Дуже дякую за плюсики, за теплі відгуки. І продовжую далі.

На кожному кроці вас, як і скрізь, запрошують на екскурсії автобусні й на катері. Катер ходить регулярно. А ось з автобусними - ненадійно. Двічі ми записувалися на екскурсії, вислуховували запевнення, що групи сформовані і поїздка відбудеться за будь-яких умов, ламали свої плани, а потім чули :"Вибачте, група не набралась". Звісно, більшість маршрутів, що пропонують, давно вже відома, не раз проїжджена. Діти залюбки провели день в Алуштинському аквапарку, і не знаю, хто більше радів: вони чи внучата





Прекрасні басейни


Джакузі


А ось у цьому мілкому басейнику за кілька хвилин відтвориться цунамі






Вражень було море!
Наступного дня взяли квитки на екскурсію у Гурзуф, то вже в дорозі з"ясувалося, що щось там касир наплутала, і замість визначеного маршруту, діти потрапили до Ялти і Гаспри ("Ластівчине гніздо"). Правда, доплачувати за квитки ( а це на 100 грн дорожче) їм не довелося.

Ми з чоловіком для прогулянки обираємо (щоб менше на сонці блукати) нічну Ялту. Катер "Форос-1" (особливо після трагедії на "Булгарії") трішки викликає таке , знаєте, м"яко кажучи, нервове посіпування. Чоловікові взагалі, здається, що в дитинстві, коли приїздили до Алушти , він катався саме на цій "машині". Але, коли відпливаємо від причалу, забуваємо про все .
Тільки починаємо огинати Аю-Даг, як хтось помітив зграйку дельфінів



А ще біля підніжжя гори - поодинокі намети і цілі наметові містечка, куди екстремалів доставляють спеціальними човнами, таким же чином їм раз у день завозять усе необхідне. Там вони й відпочивають, поодаль від цивілізації, напевне, почуваючи себе новітніми Робінзонами.

Ось уже катер завертає до Гурзуфа (там він добирає пасажирів). Видно найвищу точку Аю- Дажки, означену православним хрестом. А ще там знаходиться скит і захоронення самітника, який у молитвах провів там майже 17 років.


Відпливаємо від пристані Гурзуфа. Розпочинається екскурсія. Але жіночий голос з рубки весь час переривається , хрипить, і врешті- решт зливається з шумом двигунів, що не можна розрізнити слів.

До Ялти припливаємо в сутінках. Але цього не помічаєш, бо набережна та й усе місто залиті вогнями.



Набережну впізнаєш відразу- і по багатьох фільмах, і спогади юності ( у Ялті не була вже понад 20 років). Вона така ж і водночас інша. Стала якась метушлива, брудна. Урну- годі знайти, тому сміття викидають, хто де здумає. Багато п"яних і випиваючих. Після спокійного ритму Партеніта тут спочатку трішки губишся. Та й 2 години ( включаючи посадку)- це, виявляється, не так і багато. Саме тут знаходиш підтвердження шекспірівським словам: "Життя - театр, і люди в нім- актори"

Ось дифілюють дівчата на ходулях


Виконавці- на будь- який смак виконують свою завчену роль

"Живі пам"ятники"





Милі квітникарки





І ти сам проймаєшся духом маскараду, пробуєш перевтілитися



І в якийсь момент тобі навіть здається, що це дійство- заради тебе, а не заради...грошей, які хочуть заробити на тобі

А час підганяє. Ще ж стільки можна побачити!!!!

Ми шукаємо і ,нарешті, знаходимо пам"ятник А.П. Чехову і його "Дамі з собачкою". Носик собачки натертий до блиску. Я теж тру й загадую бажання. І - о. диво!- воно збувається вже наступного дня!



А ще можна побачити в телескоп Місяць або деякі зірки. Ми обираємо Антарес.



Побувати на алеї зірок



Посидіти на Лавці Закоханих



І вже занадто пізно довідуємося , що тут знаходиться сад-виставка живих метеликів.
Ми ледве встигаємо на катер.

До побачення, Ялто!!!!

На останній день ми залишаємо відвідини справжньої ізюминки Партеніту- "Айвазовського". Цей парк-пам*ятник садово паркового мистецтва знаходиться у верхній частині міста , тому нам ,щоб не підніматися з дітлахами на гору, зручніше туди під*їхати одну зупинку автобусом. Так- так, це той самий парк, де одружував сина Янукович, куди нещодавно приїздила Дж.Лопес.



Парк був закладений ще на початку 19 сторіччя Раєвським, героєм війни 1812 року. Сучасну назву парку дали в середині 20 сторіччя, її обрали з багатьох запропонованих. Найбільш вдала назва була б парк Раєвського, але вона не підійшла з ідеологічних міркувань. А от Айвазовський був художником, і під час гостин у Раєвського написав у цій місцевості декілька картин.



Вхід до парку платний: 35 грн. Але в цю плату входить і екскурсія- треба тільки зачекати, доки збереться мікрогрупа. Та ми з двома дітьми, тому, зрозуміло, що не можемо скористатися даною послугою і вирушаємо на прогулянку самостійно. А ще прихопили з собою купальники, щоб уже тут (раз заплатили за вхід), заодно й покупатися до вечора.

Парк займає територію близько 35 га. Тут є на що подивитися, і щодня щось з*являється нове. Центральна алея реконструюється.



Ми звертаємо вправо.



І майже відразу потрапляємо в дивовижну казку



Шкода, що квитки не продають на місці, то ж доводиться повертатися за квитками аж до входу в парк.
Це приватна колекція. Вік дерев- 30-50-80 років

Лунає музика- релакс. Ти забуваєш про все- нехай увесь світ почекає

Японський сад каменів

Ми покидаємо цей затишний куточок, а музика супроводжує нас довго- довго... І так спокійно і затишно на душі....
А далі... розповідати- немає сенсу. Дивіться