*** течи, течи вода з мене, а я буду рости з тебе, а ти будеш витікати, а я буду виростати. хлюп, хлюп водичко, хлюп, хлюп на личко, і на ручки, і на ніжки хлюп. хлюп.
Тосі-тосі:
Тосі-тосі-тосі Свині у горосі, А телята у капусті Хай пасуться Будуть тлусті (Варіант закінчення: Поросята у капусті, щоби мали дупи тлусті)
Тосі-тосі-тосі Свині у горосі Телятка в капусті Анічка на грушці. Грушечка цвіте, Анічка росте. Грушечка дозріє - Анічка зірве.
*****
Гойда-да,гойда-да З'їли коти барана, А ягничку пси,пси Ти Аничко спи,спи
Скоромовки, чистомовки, віршики і віншування (замовлення): 1. На Різдво рідня раділа - першу зірку радо стріла.
2. Кури квокчуть-кукурічуть, коляду до хати кличуть.
3. Засніжило снігом сніжно, стало навіть сміху смішно.
4. У кутку павук й павуковий внук. "Треба їсти мух", - внука вчить павук.
5. На снігу снігур скакав і на сніжку схожий став
6. Сніговик сніговикові зшив сап’янці з снігу нові.
7. Засміявся сніговик - залетів за комір сніг. Спину сніжну лоскотав, потім визирнув і зник.
8. По снігу до снігурів сніговик у гості брів, ніс гостинців сніжний міх: кілька шишок і пиріг
9. У синички сніговик запитав: снігур де зник?
По дорозі йшов бичок, Бачить - лізе їжачок, Як лизнув його бичок - Поколов свій язичок.. Їжачок сміється: "То-то, не бери всього до рота."
Малювала зранку мишка Три цукерки, два горішка, А в обід в куточку сіла І смачний малюнок з'їла.
Заєць спати захотів, Сам постелю постелив, Сам зробив собі подушку, Підмостив її під вушко. Тільки дуже довге вушко - Все звисає із подушки. М. Стельмах
Уранці біля хати Малесенькі сліди- Зайчаточко вухате Приходило сюди. Сиділо біля хати, Ступало на поріг, Хотіло нам сказати, Що випав перший сніг. *** Білка в лісі стриб та стриб І знайшла великий гриб. А додому принесла - Гриб не влазить до дупла. Довелося білочці Гриб сушить на гілочці. *** В мене котик є моторний, Сам біленький, хвостик чорний. Котик часто клопіт має - За хвостом своїм ганяє, Хоче наздогнати Й пе-ре-фар-бу-ва-ти! *** Просить мишка у ялинки: - Дай мені свої хвоїнки, Дай гостреньких колючок, Буду я мов їжачок. Як зустріне кіт мене - Геть від страху дремене!
*** Що, ведмедику, з тобою, Чом ти завжди спиш зимою? - Сплю, бо сніг і хуртовина - Це не мед і не малина!
*** Повісив сірий павучок Між двох гіллячок гамачок, І мушок зазиває - Сідайте, погойдаю! *** Я пошила на святки Нашій киці чобітки. Шапочку наділа, Тільки не зуміла Трусики надіти - Хвостик ніде діти.
Улюблений віршик мого дитинства:
Ой, болить у мене зуб, Бо не хоче їсти суп, Хоче меду, хоче грушки, Хоче теплої пампушки, А якщо дасте сметани - Враз боліти перестане.
А ще декілька віршиків з пальчиковими вправами - для розвитку мовлення (розвиток дрібної моторики прямопропорційний розвитку мови у маленьких діток, тому з дітьми корисно перебирати крупи, бавитися бусами та іншими дрібними речами - але лише під наглядом дорослих - щоб дитина не ковтнула!):
КВАСИМО КАПУСТУ
Руками імітуємо відповідні рухи: - Ми капусту шаткували! (двічі) - прямими, напруженими долонями імітуємо рухи топора: уверх-униз. - Солі в неї ми поклали! (двічі) - пальці зібрані „щіпкою”, „солимо капусту”. - Ми капусту м'яли, дерли! (двічі) - енергійно зжимаємо пальці в кулачки, то одночасно на двох руках, то по черзі.
- Смачну моркву туди терли! (двічи) - пальці однієї руки зжаті в кулак і здійснюють ритмічні рухи уверх-униз по долоні другої руки. Після цього міняємо руки. *** МИЄМО РУКИ
1. ”Миємо руки”: ритмічно потираємо долоні, наче миємо руки. Узяли духмяне мило, Добре руки з ним помили. 2. ”Струшуємо водичку з рук”: пальці сжати в кулачок, потім з силою випрямити їх, наче струшуючи водичку. Полетіли від води Бризки з рук туди-сюди. 3. ”Витираємо руки”: енергійні рухи імітують почергове витирання кожної руки рушником. Рушничок я свій беру, Швидко ручки обітру. *** НАПЕЧЕМО МЛИНЦІВ Варіант 1. По черзі касатися поверхні столу тильною стороною кисті руки і долонею.
На сметані, на яйці Тісто зробим на млинці. Напече нам мама їх Горяченьких та смачних. Варіант 2. а) ліва рука торкається столу долонею, права рука – тильною стороною; б) змінюємо позиції. Тепер ліва рука торкається столу тильною стороною, права рука торкається столу долонею.
МІСИМО ТІСТО Руками імітуємо вимісювання тіста. Тісто узяли у мами, Його жужмили і м'яли, Пирогів напечемо Із сметаною з'їмо! На перші рядки дуже енергійно зжимаємо та розжимаємо руки в кулачки (одночасно і по черзі). Потім руками виконуємо рухи, наче ліпимо пироги.
ПРАПОРЦІ Варіант 1. Вихідна позиція: Розташувати долоні перед собою. Одночасно опускати та підіймати долоні, супроводжуючи рухи віршами. Якщо дитина легко виконує ці вправи, запропонуйте їй опускати та підіймати долоні, не згинаючи пальців.
Я тримаю у руці Кольорові прапорці. Варіант 2 (ускладнений). По черзі змінювати положення рук на рахунок: «один-два». «Один»: ліва рука випрямлена, піднята у гору, права рука – опущена униз. «Два»: ліва рука опущена униз, права піднята у гору.
КУЛЬКА Вихідна позиція. Пальці обох рук зібрані пучкою і стикаються кінчиками. «Надуваємо кульку»: придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку. «Кулька лопнула»: пальці повертаються у вихідну позицію.
Пружну кульку я надую, Мотузочок зав'яжу. Ну а потім її здую, Всім цей фокус покажу.
ЇЖАЧОК Вихідна позиція. Поставити долоні під кутом одна до однієї. Розташувати пальці однієї руки між пальцями іншої. Ворушити прямими пальчиками. Як ти носиш, їжачок, Так багато колючок?
ЧОВЕН Вихідна позиція. Обидві долоні поставлені на ребро і з’єднані «ківшиком», великі пальці притиснуті до долоней. По річці плине човен, Він дітлахами повен.
ПАРОПЛАВ
Вихідна позиція. Обидві долоні з’єднані «ківшиком», усі пальці, крім великих спрямовані у бік «від себе», а великі пальці підняті уверх та з’єднані – це «труба».
Пароплав пливе по річці, Дим з труби, немов із пічки.
ДЕРЕВА Вихідна позиція. Розташувати кисті рук перед собою, долонями до себе. Пальці розведені в сторони та напружені. Після виконання вправи струсити кисті рук. Вітер залетів у гай. Ти дерева не гойдай, (Качати руками з боку у бік)
Дуже гілки не клони, Щоб не тріснули вони! (Качати руками униз – уверх, не згибаючи пальців)
КВІТКА Вихідна позиція. Долоні підняті угору, пальці створюють «пуп’янок», основи кистей притиснуті одна до другої. Квітка «розпускається»: розводимо одночасно пальці рук у боки, а потім зводимо пальці разом. Вранці сонечко зійшло, розпустилась квітка. А увечорі закриє пелюсточки швидко.
ДОНЕЧКА При виконанні вправи руки розташовані на столі. Почергова зміна положень на рахунок «раз – два». «Раз»: ліва рука - кулачок, права рука – долонька. «Два»: ліва рука – долонька, права рука – кулачок. Повторити декілька разів. Кулачок, долонька- є у мами донька. Ось долонька, кулачок, ходить донька у садок.
ВОРОТА Вихідна позиція. Долоні поставити на ребро, пальцями один до одного – «ворота зачинені». Пальці випрямлені та напружені. Ми ворота зачинили, в дім нікого не пустили. Потім розвернути долоні паралельно одна до однієї, пальці спрямовані від себе. Повернутися у вихідну позицію. А коли відчиним їх, друзів впустимо своїх.
ЗАМОК Вихідна позиція. Долоні притиснуті одна до одної. Пальці переплести. Далі рухами імітувати слова віршика: Замок на двері тут висить. (Швидко з’єднувати пальці в замок та роз’єднувати).
Хто б зміг його нам відчинить? - Потягнули! (Пальці зчеплені, потягнули пальці, не розчіплюючи їх).
- Покрутили! (Посовати зчепленими пальцями від себе до себе).
- Постукали! (Пальці залишаються у замку, постукати основами долоней одна об одну).
- Й відчинили! (Розчепити пальці).
КОЗА Вихідна позиція. Вказівний палець та мізинець випрямити. Середній та безіменний – притиснути великим пальцем до долоні. Спочатку вправу виконувати кожною рукою по черзі. На галявині в лісу. Дід Трохим пасе козу. Потім можна виконувати вправу обома руками, імітуючи козла та козу. Йде коза у хлів мерщій, а козел - назустріч їй.
МІСТОК Великий та вказівний пальці лівої руки випрямити, розташувати паралельно один до одного та з’єднати з великим та вказівним пальцями правої руки. Решту пальців (середній, безіменний та мізинець) випрямити, притиснути один до одного та утримувати в такому положенні. З дідом ми через ставок зробимо для всіх місток. Кожен хай сміливо йде, в воду він не упаде!
РАВЛИК Вихідна позиція. Вказівний, середній та безіменний пальці притиснуті до долоні. Великий палець та мізинець випрямляються, а потім ховаються. Виконувати вправу спочатку однією рукою по черзі, потім обома руками одночасно. Можна зобразити, як равлик повзе по столу. Равлик повагом повзе, хатку на собі везе.
БДЖІЛКА Вихідна позиція. Випрямити вказівний палець, решту пальців прижати до долоні великим пальцем. Крутити великим пальцем. Бджілка, бджілка, покружляй, з квіток меду позбирай!
НОЖИЦІ Вихідна позиція. Великий, безіменний палець та мізинець притиснути до долоні. Вказівний та середній пальці витягнути вперед. Вони то розходяться, то сходяться, імітуючи рухи ножиців. Долонь розташована паралельно столу. Спочатку вправу виконувати повільно, поступово темп прискорити. Стежити, щоб пальці були прямі. Швачка в дім до нас прийшла, мені ножиці дала, Я тканини і папір ріжу, ріжу до сих пір.
ОКУЛЯРИ Вихідна позиція. Зробити обома руками кільця. Піднести до очей, імітуючи окуляри. Краще бачити хотів (хотіла), окуляри я надів (наділа).
ДРУЖНІ ПАЛЬЧИКИ Варіант 1. Вихідна позиція. Пальці однієї руки випрямити, притиснути один до одного та утримувати напружені пальці до рахунку 10. Виконувати спочатку кожною рукою по черзі, а потім обома руками одночасно. Після вправи – стряхнути кисті рук. Пальчики живуть в сім’ї, це помічники мої. Варіант 2. Цю вправу можна попередити невеличким оповіданням про те, яку назву має кожний палець: великий, вказівний, середній, безіменний та мізинець.
Вихідна позиція. Усі п’ять пальців витягнуті та розведені в боки – пальчики «посварилися». Потім усі пальці притиснуті один до одного – «помирилися». Чергувати ці дві позиції, супроводжуючи словами: Посварились, - та одразу помирилися і разом!
Ще зовсім недавно про Миколая віршики писали, а вже Великдень на порозі! Пропоную чудового віршика, а точніше казочку, яку дуже любив мій старший синочок, коли ще був маленьким. На жаль, книжечка загубилася... А сьогодні мені вдалося відшукати в інеті!
ВЕЛИКОДНЯ ПРИГОДА
Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску: — Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене! І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики: — Цьвірінь! — що в Параски вишита запаска. Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко — песик: скік та скок! — Куди ідеш та що несеш? — Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу Бабусі Свячене. — А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає. — Писанки Матуся написали, оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої Ненька, щоб з'їв Бровко писанки смачненько! — Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає. — Білу паску — не малі це речі! — Мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці? — Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: я голоден — чи нема нічого в кошику для мене? — Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові! — Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає. — Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі — може стане Бровкові в пригоді? Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та: — Аааапчих! В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску... Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко — пес. Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила: — Бабусенько, від Мами і від Тата і від мене принесла я ласощі вам на Свячене. І сказала, як пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися. А Бабуся — нум Параску цілувати. Посадили її на покутті в хаті, а Бровкові біля порога дали велику кість. А він зубами: — хап! — і їсть, і досі їсть!
Яруська, читаю, і думаю--щось знайоме! Виявляється колись в журналі "Зернятко"(передплачую для дітей) ця казочка була у віршованій формі. То доця майже всю напам"ять знала
Вірші для дітей, на різні теми
14 жовтня 2009 16:29
Дякую1
Навігація 
