яка для мене це болюча тема я не можу сказати що в мене погана свекрухаи а я супер невістка просто мені з нею важко бо ми зовсім різні.біда в мене з чоловіком який виявився маминим синком його мама і вся його сімя для нього все .все у них найкраще в усьому вони праві одним їм всвіті важко і тільки їм потрібна допомога.його сімя не розуміють що в сина своя сімя що я може хочу побути з чоловіком разом хочу щоб чоловік побув з дитиною для них все шо стосується мене це дурня.з свекрухою познайомилася за 2 міс до весілля все було ок а після весілля наступного дня ми прийшли в гості бо живемо з моїми батьками.а вона почала і то було не так і те не так її навіть зовнішність офіціантів не сподобалася і при цьому не забула вказувати що в її доньки все було краще.а мені так було обідно після цього в нас з чолоіком постійні сварки.ми з нею не сваримося але мене це все напрягає ось ситуація я в роддомі під капельницею схватки тут дзвонить чоловік і кричить яка я погана його мама плече бо я їй не дзвоню а вона і не дзвонила але повірив він їй в принципі як і завжди.якщо він не на роботі то він дома в мами а зі мною тільки тв дивиться не допоміг б ні вчому бо на його думку мені має допоиагати мама.були не давно в гостях і чоловік міій каже дивись який мама мені салат зробила а ти такий не вмієш і це при всіх або я спекла торт а він їсть і каже а моя сестра такий добрий пекла не такий як в тебе.мені так хочеться щоб він хоть раз мене похвалив і він любить тільки маму і робить тільки так щоб їх якось звеличати.його мамі варто лиш сказати що її щось треба він там як там.Він мене грзе інакше не скажеш що я не хочу до мами його іти але і вона не йде до мене скільки раз запрошувала але вона не прийде бо не хоче а чоловікові каже що то я погана коротше в усьому винна я.коли він приходить від мами в мене таке враження що стався армагедон він починає нити як його мамі важко як його сестра нароблюється які вони нещасні як вони плачуть кортше я не можу не знаю що робити.
маминкин синок це найгірше що може бути. він вас кохає хоч трохи? бо таке враження що йому лише мама і потрібна...він би з нею жив і не тужив........зайомий так досі і не жениться бо живе з батьками , в свої 30років
Навіть в Біблії пише, що чоловік і жінка залишать своїх батьків і приєднаються один до одного , і стануть одним тілом. Очевидно ваша свекруха цього не знає
.коли він приходить від мами в мене таке враження що стався армагедон він починає нити як його мамі важко як його сестра нароблюється які вони нещасні як вони плачуть кортше я не можу не знаю що робити.
Дааааааааа- то є"діагноз". Певно,що ніц наразі тут не зробиш, треба чекати-поки "будеш мати стабільні позиціі"...В мене в знайомоі була подібна ситуація- довго вони притирались, але нічого , вже живуть певно років 10-12, тепер вже не дорікає.А на початок- в мами вареникі пухкіші, , мамі тяжко , зроби, як мама іт.д. В мене чоловік теж "з тоі породи", мама на них( в чоловіка є брат) досі іменами називає "ласкавими", а не просто так.(і то весь час...) Мені просто повезло, що я досить дорослою вийшла заміж і"непогано стояла на власних ногах" і в матеріальному плані, і в моральному+ моя квартира (хоч неприємно це констатувати...що такий фактор відіграє роль в наш час...).Любіть чоловіка, дитинку і себе- від свекрух нікуда не дінемося, треба ладити з ними і находити компроміси.
Валентинка) попробуйте просто поговорити з чоловіком пояснити йому, сказати що вам прикро/не подобається. Чоловік порівнює страви зі стравами своєї мами - для чоловіка це напевне зовсім нічого такого, а для жінки це неприємно. Краще не мовчати про образи, а говорити про них, насамперед.. Щиро бажаю вам успіху, і ні в якому разі не падайте духом
--------------------
I am a chef, baby, I can cook even a dinosaur, if I find some fresh Запрошую у свій блог homemadebakery-recipes.blogspot.com :) ♥ ♥ (:
Валентинко, мені дуже шкода, що чоловік стоїть горою за своєю родиною, а не за тобою, бо, пам'ятаю, як мій чоловік стояв горою за мною перед своєю мамою (навіть якщо я була не права - він мені це потім казав), і я почувалася захищеною і коханою. Бути нелюбимою невісткою в родині - це хрест, який не зміниш (мінімум за пару років чоловіка можна трошки виховати), а то й такою залишишся. Попробуй сказати чоловікові, що він тебе дуже ображає, принижуючи таким чином перед людьми, а ти в нього - єдина, і нема чого порівнювати тебе з кимось, хіба на твою користь. Не давай себе в образу ні чоловікові, ні його родині. Зі свекрухою можна встановити дипломатичні відносини і бачитися на великі свята і чемно розмовляти з нею по телефону - думаю, що тобі вдасться створити у сім'ї добру атмосферу і захистити від впливу родини чоловіка. Якщо чоловік піддається впливу - то і ти його зміниш!!! Не падай духом!!! Між іншим, я не язва, але можеш такі заяви чоловіка використовувати на свою користь - коли до вас має прийти його родина, попроси його сестру спекти і принести з собою торт (бо чоловік його так хвалив), а свекруху - принести салат - який так подобається його синові. Тобі менше роботи і нервів.
коли до вас має прийти його родина, попроси його сестру спекти і принести з собою торт (бо чоловік його так хвалив), а свекруху - принести салат - який так подобається його синові. Тобі менше роботи і нервів.
Валентино, досить гарна порада, може і дійсно її використай, і надалі старайся, такі пікантні ситуація використовувати на свій зиск, "і роботи менше і нерви збережені "
в мене з чоловіком який виявився маминим синком його мама і вся його сімя для нього все .все у них найкраще в усьому вони праві одним їм всвіті важко і тільки їм потрібна допомога
Як я Вас розумію,в мене була точнісінько така ситуація,я тут вже раніше писала,чоловікові родичі лізли у всі наші справи,в які можна було залізти, надавали консультації як було в їхньої дочки з чоловіком,і настроювали мого чоловіка проти моєї мами(хоча вона з нами не живе,бо закордоном,але коли приїжджаї, мій проходить вдома інструктаж як поводитися з тещею,це при цьому,що вона наша основна підмога,мала одягнена з ніг до голови, завжди є якісь заморські смаколики,при тому,що мама його також закордоном,але ми для неї є ніщо,ви неподумайте мені нічого від неї не треба,це так для слова)так от все це призвело до того,що вернувся мій чоловічок у рідну домівку під мамине крильце,пожив з ними 4 місяці,йому було шкода мене і дитини,бо вдома почувався ніким і нікому непотрібним... коротче все вийшло на добре це пішло нам на користь,бо через 4 місяці, ми зустрілися всі на нейтральній території,розставили всі крапки над і,разом з його родичами,на даний момент вже прошло 2 роки з тої події,він кардинально поміняв відношення до мене і до своїх батьків,(відділив жовток від білка) зустрічаємося по великих святах,то йдемо ми до них,то вони до нас,колотити мама його ще хоче,але не получається,і знаєти замітили навіть наші давні знайомі,недавно ми ходили на день народження разом з його батьками і сестрою, і сіли ми не з ними,а окремо біля знайомих,так вони кажуть,о видно зміни,щось аж дивно,що він не біля них,а я собі в думках тільки посміхнулася(чого нам це все вартувало)