Мамі

Автор: Шологін Т. М.

Не журися, люба мамо,
Якось воно буде.
Не встигнеш ти озирнутись,
А вже з нами будеш.

Прийдеш тихо – тихесенько,
На порозі станеш,
На світ Божий неозорий,
Уже вільна глянеш.

За собою все залишиш –
І біль, і страждання.
Довгі ночі безсонні
До самого рання.

Обійми нас, рідна мамо,
Обома руками.
І ніколи, більш ніколи,
Не розлучайся з нами.

Будем разом із тобою
Господа хвалити,
Що дозволив Святий вечір
Всім разом зустріти.

Маленька донечка

Автор: Шологін Т. М.

По траві зеленій дівчатко ступало
І широко оченятка свої розкривало.
І пташечка, і травинка, й комашка маленька –
Це для нього світ казковий, колискова неньки.

Поряд з донею матуся крок у крок ступає,
Щоби доня не спіткнулась, пильно поглядає.
Бо не хоче, щоб маленька слізками вмивалась,
Коли раптом доня сіла й весело сказала:

„Мамо, мамо, яка квітка, дай мені швиденько.
„Це не квітка, а метелик,” – засміялась ненька.
Та дитятко рученята свої простягає
І матусю свою любу раз у раз прохає:

„Мамо, мамо, зірви квітку і сплети віночок,
Хочу бути дуже гарна, як піду в садочок.”
І матуся для донечки квіток назбирала,
І сплела доні віночок, як вона прохала.

„Доню мила, ти, як квітка,” – мама промовляла,
Й свою донечку кохану в щічку цілувала.
А мала собі сміялась, тихо щебетала,
До матусі, до рідної міцно пригорталась.

Так йшла мати, пригорнувши до себе малятко,
А назустріч, стежиною простував вже татко.
„Доню моя, люба, мила, яка ж ти гарненька,
Ви для мене найдорожчі – ти і твоя ненька.”

Взявши донечку на руки, обнявши дружину,
Йшов по стежці в чистім полі голова родини.
Найдорожчий скарб на світі – своє маленятко,
Пригортав до себе міцно молоденький татко.

Ляночці

Автор: Шологін Т. М. (вірш для внучки Роксолани)

На небі ясна зіронька з’явилась,
На Божий світ дитинка народилась.
За крихітку я помолюся Богу,
Щоб у житті їй визначив дорогу.

Нехай дорога буде світла й чиста,
Оберігає хай дитя Пречиста.
Рости, манюня, добра і вродлива,
Щоб доленька була тобі щаслива.

Мар’яночка буде тебе гойдати,
І пісеньки на сон буде співати.
Щоб у житті ти горенька не знала,
І щоби поруч завжди була мама.

Ластівка

Автор: Шологін Т. М. (вірш для внучки Мар'янки)

Прилетіла ластівка, сіла на віконечко,
Розказати Мар`яночці, що зійшло вже сонечко.
Вже пора вставати, в садочок збиратись,
Мама їсти наварила, треба поспішати.

Мар`яночка встала, умилась гарненько,
Почистила зубки – й до столу швиденько.
„Матусю кохана, що ти наварила:
Омлетик чи кашку – я все буду їла”

А киця вмивається, теж їсти хоче,
Мар`янка сміється до неї, регоче:
„Спочатку я з`їм , бо спішу у садочок,
А потім ти, кицю, дістанеш шматочок.”

Курочка Ряба

Автор: Шологін Т. М. (вірш для внучки Мар'янки)

Зайчик – стрибайчик морквинку гризе,
Другу морквинку Мар’янці несе,
Щоби Мар’янка росла здоровенька,
Мусить морквинку з’їсти швиденько.

Курочка вранці яєчко знесе,
Мама Мар’янці омлетик спече.
„Їж, моя доню,і поспіши –
Курочці Рябій „спасибі” скажи”.

Кошенятко

Автор: Шологін Т. М. (присвячений коханим внучкам)

Встало кошеня раненько
І умилося гарненько.
Сіло на віконечко
Виглядати сонечко.

А оченятка все мружаться,
Бо спатоньки хочеться.
Вчора із мишкою бавилось
То і вставати не хочеться.

А молочко вже вистигло
І трішки мишка випила.
А киця – мама промовила:
„Не виспалась моя киценька.

Очка розплющ, малесенька,
Мишка по хаті бігала.
Ловила сонячні зайчики
І молочко твоє випила”.

А кошенятко плигнуло,
Мишку схопити хотіло.
Не встигло на лапки скочити –
Тільки промінчик вхопило

Мишка у нірці сховалась
І з кошенятка сміялась.
Киця погладила донечку
І так до неї сказала:

„Не гнівайся на мишенятко –
завжди так було і буде.
Котики мишок ловитимуть –
Вони ховатися будуть.”

Кохання моє, з днем народження

Автор: Шологін Т. М.

З днем народження вітаю
Я тебе, моє кохання.
І дарую тобі ласку
І ночей своїх зітхання.

Я тобі бажаю, любий,
Моїх губ не забувати,
Я прийду вночі тихенько,
Щоб тебе поцілувати.

Хай ця ніч триває довго,
Поки ти цього захочеш,
Поки сонечка промінчик,
Твоїх вій не залоскоче.

А як встанеш і згадаєш –
Помолися щиро Богу,
Щоб до тебе я вернулась
Із далекої дороги.

Я повернуся, коханий,
Треба тільки зачекати.
І будемо знову, милий,
В ночі місячні гуляти.

А сьогодні зичу, любий,
Щастя, радості, надії
Я повернуся до тебе
І здійсняться наші мрії.

Казковий сон

Автор: Шологін Т. М.

Спи, моя люба донечко,
Замруж свої оченятка.
Нехай присниться тобі уві сні
Із льодяників хатка.

А котик Мурчик на паркані
Пронявкає свою казку
Про мишку Пік, яка собі
Носить у нірку зернятка.

Гуси – лебеді хай принесуть
Телесика додому.
Щоби бабуся із дідусем
Раділи йому живому.

А Колобочок хай котиться
І обдурить лисичку.
А песик Сірко із вовчиком
Викопають криничку.

Спи, моя мила дівчинко,
Моє кохане сонечко.
Місяць і зіроньки золоті
Дивляться у віконечко.

А вранці встане сонечко
І ти, моя малесенька,
Протупцяєш своїми ніжками
До мене, моя ріднесенька.

Розкажеш, що тобі снилися
Ангели – хоронителі.
Ручки складеш – і будемо
Богу ми разом молитися.

З неволі

Автор: Шологін Т. М.

Мамо моя рідна, голубко сивенька,
Моя найдорожча коханая ненько.
Немає вже тата, ти бідна сама,
Як тая билина у полі сама.

Я прошу, благаю мене дочекатись,
Без тебе, матусю, не зможу зостатись.
Життя своє, мамо, ти чесно прожила,
А я, твоя донька, що я наробила?

Сама я вже мама і двічі бабуся,
До тебе я прийду і притулюся.
Ти тільки чекай і за мене молися,
Мені уві сні частіше приснися.

За тебе я матінці Божій молюся,
За твоє здоров’я, кохана матусю,
За свою сестричку, за діток її,
За нездійсненні мрії мої.

З днем ангела

Автор: Шологін Т. М.

Згадай мене ввечері, як спати лягаєш,
І вранці згадай, коли сонце встає.
З днем Ангела щиро вітаю
І дякую долі за те, що ти є.

Хотіла б з тобою зараз я бути,
В обіймах твоїх засинати.
Я знаю і вір’ю: так буде, коханий,
Лише треба нам зачекати.

Від щирого серця тобі я бажаю
Здоров’я і радості, миру й добра.
Хай Матінка Божа буде з тобою,
А Господь пошле довгі – довгі літа.