Мій чоловік вже десь років 5 з роботи приносить папір,тобто той на якому вже щось написано чи надруковано. Я все з ним спочатку сварилась навіщо це йому,що та макулатура коштує копійки, а він іде на маршрутці і тягне то,а чоловік мій всміхався і казав ,яка різниця скільки то коштує,зато я зберіг берізку!!! Батарейки ми давно здаєм в магазинах з побутовою технікою є контейнери, пластикові пляшки маємо тільки з оліі,то є спеціальні смітники,воду набираємо в харчові каністри по 10 літрів.цінники теж клеімо по можливості на фрукти і деякі овочі.купляю в ашані батони в паперових кульках і іх використовую на канапки.

Я тут просто в одному відео побачила такий на два відділення, думала в тебе якісь подібний, а такі прості теж маю. Кину відео сюди, цікаві такі ідеї. Навіть не думала, що можна отак по пів бананчика давати в школу, постійно як був один, то думала, кому потрібніше))) Канал нашої переселенки з Донецька.

А в нас якісь дивак під ліфт висипає сміття. Я вже думала, що метуть зверху зі сходів, але ж там не позамітано. І на площадці теж. Звідки береться то сміття?)) Ну але я стараюсь якось до того з гумором зараз віднестись, просто щиро дивуюсь тій людині і починаю роздумувати, що ж в тій голові))) Зато її перекриває інша людина, котра миє постійно в ліфті підлогу та дзеркало))

Дівчата, ви всі такі молодці! Бо в більшості я зустрічала людей, котрі над тим не задумуються, і не було з ким про це поговорити... Скажіть мені ще, що робите зі скляним посудом, банками, пляшками?

Watsons запускає Всеукраїнський соціальний проект з утилізації використаних батарейок
http://watsons.com.ua/ua/network/

Роздрібна мережа товарів для краси та здоров'я Watsons запустила Всеукраїнський соціальний проект з утилізації використаних батарейок. В офісі компанії і магазинах мережі встановлені спеціальні бокси для збору сировини.

У червні 2013 року в Україні стартувала соціальна ініціатива компанії Watsons, що закликає збирати батарейки, які відслужили свій термін, і здавати їх на переробку. З цією метою Watsons встановила у своїх магазинах і в офісі спеціальні контейнери: всі охочі можуть приносити хімічні елементи живлення (пальчикові батарейки та акумулятори) ємністю до 7ампер/годин і складати їх в бокси.

Раз на квартал Watsons передає зібрані батарейки на переробку державному підприємству «Аргентум» (Львів) – єдиному заводу в Україні, що переробляє відходи, які містять хімічні елементи.

Головна задача проекту – дати можливість кожному українцю принести використані батарейки і бути впевненим в їх подальшій безпечній утилізації. Тепер це стало можливо в магазинах Watsons в Україні.
Адже нерідко навіть обізнаність про небезпеку не запобігає тому, що батарейки викидаються разом з іншим сміттям. Основна причина – відсутність спеціальних контейнерів для їх збору і подальшої переробки.

Наталія Булькач, представник CSR-комітету компанії Watsons, підкреслила: «Проект по збору та передачі на утилізацію батарейок спрямований в першу чергу на те, щоб привернути увагу до проблеми. Якщо ми про неї не знаємо – а більшість людей уявлення не мають про те, яку небезпеку несуть у собі використані батарейки, – це не означає, що проблеми не існує! Ми раді, що співробітники активно відгукнулися на пропозицію взяти участь у проекті і віримо в те, що незабаром до нас приєднається ще багато небайдужих людей. Сподіваємося, що суспільство нас підтримає, і разом ми зможемо досягти поставлених цілей!».

Нагадаємо, що викидати батарейки разом із звичайним сміттям не можна, оскільки вони є хімічним пристроєм, елементи якого токсичні і небезпечні. Батарейки містять «гримучу суміш» небезпечних речовин, серед яких свинець, кадмій, ртуть, нікель, луги та інші. Коли металеве покриття батарейки руйнується, важкі метали потрапляють в грунт і грунтові води, а далі – в річки, озера, водойми, які використовуються для питного водопостачання. Переробляти батарейки природним шляхом також не можна: під час утилізації використаних батарейок на сміттєспалювальному заводі, всі токсичні речовини, які в них містяться, потрапляють в атмосферу.

Щойно з магазину Watsons. Уточнила - цей проект ще діє. На жаль вони не приймають лампочки економки (ртутні)

У Львові відкрили перший в Україні завод з переробки ртутних ламп
http://zaxid.net/news/showNews.do?u_lvovi_vidkrili_pershiy_v_ukrayini_zavod_z_pe
rerobki_rtutnih_lamp&objectId=1369858[b][/b]

ОЛЕСЯ,
мені б хотілось, щоб в цій темі писали про власний досвід. Щоб вона була "живою".

Як відправити відпрацьовані батарейки на вторинну переробку
Відпрацьовані батарейки та побутові акумулятори* можна передати на утилізацію підприємству "Аргентум".
Для цього їх слід запакувати у поліетиленовий пакет і помістити в картонну коробку (мішок або іншу тару). Батарейки і акумулятори, що передаються мають бути у розрядженому стані. У пакунках не повинно бути сторонніх предметів.

Увага! Підприємство "Аргентум" не оплачує витрати на доставку матеріалу!
Прохання відправляти тільки оплачені вантажі, не створювати конфліктних ситуацій.
Доставити пакунки можна:
- за посередництвом служб доставки (тільки вказаними нижче трьома суб'єктами)
- при кількості матеріалу понад 250 кг. безпосередньо на територію підприємства. (мапа)
(при безпосередній доставці, слід окремо домовлятися телефоном)
Адреси для доставки: /тільки три варіанти, якщо інше не обумовлено окремо/

1. Нова пошта, місто Львів, відділення №3 (вул. Угорська, 22);
2. Логістична компанія "Деливері", представництво "Львів-2" (вул. Бузкова, 2);
3. Транспортна компанія "САТ", представництво Львів-додатковий (вул. Зелена, 115а)

Отримувач - Підприємство "Аргентум", тел 098-255.22.85.
представник отримувача - Богачов Богдан Миколайович

Рекомендована кількість батарейок для відправки від 5 кг. (оптимально 15 кг і більше)
Окремо повідомляти номер накладної немає потреби, інформація про доставку надходить смс-ом.
Забір відправлень відбувається один раз на тиждень.
Консультації з питань доставки за телефоном 098-2552285 (в робочий час) (Богачов Богдан Миколайович)

Підприємство "Аргентум" не приймає і не працює із лампами денного світла, термометрами та іншими предметами, що містять токсичні речовини (крім побутових хімічних елементів живлення). Вимога, при відправці пакунків, нічого крім відпрацьованих джерел струму туди не класти.
* у тексті вище під поняттям "батарейки і акумулятори" та "матеріал" розуміються малі побутові хімічні джерела струму ємністю до 7 Ампер*годин.

http://www.batare.com/sending.htm

Як ми намагаємося не забруднювати навколишнє середовище.

- у пластикових пляшках купую лише олію - намагаюся брати зразу у великій тарі.

- батарейки зберігали вдома в коробці, після знаходження пункту прийому передали їм;

- лампи економки поки що працюють (жоден магазин в якому вони продаються не хоче їх приймати);

- сміття сортуємо одразу - папір, упаковки з картону складаємо у окремий пакет, який потім передаємо нашому двірнику ( це для нього додатковий заробіток - він здає у пункт прийому макулатури );

- продукти зберігаю у скляній тарі

- в магазин ходимо із сумкою Фрекен Бок (витримує 5 кг, має боковий карман, легко переться)

Привіт усім. Якось можливо не дуже й до теми споживання несу сюди розповідь але досить " отрезвляюче" діє отака собі дисциплінарна річ, щоб не купляти зайвого та й так раз до разочку, а гривень до гривника і можна добру послугу для сім"ї зробити отак заощадивши .

Колись натрапивши на цю статтю ( вже де саме не(пам"ятаю) я добряче змогла перевірити свою силу волі до "закупових" звичок. Може я й писала вже , але чогось подумалось, що може комусь знадобиться.

Автор Assya Barrette.Переклад на укр. простий, без гарної корекції але зрозуміти можна. (перепрошую за "ляпи", якщо такі траплятимуться).
( джерело тут..http://www.collective-evolution.com/2015/08/19/7-eye-opening-lessons-i-lear
ned-from-buying-nothing-new-for-200-days/
Автор Assya Barrette . Отже від автора : "Кілька місяців тому я пройшла через найгірший досвід у своєму житті: мій батько помер. У нього був рак.
Але в нашому суспільстві не прийнято занадто довго оплакувати втрату близької людини: потрібно працювати. А ще потрібно збирати купу паперів і повідомити про те, що трапилося тисячі різних інстанцій. Коли я покінчила з усім цим, то вирішила прибрати з квартири батька вже не потрібні нікому речі.

Це дуже невдячна праця.
Розбираючи завали, я відчувала, як буквально задихаюся. Майже кожна річ була пов'язана з певними спогадами.
Мені належало багато роботи.

Знадобилися тижні, щоб позбутися від усього того непотребу, що скупчився в барлозі мого батька-одинака. Щось потрібно було продати, щось вдалося подарувати, а щось довелося просто викинути. Коробки та ящики з посудом, одягом, меблями, офісною канцелярією і тонною всього-всього ...

По суті, я викинула всі його накопичення за ці десятиліття.
Щоб купити ці речі, мій батько колись витратив масу часу, грошей і зусиль. А тепер мені ще з великими труднощами доводилося віддавати їх на утилізацію.
Ми руйнуємо планету, готові нічого не залишити для майбутніх поколінь - і все для того, щоб купувати речі, більшістю з яких ми будемо користуватися рідко, а то й ніколи зовсім. Про якісь з них ми забудемо чи не в той же день, коли їх купимо.

Ця історія протверезила мене.

Я приступила до експерименту, хотіла спробувати не купувати жодної нової речі протягом 200 днів поспіль.


Як і багато з тих, хто має стабільний дохід, я ніколи не була надто вже дисциплінованим споживачем. Як і всі, я купувала речі, які не можу собі дозволити. І часто думала: «Чому ні?» Тому мені було дуже цікаво, чи зможу я обходитися без торгових центрів весь цей час.


У мене вийшло.

Якщо не рахувати продуктів харчування, ліків та основних туалетного приладдя, я нічого в магазинах не купувала.
Все, що мені було потрібно, я або позичала, або купувала через сайт оголошень б / у.

Це був вражаючий досвід.

І ось 7 уроків, які я взяла із цього експерименту.

1. У світі і так занадто багато речей

Поки я розпродувала батьківське майно, відвідала масу благодійних магазинів і сайтів з оголошеннями. Навіть на Facebook купа людей продають один одному мільйони речей.

Чесно кажучи, я в шоці від тієї кількості речей, які ми виробляємо. Гори одягу, тонни меблів, посуду, каструль, тростин - океан речей, який неможливо навіть уявити. Величезна частина цього всього закінчує своє життя на звалищі. Навряд чи нам потрібно ще більше речей.

2. Ми залежні від покупок.
Це треба лікувати.Коли я спробувала заповнити всю свою потребу в покупках за допомогою вживаних речей, коли стала ходити по благодійним магазинах, я була вражена тим, яка кількість непотрібного нас оточує.
У цих магазинах повно речей в упаковках, які ніхто ніколи не відкривав. Мені зустрічалися новими в упаковках навіть ароматичні свічки!
Загалом, сам по собі акт покупки - скоріше результат маніпулювання нами, а не свідомого вибору.

3. Людей навчили думати, ніби «б.у» - це негігієнічно.
Коли я описувала свій досвід в блозі, то багато писали мені в коментарях, що купувати уживане - це негігієнічно. Мовляв, покупка одягу, меблів та інших товарів - це низько, а речі «забруднені чужими мікробами». Це дивно!
Люди, що віддають свої речі на гуманітарну допомогу, роблять це з посмішкою на обличчі! Чому тоді ми повинні вважати, що це тільки для бідних, але не для нас?

4. Великі гіпермаркети потрібні не вам, а корпораціям

За ці 200 днів я усвідомила, що абсолютно не потребую гіпермарків.
Всі потрібні продукти можна купити біля будинку, в межах одного-двох кварталів.
Робити покупки в таких магазинах навіть приємніше: в них завжди чистіше, тут дбайливіше ставляться до продуктів і клієнтів.

Коли ви йдете в гіпермаркет, то незмінно купуєте купу непотрібних речей, яких не було у вашому списку покупок. Там все для цього зроблено. Ви хочете поїхати в великий магазин, щоб «затаритися» і заощадити, а в результаті витрачаєте все одно набагато більше, ніж витратили б, залишившись вдома.

5. Ніщо не нове і ніщо не дорого.

Мій банківський рахунок, звичайно, видихнув за ці півроку. Я не користуюся кредитками, на мені немає ніякого фінансового тиску.
Я живу легко (в моральному сенсі, працювати я не кинула) і нарешті усвідомлюю: набагато краще жити без постійного шопінгу, ніж з ним і на додачу з одвічним страхом залишитися без грошей.
Речі просто не варті того.

6. Це приголомшливо: платити конкретній людині, а не корпорації

Коли ви купуєте щось через оголошення, то виявляєте, що більшість продавців - чесні і порядні люди, які хочуть продати вам корисну річ.
Вони нормальні, готові віддати вам щось зовсім нове за купівельною ціною, з невеликою знижкою. Вони купили зайве, їм воно не потрібно, і вони раді шансу повернути свої гроші. Ваша угода ощасливить їх куди більше, ніж касира в гіпермаркеті побутової техніки. І навіть більше, ніж менеджера з продажу, який хотів втюхати вам телевізор, який ви не могли собі дозволити.
І це просто приємно: знати, що твої гроші йдуть в кишеню цього нормальної людини, а не в жерло безликої корпорації.

7. Я дійсно більше не потребую усього цього «добрі».

Так, є речі, які ви не можете придбати «беушними». Багато речей. Зазвичай всі ці предмети пов'язані з гігієною. Нижня білизна для прикладу.

Більшу частину часу у мене все як завжди. Я просто живу, ходжу на роботу, зустрічаюсь з друзями...
І зарплата перевищує мої витрати, а не дорівнює ім.

Мій стрес майже пішов, повертається безтурботність і внутрішня гармонія.

Тепер я розумію, що значущість абсолютної більшості речей переоцінена.

Я вважаю, що мінімалізм - це оптимальний спосіб жити.

Щоб це усвідомити, мені довелося втратити батька. Але я сподіваюся, що вам для осягнення цієї істини не доведеться проходити через такі труднощі...
Я сподіваюся, що цей пост змусить вас хоча б задуматися про те, як ви зазвичай поводитеся у великих магазинах. Чи варто підраховувати всі ці знижки і звертати увагу на всі акції? Може, це просто обман?"
Як вам така розповідь?

Можливо комусь видасться все безрадісним та сумним але від себе хочу додати, що спробувати хоч на маленьку "часову лінієчку" цей експеримент варто...
Так з"являються вільні кошти, хоч маленькі для початку але вони будуть .
А що основне, так якщо підключити правила життя за " свідомим споживанням" і таку спробу жити просто це виллється в гарно дисциплінований та доведений до ладу сімейний бюджет.
( Багато ще мені треба трудитись в такому напрямку до доброї самодисципліни))..але результати є..)

Якщо маєте щось з свого досвіду, поділіться..