Дуже-дуже зворушливо,просто нема слів....аж сльози навертаються на очі,молодчинка шо виклала,коли читаєш то така ностальгія ......

yaarysya,вірші-супер.Це не кожному дано-талант однозначно.Молодець.

yaarysya вірші просто зачитаєшся.

Я колись дуж дуже давно також писала, ало то примітивізм був, те що в мене залишилось. А був ще один зошит який спалила, сьогодні жалію.

Вірші в тебе дуже красиві та ще беруть за душу як то говориться.

yaarysya,
талановита людина, талановита у всьому! твої вірші проймають аж до самого серця, ти дійсно маєш талант, сміло можеш видати власну збірку, а ми тут скинемось на видавництво

yaarysya,
Класно, дуже гарні вірші.

Ой, дівчата, я аж зніяковіла.
musya
galalviv
Soni
лесик-лисик
наталька
KotMarta
дуже всім дякую за такі теплі слова і плюсики Дуже приємно.
Чесно кажучи я трохи вагалася чи варто їх виставляти напоказ. Правда, в студентські роки я їх всіх перечитала своїм одногрупникам і, ясна річ, подружкам.Кілька раз друкували мої вірші у районній газеті.

Справді дуже шкода Адже кожен вірш має свою історію, наповняє спогадами. Хоч може мої вірші трохи кострубаті, але вони є частинкою мене, моїх переживань, надій,... минолого...Тому я їх бережу як зіницю ока .
До цього я не доросла.Щоб видавати книги треба бути поетом, а я так собі - любитель, якому подобається римувати слова Та й давно я цю справу закинула, муза пропала ... а може просто лінь, не знаю...

Ну, якщо мене не засвистали і не закидали тапками напишу ще декілька. Тепер вже про кохання
Почуття
Скажи мені, бо я не знаю
Як називати тебе маю:
Зорею, мрією, коханням,
Чи неземним своїм бажанням?
Відлунням, сміхом чи плачем?,
А може просто - міражем.

Можливо, все це тільки сон
Чи вітрів буйних перегон?
Шум річки, моря, океану,
Чарівне марево туману.
Можливо, я тебе й не знаю,
Але чому ж тоді кохаю?

Чого люблю його так палко?
Чому, скажи мені фіалко,
Невзмозі я ніяк забути
Той дивний погляд, губи, руки,
Цілунок ніжний на прощання.
А я не вірила вірила в кохання...

***************
Намалюю я ніжну усмішку
На блакитному, ні!- на прозорому тлі
Щоб змогла ця усмішка зігріти
Твої темні й холодні дні.

Намалюю я квітку гвоздику
Й принесу у дарунок тобі,
Щоб мене ти, кохана, згадала
Ну, хоча б у чудовому сні.

Все, що скажеш тобі намалюю
І до ніг цілий світ покладу
Я ж тебе до безтями кохаю,
Наче скарб я тебе бережу.

*****************
Я заблукала в царстві самоти,
Забула про кохання, ніжність, вірність,
Забула як і де тебе знайти,
Любов шукала, загубила гідність.

Усе забула тільки спогад тьмяний
Про ніжний погляд і блакить твоїх очей
Щоразу вирина в моїй уяві,
Немов пророцтво найдобріших фей.

Можливо, в пам'яті моїй і це колись зітреться
Й ніколи більше не згадаю я
Про біль душі, що самотою зветься
Й про свої перші й щирі почуття

*****************
Мораль моєї казки
Жагу кохання ти забрав з собою,
Слова банальні залишив мені,
Ти мою ніжність змив водою
Й віддав туманам миті чарівні.

Та зла на тебе я, повір, не держу
Й не пророкую злої долі, - ні!
Я і думкам своїм вже не належу,
Що вирішили залишитися у сні.

Я не благатиму й не плакатиму ревно,
Лиш посміхнусь й піду безслідно вдаль,
Та знай, мою любов принизив ти даремно,
Але у кожній казці є, нажаль, мораль.

*******************

Забудь мене
Й забудь усе, що було поміж нами.
А час пройде і біль мине,
Лиш не карайсь думками.
Любов - це гріх моїх доріг
Заповнених тобою.
Це плач і сміх,
Що в серці ліг розпукою лихою.
Люблю чи ні ?
Гадаю всні
Я вже над самим ранком
Очей огні говорять - ні
Й зовуть любов світанком.

******************
Ти пішов...
Мене залишив на одинці з самотою
Й не спитав чи не загину
Я, відкинута тобою.

Ти пішов...
Не стало й сліду...
Вечір вкрив мене журбою,
А кохання сонце сіло за високою горою.

Ти пішов...
І, віднайшовши так давно жадану волю,
Не бажав і оглянутись
На мою розбиту долю.

Ти пішов...
Проте залишив
Смуток у моїй душі,
Що відбився в тихім сяйві
Безсердечної зорі.

дуже гарно, проникливо!

Чудовий вірш, повернув мене у юнацькі роки, в той час, коли бігала на зустрічі і жила одними почуттями без побутових проблем.