Про дівчинку, яка усього боялась

Вечоріє. Сутеніє.
А в кімнаті на вікні
Щось у темряві біліє —
Мабуть, яблучка смачні!
Мама яблучка купила,
Щоб Марійка їх поїла,
Щоб Марієчка мала
Здоровенькою була.
Гарні яблучка, помиті,
І солодкі, й соковиті.
Чом їх дівчинка не їсть?
Хто на це нам відповість?
А Марійка в цю хвилинку
Заглядає у щілинку —
Хоче яблучок вона,
Тільки темрява страшна!
— Може, там шкребеться мишка?
Може, вовк сидить під ліжком?
Може, там заліз під стіл
Гострозубий крокодил?


У дитячому садку
Є акваріум в кутку,
А в акваріумі рибки
Миготять туди-сюди,
І на всіх вони крізь шибку
Поглядають із води.
Є в садку ще й цуценятко,
Є ласкаве кошенятко,
А надворі є кролі,
Волохаті та малі.

Дітвора в садочок прийде
І біжить в живий куток,
А Марійка не підійде
До звіряток ні на крок.
Бо вона боїться всіх —
Навіть рибок золотих!

— Цуценя куснути може,
Кошеня дряпнути може,
А кролята — гризуни,
Погризуть мене вони!
— Ой Марійко-чудасійко,
Боягузка ти мала!
І чого це ти, Марійко,
Всіх боятись почала?


Через кладку по порядку
Діти йдуть в зелений ліс.
Під ялинками стежинки,
Наче змійки, повились.

А Марійка невеличка
Все стоїть на бережку:
Страшно йти на той бік річки
Через кладочку хитку.
— Ну, давай, Марійко, ручку,
Ми без тебе не підем.
Ми Марійку-чудасійку
Через кладку проведем!
Не лякайся, не спиняйся,
Ти ж у лісі не сама,
І страшного тут нічого
Між деревами нема.

Збіглись весело малята:
— Нумо в схованки гуляти!
За дерева, під кущі
Поховаймося мерщій!

І Марійка теж несміло
Заховалась за пеньок.
От присіла — й заніміла:
За пеньком сидить звірок!
Звір страшний та волохатий,
Довговусий і вухатий
Під галузкою сидить,
Жовтим листям шарудить.
Затремтіло тут дівчатко,
Наполохане, бліде...
А налякане зайчатко
Тільки вухами пряде.
Ворухнулася галузка...
Боягузка як гукне!
А зайчатко без оглядки
Як стрибне та дремене!!!

Тут надбігли зразу й діти.
— Що тут сталось?
— Що за крик?
— Ой, рятуйте! Звір сердитий!
— Де ж той звір?
— Та він утік!..

Ну й сміялись потім добре
Всі малята в дитсадку,
Що зустрілись два «хоробрі»,
Два «сміливці» у ліску!


На подвір’ї в дитсадочку
Зозуляста ходить квочка.
А за квочкою підряд
Ходить семеро курчат.
В них такі маленькі ніжки,
В них м’якесенький пушок,
І Марієчка нітрішки
Не боїться цих пташок.
З ними грається охоче,
Їх годує щоразу,
Тільки щоб сердита квочка
Не ходила поблизу!

— Ціп-ціп-ціп, мої пухнасті,
Ви клубочки пухові!
Обережно, щоб не впасти,
Не заплутатись в траві!

Та зненацька щось велике
Шугонуло з неба в сад —
Лютий, хижий птах шуліка
Налітає на курчат!

А Марійка-боягузка
Як ухопить камінець!
Та як кинеться назустріч
До шуліки навпростець!

Налякалась хижа птаха,
Підлетіла вище даху!
А курчатка всі до квочки
Покотились, мов клубочки,
Мов клубочки пухові —
Всі здорові та живі!

— Ну й Марійка!
От так диво!
От яка вона смілива!
Та яка ж небоязка —
Налякала хижака!

А коли їй хижа птиця
Стала зовсім не страшна —
Вже вона не побоїться
Ні крилятка-гризуна,
Ні меткого цуценятка,
Ні малого кошенятка,
Ані рибок золотих,
Ані зайчиків прудких!
Буде завжди скрізь гуляти,
За собою всіх водить
І до темної кімнати
Буде сміливо ходить!

1964
Наталя Забіла

Наталя Забіла
ВЕСЕЛА АБЕТКА
А
Автобус їде по алеї.
Акація цвіте в садку.
А ми, зібравшися під нею,
Абетку вивчимо легку.

Б
Будинок білий біля річки
З балконами на кожен бік
Будують братик і сестричка,
Бо в них і батько будівник.

В
Веселі вишні вкрили віти,
Виблискують з височини.
Василько воду ллє на квіти,
Щоб вище виросли вони.

Г
Ґелгочуть під горою гуси.
В город забігло гусеня.
— Гиля, гиля! — гука Ганнуся,
Його з гороху виганя.

Д
Дубові дрова дід рубає
В дворі під деревом старим.
А дітвора допомагає
Носити дрова з двору в дім.

Е
Електрику містам і селам
Електростанції дають.
Колгоспники гуртом веселим
На елеватор хліб везуть.

Є
Єноти вивели гуляти
Своє єдине дитинча.
За їх сім’єю вовк зубатий
Єхидно стежить з-за куща.

Ж
Жуки дзижчать в садочку літом.
По стежці жабка — плиг та плиг!
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляють бджоли біля них.

З
Зима морозяна надворі.
Замети білі на землі.
Зоріють в небі ясні зорі.
Заснули зайчики малі.

Д
Дивись, який новий годинник
Висить на стінці нині в нас.
Усі години та хвилини
Ми вивчили, щоб знати час.

І
Івасик іграшками грався,
А по двору ішов індик.
Івась побачив і злякався
І від індика в дім утік.

Ї
Їжак покликав їсти й пити
Своїх маляток-їжачків.
Та не схотіли їсти діти, —
Він їхню їжу сам поїів.

Й
Йоржа впіймав на вудку Йосип,
Схопив і зойкнув: Ой-ой-ой!
Не знав, напевно, Йосип досі,
Який колючий йоржик той.

К
Качки край копанки клопочуть,
Качаток кличуть під комиш.
Кача впіймати кішка хоче.
Катруся киці каже: — Киш!

Л
Лелека ластівку питає:
— Хто вище всіх птахів літає?
— Літають люди вище всіх
На літаках своїх легких!

М
Ми з мамою в Москву поїдем,
В найкраще місто на землі!
Помчим в метро, в музеї підем
І побуваємо в Кремлі.

Н
На довгу нитку намистини
Настуся хоче нанизать.
Вона, напевно, буде нині
На нашім святі виступать.

О
Ось гляньте: з оленятком олень
У зоопарку нашім є .
Окрайком хліба тато Олин
З-за огорожі їм дає.

П
Похмуро плещуть хвилі в морі.
Пливе на північ пароплав.
В пургу і шторм в морськім просторі
Він путь до пристані проклав.

Р
Ромашки рвати ми ходили
Над річкою в рясній траві.
І раптом равлика зустріли
Із ріжками на голові.

С
Стоять під снігом сосни сонно.
Сидять на соснах снігурі.
Санчата на ставок з розгону
Скотились весело з гори.

Т
Тепер весна. Тарасів тато
На тракторі в степу весь час.
Як тато, трактористом стати
Також збирається Тарас.

У
Уранці йдуть учитись учні.
Учителька у школі жде.
Улянці нашій аж незручно:
Чому ж вона туди не йде?..

Ф
Фурчить, блищить на різні фарби
Фонтан веселий у садку.
В нім водить флот легкий та гарний
Федорка в білім фартушку.

Х
Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,
Хоробрі наші хлопчаки
В човні хиткому їхати хочуть —
Вони хороші моряки!

Ц
Цапок водицю п’є з цеберка,
Скубе травицю на лужку.
Солодкий цукор чи цукерка —
Це теж цапкові до смаку.

Ч
Чубата чапля чваньковита
Через болото йде одна.
Чомусь з журавликом дружити
Не хоче капелька чудна.

Ш
Шматок сальця шукає мишка,
У нашій шафі шарудить.
Як шугоне на мишку кішка! —
А мишка шусть у шпарку вмить!

Щ
Ще дощ іде, періщить злива.
Щенятко вимокло, як хлющ.
А щиглик, щебетун щасливий,
Щебече, пурхнувши на кущ.

Ю
Юрасик любить працювати,
Він юний садівник, юннат.
З юрбою малюків завзятих
За школою він садить сад.

Я
Ялинка ясними вогнями
Яскраво світиться й сія.
Якраз до свята цими днями
Усю абетку вивчив я!

Ь
Ось день скінчивсь. Закрию книжку,
Бо скрізь вже тінь і лялька спить.
І я вкладусь в м’якеньке ліжко
І теж засну, як лялька, вмить!

Там є ще такий віршик

Якось Мурчик посуд мив,
Чашку мамину розбив.
- Вибач! - просить маму-кішку,
Бо матусі прикро трішки.

Коли мій синок був ще дуже маленький, то весь час, коли я йому читала цей віршик, плакав, бо йому було шкода тої чашки.

Такі віршики знає моя донечка

Випав сніг

Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.

У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.

Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!

Наталя Забіла

Чекання

Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.

Ми подвір'я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.

І розчистили струмок,
Що тече з діброви...
До прильоту ластівок
Все у нас готово.

Качан Анатолій

Соловейко в гаю пісеньку співає,
Щоб заснув синочок, крихітка моя.
Запрошу під хату пташечку співати,
Щоб з колиски чув він пісню солов’я.

А на щастя-долю посаджу тополю,
Щоб під щирим сонцем радісно росла.
Квітів у калини попрошу дитині,
Щоб завжди квітуча доленька була.

Підростай, маленький, мій синок рідненький,
Сонечко для сина у житті світи!
Так добра багато зичать мама й тато.
Будь щасливим, синку, радісно рости!

Люлі-люлі, заспіваю,
Свого сина колихаю,
Спи, синочку, спи, дитятко,
Зараз сон прийде у хатку.

Ляже тихо на подушку
І притулиться до вушка.
І покаже дивні сни,
Спи, мій хлопчику, засни.

Люлі-люлі, люлі-люлі,
Прилетять до нас зозулі.
Будуть щастя кукувати,
Мого сина колихати.

Колихати небо синє
Буде сина на калині,
Щоб здоровим виростав,
Цілу нічку добре спав.

Дід Мороз і Весна
П. Воронько

Дуже хвастав Дід Мороз:

- Я страшніший бур і гроз,

Вже кого полоскочу –
Не до сміху, до плачу.
Я нікого не боюсь,
Всім дошкулити берусь!
Тут з’явилася Весна,
Уклонилася вона
І сказала: «А мене?»
Дід у ліс як дремене
І кричить з кущів: «Ой, Весно!
Зовсім це уже не чесно!
Ти мені, красуне мила,
Сиву бороду спалила».
А Весна стоїть, сміється:
- Хай Мороз не задається!

Котики вербові
А. Камінчук

Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.

Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні,
Гріють лапенята
На яснім осонні.