Вперше зустрічала Новий рік не в колі сім"ї,я з чоловіком на Євромайдані,син у Львові на майдані,доньку залишили вдома. Направду, незабутні враження і дуже щасливі з чоловіком,що поїхали. Стояти і співати гімн України,серед мільйонів людей,то щось неймовірно.Досі згадую і сльози на очі навертаються. Ялинка
Подивились виступ чудового вертепу.
Виступи політиків
Спільна молитва
Виступали різні артисти,групи,але найбільше вразила Руслана.Молодчинка!!!
Під ранок зайшли в КМДА,погрітись.Там теж був чудовий концерт,послухали прекрасну українську пісню і поезію.Молодь мала можливість навчитись гарних танців. До речі,пропускають в КМДА тільки по пред"явленню паспорта.А коли хто виходив з більшими сумками,перевіряли їх вміст.
Galina_Nedomirko_, Ви великі молодці! Буде що згадувати і внукам-правнукам розказувати А ми того разу президента не дивились, а дивились 24 канал і співали гімн. Казала моя дитина, що цей Новий Рік не такий, як завжди,бо ні президента, ні олів'є не було))))
--------------------
Свої рецепти додаємо через спеціальну форму! Як правильно оформити рецепт
1. За рух у колонах більше 5 авто - вилучення прав і автомобіля на 2 роки. 2. За діяльність інформагентства без держ.реєстрації - конфіскація техніки і продукції + великий штраф. 3. Порушення порядку мирних зібрань - до 10 діб. 4. Участь у мирних зібраннях у касці, форменому одязі, з вогнем - до 10 діб. 5. Встановлення наметів, сцени чи навіть звуку(!) без дозволу(!) міліції(!) - до 15 діб. 6. Неповага до суду - 15 діб 7. Невиконання вимог про обмеження доступу до інтернету - штраф 6800 грн. 8. Невиконання "законних вимог" СБУшників - штраф понад 2 тис. грн. 9. Протокол про адмін. правопорушення можна вже не вручати особі, яку вважають порушником (достатньо т.зв. "свідків"). 10. Підтвердження вручення повістки особі тепер не лише її підпис, а "будь-які інші дані" (!) 11. Блокування доступу до житла (цілком нова кримінальна норма) - 6 РОКІВ. 12. Наклеп (Повернуто до Кримінального Кодексу!!!!) - 2 РОКИ. 13. Поширення екстремістських матеріалів (!!!!) - 3 РОКИ. 14. "групове порушення громадського порядку" - 2 РОКИ 15. МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ - 10 і навіть 15 РОКІВ (!) - будь-якого учасника Майдану можна садити за цією статтею, не кажучи вже про інші статті (!). 16. Збирання інформації про беркутівців, суддів та інших подібних персонажів - 3 РОКИ. 17. Погроза міліціонеру чи подібним персонажам - 7 РОКІВ. 18. збирання інформації про суддю - 2 РОКИ 19. НДО, які отримують кошти з-за кордону - тепер "іноземні агенти", мають платити податок на "прибуток" і офіційно називатися "іноземними агентами". 20. НДО не можуть здійснювати "екстремістську діяльність". 21. Церкви не можуть здійснювати "екстремістську діяльність" 22. Держава може прийняти рішення про ЗАБОРОНУ ДОСТУПУ ДО ІНТЕРНЕТУ 23. Громадське об'єднання вважається таким, що бере участь у політичній діяльності, якщо воно прагне впливати на рішення органів влади (тоді на таку діяльність і її фінансування треба просити завчасного дозволу держави). 24. Людину можуть засудити (у т.ч. до багатьох років тюрми) ЗАОЧНО, тобто у її відсутність на суді. 25. До відповідальності за порушення правил дорожнього руху тепер можна замість водія притягнути власники авто, якщо порушення зафіксовано автоматичним засобом. 26. Народного депутата можуть позбавити недоторканності і дати згоду на його арешт без розгляду профільним комітетом - одразу на пленарному засіданні ВР. 27. "Беркут" та посадовці, які вчинили злочини проти активістів майдану, звільняються від покарання.. 28 до цього можу додати право перебування (проводження пошуку доказів та ін.) СБУ чи ін. структури в Вашому домі без Вашого відома
--------------------
Хто не надто високої думки про себе,той кращий,ніж він думає.
Звернення! Олександр Солонтай Дорогі друзі, колеги! Це лист щастя, але не спам. Свідомо надсилаю його всім вам, всьому списку контактів моєї поштової скриньки. Пишу особисто кожному, і прошу вас зробити так само. Я підтримую Євромайдан. Я не завжди можу прийти на Хрещатик. Не завжди можу чимось допомогти. Цей лист, як синьо-жовта стрічка чи прапорець. Правила прості – надішліть цей лист (або свій) тим хорошим людям, що вас оточують. Такий собі інтернет-майдан. Ми не довіряємо політикам, але нам не байдуже наше майбутнє. Тримаймося разом! Цивілізовані країни в усьому світі оговтуються після воєн, катастроф, природних катаклізмів, і повертаються до повноцінного життя. Тільки-но громадяни є вільними та рівними між собою, доброзичливими, цього стає достатньо для подолання будь-яких негараздів. Всі міфи про тяжкий радянський спадок, брак природних ресурсів, світову кризу – нісенітниця. (Німеччина, Японія, Ізраїль …) Це не чудо, це нормально. Якщо тільки люди по всіх куточках країни працюють,вони заслуговують на гідне життя. І тому я підтримую Євромайдан. Власне Європа тут майже ні до чого. Торгівельна угода України та ЄС лише маленький крок до того, щоб український хліб вироблявся з борошна, а масло – з коров’ячого молока, незалежно від того, хто власник заводу. Люди від Луганська до Ужгорода хочуть одного і того ж – людського життя, але мають інше: -Жалюгідні зарплати (половина українців має зарплату меншу за 3000грн./міс. І в той же час, офіційна зарплата віце-прем’єра – 147000 грн./міс.) -Безнадійна медицина (ми бігаємо поночі по аптеках, бо в лікарні немає медикаментів, ми раді знайти «хорошого спеціаліста», в той же час, тисячі чиновників лікуються в приватних лікарнях або в Європі) -Безперспективна освіта (українські дипломи наших дітей не визнаються в цивілізованому світі, а діти чиновників вчаться за кордоном) -Несправедливі суди (які ми з усіх сил намагаємося оминати) В підсумку, очікувана тривалість життя українця – 64 роки. Це на 20 років менше ніж у Франції! Наші батьки могли б жити на 20 років довше… Гідний рівень життя це природнє право кожного! І тому я підтримую Євромайдан. Друзі, колеги! Політики та чиновники – це такі самі громадяни, як і ми з вами. Вони тимчасово обираються нами, для вирішення поточних питань держави. На довічних царів та князів їх перетворює лише наша байдужість. Майдан – унікальне місце. Така собі Запорізька Січ. Держава в державі. На майдані щотижня збирається люду більше, ніж служить у всій української армії та міліції разом узятих. Майдан міг би не те що захопити, а до цегли розібрати весь урядовий квартал, та не робить цього. І слава Богу, бо хай краще негідники залишаться на своїх робочих місцях, аніж постраждає бодай одна невинна особа. Весь світ дивується і заздрить величі такого мирного спротиву. І тому я підтримую Євромайдан. Мені не все подобається на Майдані та коло нього. Мені прикро, що тисячі активістів організовують красиву ( і не дуже) ходу зі смолоскипами, та не можуть забезпечити проведення чесних виборів на одній-двох дільницях. Мені особливо прикро, що іноді злість на керівництво уряду та держави виливається на лейтенанта ДАІ чи міліції. Та на Майдані немає «диригента», організовують акції, будують барикади звичайнісінькі українці, такі як ми з вами, з притаманними їм людськими вадами. Вони там стоять та діють і за наші права також. І тому я підтримую Євромайдан. Нам з вами прикро, що Майдан стоїть, а нічого принципово не міняється. Нам хочеться швидких перемог, ми навіть готові докласти надзвичайних зусиль. Нам підсвідомо хочеться єдиного «справжнього лідера», а його нема і нема. Ми хочемо «чіткого плану дій», та негайного його виконання. Ми побоюємося чергового розчарування. Нам хочеться спитати «Що далі?». Якщо ми будуємо державу, якої ніколи не мали, мусимо робити те, чого ніколи не робили. Передусім, хочу сказати кожному, - мені не байдуже. Якщо ви мене підтримуєте – знайте, я з вами. Якщо ви не поділяєте моїх переконань, знайте, я буду захищати ваше право відстоювати вашу точку зору. Мені по дорозі з усіма небайдужими. Подвиги не обов’язкові. Прошу вас лише про дві речі: 1. Ходімо на вибори. Це працює. Тільки тому, що 40% виборців лишається вдома, мовляв, «всі вони однакові», ось ті «вони» і залишаються при владі однаковими. 2. Наше спільне життя - це наша з вами спільна справа. Давайте не слухати телевізор, давайте самі спілкуватися, обговорювати, радитися. Для початку, достатньо хоча б переслати цього листа. Київ – велике село, а ми – велика, велика родина, чого соромитися? Можна привезти дрова на Майдан, можна переказати гроші, можна ходити з синьо-жовтою стрічкою. Але Майдан не тільки в Києві, Майдан не на вулиці. Майдан - це ми з вами, де б ми не були в цю хвилину. Давайте скажемо один одному, що ми разом. Так чи інакше. Хоча би тому, що нам не байдуже. Цей текст можна редагувати, можна написати новий, та розіслати всім, кому вважатимете за потрібне. Щастя настане не тоді, коли ви відправите лист стільки-то разів, а тоді коли ви такий лист отримаєте, хоча б від когось одного. Разом - сила!
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
Я висловлюю свої співчуття сім'ям загиблих в сутичках на вулиці Грушевського. Батьки цих людей виховали гідних синів, які мають право називатись ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ! Та матері дитину не поверне ніхто. Померти так може тільки людина віддана своїм переконанням і своєму народу. Прийшовши на майдан вони пообіцяли стояти до кінця і вистояли, та на жаль не до переможного. Тому відступати не маємо права, щоб не зганьбитись в їхніх очах, бо вони поруч - ЇХ ВІЛЬНИЙ ДУХ ЗАЛИШИВСЯ НА МАЙДАНІ!
У зв'язку з останніми подіями я написала вірш. Не судіть строго, це крик моєї душі.... СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
-------------------- Боже, дай мені душевний спокій, щоб прийняти те, що я змінити не можу Дай мені сили, щоб змінити те, що я можу і мудрість відрізнити одне від другого
У перекладі з вірменської «цавет танем» означає «твій біль беру на себе». Він взяв на себе весь біль моєї нації. Він не тільки забрав біль від мене і моєї родини, він позбавив мене горя і подарував мені життя прийнявши замість мене ті чотири кляті кулі. Сергій забрав від мене біль. За мене. Замість мене. Бо мене там не було... Бо мене там не було!!! Mea culpa! Mea culpa! Mea maxima culpa!
Мене не було і тоді, коли підарас України став її президентом. Я не дійшов до тієї дільниці, де підарасу вкинули пару сотень голосів, до того тервиборчкому, де підарасу домалювали пару тисяч голосів і не прийшов до ЦВК, де йому пририсували мільйони. І так по всій Україні я не дійшов, не встиг, не зробив. І мене заболіло. Я – не зробив.
Я не вийшов на Майдан тоді, коли підприємці волали про грабунок і мерзли за своє, а тепер я знаю, що і за моє. І коли їх пакували в автозаки і сука в суддівській мантії шила їм вирок за плитку Майдану, мене заболіло. Але мене там не було. Я - не прийшов.
Мене не було, коли Врадіївка злісно трощила мусарню люто помщаючись за своє сплюндроване життя. Мене так боліло але я був біля телевізора, а не на Академіка Богомольця, 10 чи на Банковій. І скаженого Дрижака запакували без мене.
Як же мене боліло увесь цей час те, що я не зробив і не сказав! Те, що мене не було там, де я потрібен своєму народу. Мене боліло, а я терпів. А він не міг. Його боліло дужче. Тому Він пішов на місце сили моєї нації і прийняв на себе весь мій біль, а мені залишив життя і сором, за те, що мене там не було.
Господи, прости мені, що Вони відболіли за мене! Ти знову вмер за мене 22 січня 2014 року від Свого різдва. Щоб я жив далі. Я знаю для чого мені жити. Цавет танем – віддайте мені свій біль. Я знаю кому його повернути. І я його їм поверну. Інакше зі мною залишиться сором. А його на себе ніхто не прийме. Навіть тих п’ять святих мучеників.
Саме так, я дякую Віктору Федоровичу Януковичу. Дякую за те, що моя 13-річна донька, яка ще вчора не цікавилися нічим, окрім смартфонів та корейської поп-музики, сьогодні стежить за новинами, а в групах в соціальних мережах не обговорює макіяж, лахи і хлопців, а вступає в непримиренну боротьбу з тими, хто намагається нападати на майданівців.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за сусіда Петра, який ще вчора думав, куди поїхати на заробітки, щоб зробити євроремонт, купити дружині шубу, а дітям планшети і ноутбуки. Сьогодні він одягнув помаранчеву каску і став на барикаду пліч-о-пліч з таким же, як і він чоловіком Іваном-Романом-Василем-Михайлом, який вчора ще теж думав про те, як назбирати грошей і влітку відвести родину до Єгипту чи бодай Туреччини.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за студентів, яких ще вчора не цікавило нічого, окрім того, як скласти сесію, згодом отримати диплом і кудись «звалити». Сьогодні вони борються за своє майбутнє, щоб нікуди «не звалювати».
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за українських лікарів, які ще вчора прийом хворого починали з того, у скільки йому обійдеться лікування. Сьогодні вони самовіддано бігають під кулями, рятуючи поранених, скалічених. Сьогодні вони готові приймати в інших областях, якнайдалі від Києва, майданівців, аби захистити їх від переслідувань. Сьогодні вони не чекають закінчення зміни, а готові без перепочинку працювати добами.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за батьків, які ще вчора думали тільки про те, як нагодувати свою дитину, одягнути і вивчити. Сьогодні вони думають, як зробити, щоби майбутнє їхньої дитини було кращим.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за народ, який ще вчора називали «лінивим», «байдужим», «несвідомим», «непатріотичним», який ще вчора ділили на Схід і Захід. А сьогодні мій народ стоїть на барикадах, захищаючи свою свободу. Стоїть Петро з Тернополя поряд з Максимом з Полтави чи Володимиром із Дніпропетровська. Вони досі ніколи не бачили один одного, а сьогодні готові захистити друга, закривши його своїм тілом від кулі. Дякую за Олю, яка ще вчора ходила по подіуму, а на запитання, що для неї найважливіше у світі, відповідала: «Мир у всьому світі». Сьогодні вона цілодобово стоїть на Майдані, готуючи змореним чоловікам чай і канапки, і ніяка сила не змусить її покинути пост. Дякую за дідуся і бабусю, які віддають все, що відкладали роками, щоб бодай так допомогти тим, хто на холоді, недосипаючи і недоїдаючи, ризикуючи життя боронять свою країну, яку хочуть загнати у рабство.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за вашу ненависть до власного народу, бо чим більше ви його ненавидите, тим більше це його об’єднує у боротьбі проти вас.
Всеукраїнський Євромайдан
10 січня 2014 18:35
Навігація 
