Цього року усім у нашій родині за графіком відпустки виділили в різний час, та доля іноді розпоряджається по-своєму, то ж я була просто щаслива, коли прийшов з роботи чоловік і повідомив, що йому запропонували перенести відпустку з серпня на 16 липня, і тепер наш відпочинок співпадатиме. А ще за день зателефонувала донька й сказала, що їм не дають відпустки в жовтні, як планувалося, тому, що...вони в відпустці з 12 липня і за 5 днів будуть у нас. Щонайбільше, що ми планували з чоловіком- це поїздка на кілька днів до Львова, але з приїздом дітвори й ці плани зруйнувалися.
Діти погостювали пару тижнів і заявили, що хочуть відпочити в Криму. Хтось із знайомих порадив Партеніт. Подивилися по інтернету- начебто нічого. Тут же знайшли телефон ріелтора. Наступного дня ( неймовірно пощастило!!!) взяли квитки туди й за 10 днів назад.
А за три дні діти зателефонували: ми вирішили татові зробити до дня народження подарунок, але не такий, що припадатиме пилом, а щоб зігрівав серце. Коротше, з завтрішнього дня на вас чекає оплачена однокімнатна квартира. Ми були шоковані. Я не переношу спеку. Нічого, - запевняли діти,- у квартирі кондиціонер. Мені не можна на сонці. А ти й не будеш- у відповідь,- дорога через парк, а на березі аеросолярій. І ось тут бажання затьмарили розум. Ми поткнулися за квитками, але їх не було на найближчі 2 тижні. За півдня владнали справи, покидали у авто нехитрі пожитки і о третій ранку вирушили в дорогу. Спочатку за вікном мелькали знайомі пейзажі, потім звичний лісостеп змінився степовою зоною.



Майже на всьому відрізку Херсонської області виднілися згарища, від яких ставало просто моторошно й сумно



Ось проїхали й Сиваш- мертве море



З Сімферополя виїхали на єдину в Європі тролейбусну трасу "Сімферополь-Ялта"



Починаються Кримські гори. Після Північного Кавказу вони видаються нам іграшковими. Багато татарських будівель, мечетей, мінаретів, назв. Чоловік жартує, що ми на околиці Махачкали


Гори вищають. Ми уже не жартуємо, забуваємо про море і просто милуємося краєвидами.

Небо синє. яким воно буває, мабуть, тільки на Південному березі Криму, який займає 4.7% площі пів-острова, а решта- Крим степовий.

Аж раптом від неба відділяється широка смуга- і ти не відразу розумієш , що перед тобою... море



Та ось воно відокремлюється, розливається аж поза горизонт- і вже нічого не існує на світі- тільки море і ти...

З житлом проблем немає по всій дорозі сидять ріелтори і господарі, які бажають здати житло. Вони зазивають вас, хапають за поли, кидають візитки в вікна авто. Телефонами й номерами обвішані кущі, дерева

Партені́т (рос. Партенит, крим. Partenit) — селище міського типу Алуштинської міської ради АР Крим. Розташоване в західній частині курорту Велика Алушта на Південному березі Криму, за 64 км від Сімферополя, найближчої залізничної станції.
Територія селища була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки епохи верхнього палеоліту, залишки поселень епохи мезоліту (12-7 тис. до н.е.), бронзового століття (3-2 тис. до н.е.), пізньоантичне поселення рубежу н.е., святилище язичників III-IV ст. н.е. на р. Алі-гір.
Перша письмова згадка датується VIII ст. — «Житіє Іоанна Готського». Завдяки діяльності Святого Іоанна, єпископа Готського, поселення Патеніти потрапило на сторінки багатьох робіт, присвячених історії християнства, Візантійської імперії.
У VIII-X ст. Партеніт знаходився під владою Хозарського каганату, а в X-XIII ст. — Візантії.
У XIV-XV ст. входив до складу володінь Республіки Генуя, в 1475-1774 рр., разом з Кримським ханством — до складу імперії Османа, в 1774-1783 рр. — у складі незалежного Кримського ханства, з 1783 р. — у складі Російської імперії, з дня проголошення незалежності України, 24 серпня 1991 року, разом з усім півостровом, Партеніт ввійшов до складу земель незалежної України.
У місті Партеніті відбуваються події, описані в драматичній сцені Лесі Українки «Іфігенія в Тавріді» з циклу «Кримські відгуки».
У поета-неокласика Миколи Зерова є сонет «Партеніт».
Населення:
• 1926 год — 262 чол. (233 кримських татарина, 17 росіян, 6 українців)- помилка не моя, цифри з Вікіпедії
• 1939 год — 583 чол.
• 1989 год — 6207 чол.
• 2001 год — 6391 чол.

У містечку практично немає приватного сектору. За радянських часів воно називалося Фрунзенським, було закритого типу. Зараз ритм життя цього населеного пункту підпорядкованийтуристичному бізнесу. Крім знаменитих санаторіїв, що займають основну площу, багато приватних готелів

Ми поселяємося у звичайній п*ятиповерхівці



Діти на другому поверсі, а ми в сусідньому під*їзді на першому поверсі (наші вікна)



Помешкання затишне, дуже чисте

Ось так виглядають кухня



санвузол



Шкода, що фото кімнати вийшло зовсім розмите ( фотографували все в останній день)

З вікна видно море



Напроти будинку знаходяться апартаменти, які можна купити або взяти в оренду. Не знаю, які там ціни, але вони напівпорожні. Зате на першому поверсі дуже зручний маркет. ціни не дуже відрізняються від наших (трішки, звичайно, є), але асортимент дуже великий, розумно продуманий, задовольнить будь-які потреби.Єдина незручність- завжди черги, від яких ми відвикли.

До моря дійсно можна дійти, не потрапляючи на сонце





Найближче від нас ( 5-7 хвилин повільного ходу) вхід через санаторій "Крим"



Вхід платний- 20 грн. Якщо тицьнути прямо охоронцю- можна й за 10. Після обіду- безкоштовно. Міський пляж - безкоштовно теж, але від нас далеченько, та й не знаємо, які там умови.

До моря можна йти цією алеєю



або цією


чи цією

Повітря наповнене фітонцидами, п*янить ароматами. Прямо над вами у синяві неба достигають гранати



і інжир



квітнуть гібіскуси



дивують плакучі кедри



і ось ці дивовижні дерева, назви яких я не знаю

А як приємно прогулятися олеандровими алеями !


І уже зовсім не дивуєшся, коли раптом з гущавини виникне постать Артеміди



Чи Авіценни



Білочки не бояться людей, займаються своїми справами



А одного разу нам трапилося на алеї ось таке безпомічне совеня



Сфотграфувавшись на пам*ять, ми віднесли його під найближчий кущ, щоб, бува, не потрапило до дитячих рук

А далі буде??? Розповідь супер!!!!!!!!