Люди мають вибір

День хилився до вечора. Різнобарвний натовп людей поволі сунув строкатою бруківкою дороги до Бога. Попереду розстилалась, куди сягне лиш погляд, сувора цілина, випалена сонцем. І люди вкладали на цілину камінчики - хто менший, хто більший, - і втрамбовували власними кроками. Найсміливіші - ті, хто йшов попереду, важко долали необроблену землю. Та за ними лишалась стежина зі слідів, яку натовп обробляв камінням.
Бог-Отець спостерігав за натовпом. Його любляче Серце тануло від радості, коли довколишні люди не давали впасти втомленим, допомагали подолати важкі ділянки шляху дітям. Замилування забарвлювало Його Лице, коли пухнасте немовлятко, не в силах покласти у полотно дороги камінець, висипало пригорщу піску. Знесилені провідники, збивши ноги в кров до цілини, просили зцілення у Нього - і він знов і знов напував їх цілющою силою Віри, Надії і Любові.
Сонце сіло за обрієм, люди з молитвою пішли на нічліг.
А щойно зажевріли перші промені, стривожені янголи злетілись до Небесних Воріт, взиваючи до Нього.
Вночі, під покровом темряви, нечистий пригнав важку техніку і збудував поряд із бруківкою широку асфальтовану магістраль.
"Зроби щось, Господи!" - просили янголи, - "Ну що Тобі варто - один удар блискавки, і тої диявольської дороги як не бувало".
Люди на той час вже прокидались і з зацікавленням поглядали на новий, гладенький і блискучий шлях.
Бог-Отець не відповів ні слова. Довго дивився на перехрестя, що утворилось, і нарешті змахнув десницею. Янголи примружились, очікуючи розряду блискавки. Але вибуху не було. Натомість, при відгалуженні дороги з'явився знак: дорога до пекла.
"Я можу повідомити людям Свою волю, - пояснив Він янголам, - але не можу позбавити їх вибору. Мій народ іде до Мене Моєю дорогою."

«Молитва ─ це пожива для духовного життя» (блаженна Мати Тереза)

Що робимо, коли встаємо зранку: можемо потягуватися, робити ранкову гімнастику, чистити зуби, вмиватися; дехто любить подивитися у вікно яка там погода або увімкнути телевізор, щоб подивитися як там поживають інші. Можемо побажати комусь доброго ранку. А можемо помолитися і подякувати Богові за прожиту ніч. Так, зупинитись на хвилю і подякувати. Хтось скаже: запізнююсь на роботу чи навчання або я ще маю відвести дитину дитячий садок, день тільки-но почався, а в мене вже багато проблем, або хтось скаже, що помолиться по дорозі чи в маршрутці. Здається, останній варіант кращий, як нічого. Аж тут зустрічаємо знайому чи знайомого і забуваємо про Творця, а Він чекає, можливо і не перший день. Хоче, щоб ми з ним порозмовляли, сказали кілька щирих слів, жили з думкою про нього, адже Він завжди поруч, на всіх наших життєвих дорогах, Він вміє радіти і сумувати разом з нами, але найбільше хоче спілкування, розмови у молитві, у щирій синівській відданості, з відчуттям любові та надії впродовж кожного дня нашого життя.

Дарка щиро дякую, дуже повчально!

Хочу Вам додати до перегляду вихідного дня фільм, що порадить як допомогти своїм діточкам , коли вони потребують допомоги чи поради. Адже час депресивності і їх не..ми..нає.. Чомусь і вони проходять такі випробування.



Дія розгортається на початку 70-х років XX століття. Троє кращих друзів - Дастін, Альберт і Марк з нетерпінням чекають наступаюче літо. У хлопчаків звичайні проблеми - друзі, дівчата і закляті вороги. Але після того, як вони зустрічають старого Джонатана Сперрі, все стає по-іншому, і тепер вони назавжди запам'ятають це літо ...

Коли ти забутий чи тобою нехтують, коли тебе відсувають вбік, а ти при цьому схиляєшся і дякуєш Богові – Це перемога!
Коли немає згоди з ближніми, коли виникають труднощі, безладдя, хаос, в яких нема твоєї вини та участі, але ти можеш перенести все це без гніву – Це перемога!
Коли висміюється твоя доброта, лагідність, покора, а ти приймаєш все це з любов’ю – Це перемога!
Коли ти, зустрівшись з будь-якою грубістю, наклепом, докором чи навіть переслідуванням, можеш переносити все так, як переносив Ісус – Це перемога!
Коли ти задоволений всім, що маєш, радієш кожною дрібничкою, з любов’ю приймаєш кожну людину, яку посилає тобі Господь – Це перемога!
Коли тебе висміяли, образили, принизили чи навіть побили заради Христа і Його науки – Це перемога!