку собі.Треба щось робити , та , бо само не найде... Нінок дякую.Цей допис допоможе нам діяти і сказане стане реальністю.

Ксенічка , як можна! Що я "дєвочка-нарцис, тільки в мене там купа орфографічних помилок , я трохи спішу , бо малий на ліжку крутиться , а я неті хоч можу посидіти.

Нінок,думаю в такій темі ніхто на помилки незважає ні твої ,ні мої,тут читають серцем(хіба,що трапляються дуже нервозненькі,але поки таких не було )

Я дуже боюсь,щоб заклик про допомогу,який оголосила Костя Люда не залишився без уваги.

А якщо спробувати зробити життя наших діток більш екологічним приклавши трошки зусиль та любові.
Ось тут

Моя бабуся вже роки виписує релігійний журнал "Промінь Любові" з Закарпаття. Вона завжди давала всім охочим почитати його і купляла для себе, родини, сусідів і подруг. Один час журнал вже припинив існування через брак коштів. Але хочу сказати що "Промінь Любові" читається на одному подиху, як відкриєш то закрити дуже важко, бо хочеться читати ще ту і ще ту статтю. Я хочу подати копію статті Послання Папи Івана Павла II на Великий Піст 2004 можливо дівчатам буде цікаво прочитати а адреса самого журналу: http://promin-lubovi.narod.ru/content.htm
Хочу добавити що на весні мають проголосити Папу Івана Павла II святим.

Послання Папи Івана Павла II на Великий Піст 2004

Найдорожчі Брати і Сестри!
1. Промовистий обряд посипання голів попелом розпочинає святий час Великого Посту, під час якого літургія наново закликає віруючих до ґрунтовного навернення і довіри до Божого милосердя.
Обрана цього року тема великопісного послання „Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18, 5) - схиляє до роздумів над ситуацією дітей, яких також і сьогодні Ісус кличе до Себе й показує їх як приклад тим, які бажають стати Його учнями. Слова Ісуса змушують задуматися над тим, яким є ставлення до дітей у наших родинах, у суспільстві й Церкві. Вони також є стимулом до відкриття простоти й довіри, що ними повинен відзначатися віруючий, наслідуючи Божого Сина, Який розділив долю найменших і вбогих. Саме це мала на увазі свята Клара з Ассізі, коли казала, що Він, „покладений в яслах, убогий жив на землі й нагий залишився на хресті" (Заповіт, Францисканські джерела, 2841).
Ісус любив дітей і радий був їх бачити, бо цінував їхню простоту та радість життя, невимушеність і повну захоплення віру (пор. Ангел Господній, 18.12.1994). Тому Він бажає, щоб спільнота відкривала для них обійми і серце, як для Нього самого: „Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18,5).
Окрім дітей, Господь згадує „найменших братів", тобто бідних, нужденних, голодних і спраглих, чужоземців, нагих, хворих, ув'язнених. Якщо хтось їх приймає і любить чи, навпаки, ставиться до них байдуже і відкидає їх, то так само ставиться до Ісуса, бо в них Він присутній в особливий спосіб.
2. Євангеліє розповідає про дитинство Ісуса в убогому домі в Назареті, де Він, слухняний Своїм батькам, „зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей" (Лк 2,52). Ставши дитиною, Христос схотів зазнати людської долі. „Применшив Себе самого, - пише Апостол Павло, - прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної" (Флп 2,7-8). Коли дванадцятирічним хлопцем Він залишився в єрусалимському Храмі, тоді так сказав Своїм зажуреним батькам, які Його шукали: "Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?" (Лк 2,49). Воістину все Його існування характеризувалося довірливим і синівським послухом Небесному Отцю, "Їжа Моя, - говорив Він, - волю чинити Того, Хто послав Мене, і діло Його вивершити" (Йн 4,34).
У роки Свого проповідування Ісус багаторазово повторював, що лише ті, які спроможуться стати як діти, зможуть увійти до Царства Небесного (пор. Мт 18,3; Мр 10,15; Лк 18,7; Йн 3,3). У Його навчанні дитина є промовистим образом учня, покликаного до того, щоб із дитячим послухом іти за Божественним Учителем: „Хто, отже, стане малим, як це дитя, той буде найбільшим у Небеснім Царстві" (Мт 18,4). „Ставати" меншими і „приймати" менших - це два аспекти того самого навчання, з яким Господь також і в наші дні звертається до Своїх учнів. Тільки той, хто робить себе „меншим", спроможний прийняти з любов'ю „найменших" братів.
3. Численні вірні стараються вірно йти за навчанням Господа. Я хотів би тут згадати батьків, які без вагання беруть на себе відповідальність за багатодітну родину; про матерів і батьків, які не вважають найважливішим пошук професійного успіху і кар'єри, а дбають про передання дітям тих людських і релігійних цінностей, які надають існуванню правдивий сенс.
Із повним вдячності подивом я думаю про тих, хто працює над вихованням дітей, хто переживає труднощі й старається принести полегшення їм та їхнім рідним у стражданнях, спричинених війною і насильством, відсутністю їжі та води, вимушеною еміграцією і багатьма іншими формами несправедливості, яка існує в світі.
Поруч із такою великодушністю треба згадати й егоїзм тих, котрі не „приймають" дітей. Не бракує неповнолітніх, глибоко скривджених насильством дорослих - сексуальними зловживаннями, змушуванням до проституції, втягненням у продаж і вживання наркотиків; дітей змушують до праці або беруть до війська; на все життя завдають травми безвинним із розбитих сімей; не щадить найменших ганебна торгівля органами і людьми. А що ж сказати про трагедію СНІДу і його руйнівні наслідки для Африки? Говорять про мільйони людей, яких торкнулася ця епідемія, багато з них є інфікованими з моменту народження. Людство не може заплющувати очі на таку тривожну драму!
4. Що поганого вчинили ці діти, що заслужили на таке страждання? З людської точки зору нелегко, а може, навіть неможливо відповісти на це тривожне запитання. Лише віра допомагає нам вникнути в глибоку безодню страждання. Ставши „слухняним аж до смерті, смерті ж хресної" (Флп 2,8), Ісус прийняв на Себе людське страждання й освітив його променистим світлом воскресіння. Своєю смертю Він назавжди переміг смерть. Під час Великого Посту ми знову готуємося до переживання Пасхальної Тайни, котра освітлює надією все наше існування, навіть його найскладніші й болючі аспекти. Великий Тиждень своїми промовистими обрядами Пасхального Тридення наново наблизить нам цю таємницю спасіння.
Дорогі Брати і Сестри! З довірою розпочнімо великопісний шлях, оживлені інтенсивною молитвою, покутою і вразливістю до нужденних. Нехай Великий Піст буде особливо сприятливою нагодою для того, щоб присвятити більшу турботу дітям у родинному і суспільному середовищі, адже вони є майбутнім людства.
Із притаманною дітям простотою в молитві „Отче наш" ми звертаємося до Бога, звучи Його так, як нас навчив Ісус: "Авва", Отче. "Отче наш"! Повторюймо часто цю молитву під час Великого Посту, повторюймо її з внутрішнім піднесенням. Прикликаючи Бога, „Отця нашого", ми усвідомимо, що ми - Його діти і відчуємо разом, що ми є братами. Отак-от нам легше буде відкрити серце для найменших згідно зі словами Ісуса Христа: "Хто приймає дитину в Моє ім'я, той Мене приймає" (Мт 18,5).
Із цим заохоченням за заступництвом Марії, Матері Втіленого Слова і Матері усього людства, прошу Бога про благословення для кожного і кожної з вас.

Roksolana,гарно дякую за таку знахідку для нашої спільної теми.

Щирі вітання бабусі,що прививає любов рідних до духовних цінностей.
Дорогі дівчата.Попросимо Господа допомоги пройти той шлях очищення достойно.

Одразу прошу пробачення,що нарушаю правила форуму та додаю багато тексту російською мовою,але в цьому випадку можна мене строго не судити.Костя Люда дала нам орієнтир кому дійсно потрібна допомога і сьогодні я спробувала частинку як могла відправити.Тож ,дівчатка,рахунок діючий.Думаю зайве буде нам тут ще раз говорити як кожна копіїчка потрібна цій людині.Додаю копію тексту:Одна беда на двоих. В Черновцах одинокая мама воспитывает двойняшек с тяжёлой формой детского церебрального паралича. Государственного пособия в две с половиной тысячи гривен им хватает только на лекарства и еду. А чтобы поехать в санаторий на реабилитацию - мама просит помощи на интернет-сайтах и у знакомых. Рассказывает Алёна Цинтила.


Диагноз ДЦП этим малышам поставили, когда им было по 7 месяцев. Двойняшки Адам и Тимур родились недоношенными - на 30-ой неделе беременности. С тех пор жизнь Анны Кучиер и её сыновей превратилась в выживание. Отец мальчиков - ушёл из семьи, а врачи настойчиво советовали Анне отказаться от детей. Но она решила воспитывать малышей сама.

Аня Кучиер, мать детей больных ДЦП:

- Они весят по 11 килограммов, я вешу 43, ну, может уже 45. Их нужно постоянно носить, постоянно держать на плече, постоянно садить.

Ухаживать за сыновьями Анне помогают бабушка и подруги.

Жанна Остапенко, подруга:

- Дуже важко. Вони постійно от сидять в кімнаті, і вони постійно як би 4 стіни потолок - все, що вони бачать. Тому що постійно взяти їх на вулицю погуляти з ними - неможливо.

Прогулки для них - настоящие испытание. Спуститься с коляской с 5-го этажа - без лифта и пандуса - практически нереально. По словам Анны, социальные службы в помощи - отказали.

Анна Кучиер, мать детей больных ДЦП:

- Мне дали просто 700 гривен разовую помощь в собесе - все. Ни о каких няньках, ни о каких волонтерах речи не было.

Не предусмотрено законом - объясняют в райуправлении труда и соцзащиты. Помогать семьям с детьми-инвалидами некому.

Валентина Гаевская, начальник управления труда и соцзащиты Шевченковского райсовета Черновцов:

- Нема такого, щоб у нас от на державному рівні це питання вирішувалось. Що, допустім, няня приходить там 8-годинний робочий день і їй оплачувалось, це ж має бути оплата.

Единственный выход - самой нанять няню. Но маме-одиночке - это не по карману.

Алена Цинтила, корреспондент:

- На обоих детей в месяц государство выплачивает 2,5 тысячи гривен. Практически все уходит на лекарства и еду, признается Аня. Ни на витамины, ни на игрушки, ни на одежду не остается.

Сейчас женщина экономит даже на памперсах - собирает деньги на новую проводку, старая - перегорела. Было бы легче финансово - если бы мальчиков можно было отдать в садик, - говорит Анна.

Анна Кучиер, мать детей больных ДЦП:

- Я могла бы идти работать, ну, и как бы на эту зарплату жить, плюс выплаты по детям.

Садик для малышей с нарушениями опорно-двигательного аппарата в Черновцах есть. Но трехлетних Тимура и Адама туда взять не могут.

Анжела Починок, главный специалист управления образования Черновцов:

- Цей заклад має на увазі, що діти можуть ходити по сходах, в кімнату гігієни і не потребуть опіки і сторонньої допомоги.

В управлении образования говорят - малыши должны хотя бы ездить на инвалидных колясках. Но их уже несколько месяцев нет на складе. Единственный выход - поставить детей на ноги. Но даже с учетом того, что государство оплачивает реабилитацию - поехать в спецсанаторий семья не сможет.

Анна Кучиер, мать детей больных ДЦП:

- У меня не то, что на поезд на билеты денег нету. У меня денег нету, наверное, на троллейбус до этого поезда доехать.

Эта хрупкая женщина не теряет надежды. И каждый раз, чтобы не заплакать, садится за клавиши.
Алёна Цинтила, Максим Соколик, "Подробности", Телеканал "Интер", Черновцы
Реквізити
р/р 29244825509100
МФО 305299
ЄДРПОУ 14360570
Приватбанк
№ карты 4627085824687996
Кучієр Ганна Иванівна
Ідентифікаційний код 3129813128
(Номер паспорта КР 691020)
Призначення платежу - спонсорська допомога
Подробности-ТВ

"Оглядывайтесь назад: посмотрите, что вы сдела­ли в жизни из любви к ближнему, для духа и света в мире."(слова МАТЕРІ ТЕРЕЗИ.)

Cлова настанови на кожен день Папи Івана Павла II.(знайшла у snigynka)1. Саме цей день я хочу прожити, не намагаючись одразу вирішити всі життєві проблеми.

2. Саме сьогодні зважатиму на свою поведінку: буду привітним до людей, не буду критикувати, виправляти чи вдосконалювати нікого, окрім себе.

3. Саме сьогодні буду щасливим, усвідомлюючи, що я створений для щастя не тільки у вічності, але й тепер. Є лише один світ.

4. Саме сьогодні підлаштуюся під обставини, не прагнучи, щоби вони підлаштовувалися до моїх бажань.

5. Саме сьогодні відведу кілька хвилин свого часу для читання. Як їжа потрібна тілові, так добра книжка потрібна для духовного життя.

6.Саме сьогодні зроблю якийсь добрий вчинок і нікому про це не скажу.

7. Саме сьогодні зроблю щось, до чого не маю жодного бажання. А коли почуватимусь ображеним, не виявлю цього.

8. Саме в цей день складу собі детальний план. Можливо, не буду його ретельно дотримуватися, але спробую виконати два правила: не буду поспішати і буду рішучим.

9. Саме сьогодні буду сильно вірити – навіть коли б обставини схиляли мене до чогось протилежного. Бог піклується про мене так, ніби на світі більш нікого немає.

10. Саме сьогодні не буду нічого боятися. Особливо не лякатимусь радості та всього, що красиве. Не боятимусь вірити в Добро і за все дякувати. Адже все є Божим даром.