На травневі свята в Ужгороді очікується проведення VIII фестивалю вина та меду "Сонячний напій (Сонячний напій) 2013".

Фестиваль пройде у старовинних підвалах "Совиного гнізда" на вул. Ракоці, 2, у м. Ужгороді з 9 по 12 травня 2013 р.
Під час фестивалю відбудеться церемонія нагородження переможців фестивалю в номінаціях "Червоне вино", "Біле вино", "Десертне вино" і "Медовуха".
Можна буде дегустувати кращі сорти вина від виноробів Закарпаття та посмакувати солодкий медок та сир.


Вважається, що будівля з підвалами для бочок з пивом було закладено в XVII ст. за князя Ференца II Ракоці, хоча на фасаді зараз можна побачити дату "1781". Будівництво пивоварні пов'язують зі сплеском промисловості, торгівлі і виноробства в Закарпатті. Для зберігання продуктів і напоїв склад використовувався до кінця XX в. З 2011 року приміщення використовують для проведення винного фестивалю "Закарпатське Божоле".

[attachment=653061]

Дякую !!!

Сподіваюсь цю темку продовжать ті у кого буде можливість вибратися у ці травневі канікули на Закарпаття

Спішу показати фотографії, які для вас і для мене сфотографувала Наталя з Ужгорода / оскільки я не встигаю у період цвітіння/

Хочу в Ужгород! Поки цвіте сакура - краса немовірна!

ОЛЕСЯ, велике спасибі за чудові фото !

Ось ще трошки краси із Закарпаття.
Площа Пушкіна у м. Ужгороді надихає на ліричний настрій

красуня магнолія полюбила Закарпаття і поселилась тут надовго






У давнину на невелике мирне селище, розташоване в глибині гір, напали вороги. Вони розорили і спалили село, убили чоловіків, людей похилого віку і дітей, залишили лише сто найкрасивіших дівчат собі для розваг. Дев'яносто дев'ять днів і ночей веселилися загарбники, і кожен ранок вбивали одну з полонянок. Коли прийшла черга вмирати останньою з них, обійняла вона землю і змолилася: «Рідна земля, не допусти, щоб ми загинули зовсім, залиш нам хоч частину життя!»
І трапилось диво. Зранку розбійники не знайшли свої жертви, а в центрі площі побачили велике красиве дерево із сотнею чудових біло-рожевих бутонів, які мали ось-ось розпуститися. Злякалися хунхузи і почали рубати його на шматки. Та кудиб не не падала зрубана гілка, на тому місці одразу виростало нове дересо і сотнею бутонів - воскреслих дівочих сердець.

Жила дівчина Кейко, яка працювала день і ніч, роблячи паперові квіти, які були такі дешеві, що дівчині вистачало лише на їжу.
Одного дня до її кімнати залетів попугай і сказам, що паперові квіти можна оживити, якщо їх окропити краплею своєї крові, але, у жодному випадку, не віддавати останню краплю своєї крові.
З того дня юна Кейко почала створювати дивні живі квіти, які коштували великих грошей, і дівчина почала жити заможньо.
Згодом Кейко з бідним студентом Артуром і покохала його. Але обранець дівчини виявився жадібним і заставляв Кейко працювати все більше і більше.
Піддавшись на вмовляння юнака Кейко віддала останню краплину своєї крові і померла.


Ще цікаве про магнолії у нас тут

Олеся яка красота,чесно признаюсь не знала що в тих місцях ростуть такі чудові дерева.Думала що тільки в теплих краях ( як пісні- в стране магнолий плещет море, памятаєте таку? )