Ой ,дівчата, начиталась "ужастиків" про свекрух, та й призадумалась - то моя ще й не така вредна
Чесно кажучи, проживши в заміжжі більше 10 років, починаєш розуміти причину того, що вона робить чи говорить.Моя свекруня все життя "тягнула " на собі всю родину.Свекор свого часу теж непогано заробляв, поки не почав хворіти. А тут ще й 90-ті - роботи нема, заробітку теж, то мусила їздити по всіх усюдах, щоб заробити якусь копійчину. Ось так і витягнула родину практично з ніщити. Моя свекруня - дуже сильна жінка(хоча любить порозказувати, як у неї все болить і яка вона нещасна, ну то таке... послухати можна
). І за звичкою, вона вважає своїм обов"язком тримати "руку на пульсі" - вона знає, які меблі нам потрібні. як нам з чоловіком потрібно працювати, і взагалі - той ремонт, що ми затіяли - нащо ті грощі витрачати, краще шпалери переклеїти - і нормально. Іноді до смішного доходить. Та я похитаю головою(типу погоджуюсь), а далі роблю по своєму. Я впевнена на 100%, що нічого поганого вона не бажає ні мені, ні моїм дітям. І ця впевненість допомагає мені знаходити потрібні слова в потрібний момент(а іноді і просто промовчати)
Перечитала, що написала - це я зараз така розумна, а було в нас тих сварок свого часу і з нею, і з чоловіком. І згадувати не хочеться.