На прогулянці - присипаю сестричку )))


Любимо повалятися на дивані!!!


Мамині оченята ))))


Рожеві поросятка)))


Поговоримо про своє, жіноче...

От якби мені зубів побільше...)))


Доця грала Багіру в шкільній виставі


Жіночко, і чого це ви тут стоїте?


Улюблений транспорт з власним водієм )))


Мамина красуня!!!!


Мені, будь ласка , з вишнями!!!


Та й зручне у тата кріселко!!!

донечки це мамина радість

Pito4ka,МУРЗИНЯТОЧКА!!! такі лапусі!!! Ця киця копія мама, а того малого мурзичка б розцьомала!!! Хай ростуть здоровенькі і щасливенькі на радість батькам!!!

Pito4ka,
дуже-дуже гарнюні дівчаточка. А скільки Юлечці та Ірусі рочків? А старша сестричка така дбайлива, гарно бавить Ірусю, ото вже мамі поміч... Щастя і здоров'я батькам та діточкам.

Іриска, моїм гаврикам 9 і 1,6 рочків. Юльчик дійсно, така уважна дитина, вона так чекала на появу сеструні. Клеїла самостійно книжечки, в які записувала всякі казочки, віршики, а зараз читає манюні і обидві довольні, як слоненята. А ще Юля дуже любили розмовляти з животиком, і так раділа, коли мале штовхалося у відповідь!!! А зараз, за останній рік Юляшик мій дуже виріс , і не ільки у фізичному плані - вона стала дуже відповідальною, я навіть дивуюся, звідки в неї стільки сер"озності))) Я навіть можу зі спокійною душею залишити їх самих на якусь годинку, і буду впевнена, що все буде гаразд!!!
Навіть свекруня як сидить з малими, то каже, що Юля навіть не давала кормити манюню, сама вдягала, гралася, вкладала спатки))) Юльчик в мене - помічниця, але, як і кожна дитина потребує уваги, тому іноді "знімає верхи" - Співає, бігає, будує якісь замки по хаті, стрибає, і в усе це втягує Ірусю!!! В хаті - повний безлад, але панує щастя і веселощі)))

А Іруся - то улюблениця всієї нашої родини!!! Трохи не очикувана, важко виношена, не стільки у фізичному плані, як у моральному - як тільки я завагітніла - дуже захворіла мама, і я мусила кинути роботу, сім"ю і їхати в інше місто глядіти маму. Але не судилося. Як була на шостому місяці, мами не стало. Більш того, довга відсутність вдома наклала свій відбиток на відносини з чоловіком і ми розлучились (при цьому жили в одній квартирі, але майже не спілкувались). Як людина порядна, він мене дуже підтримав після поховання, на народженні Ірусі - був зі мною у пологовому будинку, але зійшлися ми лише рік тому. Можливо, це потрібно було пережити, щоб зі сторони погланути на своє життя, почуття, відносини з рідними.
Ось тому для нас з чоловіком - Іруся, наче як індикатор наших почуттів. Вона досить серйозна дівчинка, але дуже добре відчуває людей. Трохи капризує, бо вже зрозуміла свій статус у родині))) Як тільки чує, що будемо робити прибирання, вже несеться з віником!!! В неї є особиста ганчірочка, якою вона протирає свій комодик))) То теж помічничка росте)))

Pito4ka, які драматичні моменти довелося пережити вашій сімї. Добре, що вони позаду, а ви стали дружною великою сімєю, де панує любов та розуміння. Сімейного щасття і благополуччя вашій чудовій родині.

Pito4ka,ви молодець,навіть важко уявити,як таке пережити,та ще й будучи вагітною,але заради дітей жінка витерпить будь-що.Добре те,що добре закінчується і,мабуть,у всьому є певний сенс і для чогось це все дається.Щастя вам!!!

Татка, galalviv Дякую за підтримку та побажання !!! Завжди кажу - Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.