Спогади

Автор: Шологін Т. М.

Пам’ятаю хату і cадок, і квіти,
Коло хати бігаєм, ми, маленькі діти.
Це – моє дитинство, це – чарівний світ,
Хоч би раз вернутись там на пару літ

Горобина пишна, вишні біля хати,
На порозі – батько, усміхнена мати.
Руки простягають, нас обняти хочуть,
А ми все тікаєм, сміємся, регочем.

Мамо дорогенька, що ж я наробила,
Що тебе на старість саму залишила.
Прости свою доньку, ти вмієш прощати,
Бо ти – моя рідна, бо ти – моя мати!

Сильна натура

Автор: Шологін Т. М.

Я – з під знаку Скорпіона,
Це – сильна натура.
Коли б могла – розвалила б
І стіни, і мури.

Та не маю тої сили,
Щоб мури крушила.
Маєш, сильная натуро, те,
Що заслужила.

Якби мені було знати,
Що зі мною буде,
То сиділа б зараз вдома,
Як мудрії люди.

Внучок бавила б маленьких,
За ручки б водила.
Що ж ти, злая доле – мати,
Зі мною зробила?

Розкажу казки

Автор: Шологін Т. М. (вірш для внучки Мар'янки)

Я пам’ятаю, як прибігла ти
І ручками мене обняла.
Поцілувала я тебе,
Моя Мар’яночко кохана.

Як хочу бути коло тебе,
Казки тобі розповідати,
Чесати коси золоті
І щічки твої цілувати.

Я вірю, люба, так і буде,
Лиш треба трішки зачекати.
І мрії сповняться мої,
І разом будемо гуляти.

Я поведу тебе у казку,
Де мишка Пік гризе зернятка,
Де котик Мурчик на вікні
Співає пісеньки свої.

А зараз спати я лягаю
І міцно очі замружу.
Попрошу Бога за здоров`я,
За свою внученьку малу.

Прости мені, Боже

Автор: Шологін Т. М.

Мені на обличчя упала сніжинка,
Легенька – легенька, неначе пушинка.
Немов поцілунок невинний маляти,
Так ніжно й ласкаво цілує лиш мати.

Довкола все біле, дерева й кущі,
Чому ж мені тяжко так на душі?
Далеко від доньок, далеко від мами,
Колючі дроти, тюремнії брами.

Лишилось ще трохи – і вийду на волю,
Не знаю, чи душу свою заспокою.
Бо роки, проведені тут не вернуться,
Лиш болем у серці вони одізвуться.

За помилки тяжко я заплатила,
І тільки моя у цьому провина.
Горя і муки я рідним завдала,
Не знаю, чи вибачить мені моя мама.

Надію на зустріч я не втрачаю,
В молитвах до Бога постійно звертаюсь.
Розбійнику, Господи, вибачив ти,
Тож мої гріхи, я прошу: „ Прости!

Перед тобою – я тільки комашка,
Пробач мені, коли твоя буде ласка.
Я більш не зійду з прямого путі,
Порадником будь у моєму житті.”

Порозмовляй зі мною, мамо...

Автор: Шологін Т. М.

Порозмовляй зі мною, мамо,
Прийди до мене хоч у сни.
Як у далекому дитинстві,
Мене до себе пригорни.

В листі до мене ти писала:
„Я маю те, що заслужила.”
Пробач мені, моя кохана,
Бо в цьому лиш моя провина.

Повір мені, люба й хороша,
Щиро я всіх вас кохаю.
Чекаю листів із дому,
Бога за вас благаю.

Прошу для всіх здоров’я,
Щовечора, кожної днини.
Прийміть поклін низенький
Від мене, своєї дитини.

Побажання подрузі

Автор: Шологін Т. М.

Я пам'ятаю вечір той жовтневий,
Коли з тобою ми гуляли.
Оповідала я своє життя,
Ти слухала, а я вірші читала.

А потім ти сказала: "Мені теж напиши"
А що писати, що тобі бажати?
Довкола сірі мури і колючії дроти
Аж хочеться у голос заридати.

Коли дозволиш себе подругою звати,
То хочу тобі щастя побажати,
Простого людського щастя без міри,
Здоров`я, кохання і сильної віри.

Бажаю швидше вийти на волю,
І донечку й сина обняти.
А нас, якщо пам’ять тобі дорога,
Хоч інколи собі пригадати.

А як пригадаєш – за нас помолись
До Господа нашого Бога,
За нас, що зблудили у цьому житті,
І стала одна в нас дорога.

Хай навіть в найгірших снах
Тобі не присняться нари.
Жінка живе, щоб діток ростити,
Кохати і бути коханій.

Опівнічна казка

Автор: Шологін Т. М.

Не приходь більше, не треба,
Я без тебе проживу.
Твої очі, синю згубу,
Я у серці збережу.

Все забуду: дні і ночі,
Коли двері відчиняла.
Я любила тебе щиро
Та коханою не стала.

Зараз інша відчиняє,
Казки слухає твої.
Я ж тепер живу щасливо:
Ти приходиш лиш вві сні.

Уві сні усе чудово:
І обійми, і слова.
Вмієш гарно говорити –
Обертом йде голова.

А при зустрічі з тобою,
Як з чужим я привітаюсь.
І як пусто в моїм серці
Навіть собі не признаюсь.

Моїм внучкам - Мар’янці і Настусі.

Автор: Шологін Т. М. (присвячений моїм коханим внучкам)

Матінко Божа, прошу тебе щиро
За здоров’я й щастя нашої родини..
Кожного ранку й кожної днини
Вислухай молитву малої дитини.

І моя сестричка, маленька Настуся,
Просить в тебе ласки для своєї матусі.
Ще не вміє добре молитву казати,
То просить за неї тебе попрохати:

„Дай нашим матусям здоров`я і сили,
Щоб нас не сварили, а щиро любили.
Ми – два ангелятка, маленькі та милі,
Хоч трішки буваємо ми вередливі”.

От ми помолились і спатки лягаємо,
Свої оченята уже закриваємо.
А завтра ми встанемо рано – раненько
І нас приголублять коханії неньки.

Моїй мамі

Автор:Т. М. Шологін

Вклоняюсь я тобі до ніг
І руки я твої цілую.
"Пробач, матусенько, пробач!"-
Летять слова у ніч глухую.

Якби могла-прийшла б до тебе
Й до серця свого притулила.
У день народження твого
Я б тобі небо прихилила.

Не можу бути біля тебе
І сліз не можу витирати.
Така вже доленька твоя:
Я твоя донька, ти -моя мати.

До Матері Божої руки я зношу,
Для тебе, матусю, здоров'я я прошу.
Багато ще років на світі прожити,
Мене, моя рідна, на волі зустріти.